Словник Ключові слова і поняття

7.1. Промислова (промислово-виробнича) зона – це функціонально спеціалізована частина території міста, до складу якої входять об'єкти матеріального виробництва, виробничої інфраструктури, науки і наукового забезпечення, підготовки кадрів, інші обслуговуючі об'єкти невиробничої сфери. Вона характеризується планувальною цілісністю, впливом на функціонально-просторову організацію міста і формування його планувальної структури.

7.2. Промисловий район - спеціалізоване територіально-планувальне утворення, яке формується на базі створення нових і розширення існуючих підприємств у межах відповідної території міста з урахуванням конфігурації міського плану, мережі міських вулиць, рельєфу, ландшафтних обмежень і т.д. Площа промислового району складає 200 – 400 га, щільність забудови – не менше 70%.

7.3. Промисловий вузол - це комплексний територіальний елемент промрайону з вираженими планувальними межами, спільністю інженерно-технічної інфраструктури, допоміжних виробництв і об'єктів соціально-побутового обслуговування Середні параметри промислового вузла (рис. 7.5). – кількість підприємств 10-40, площа території 100-200 га.

7.4. Територіальна група підприємств - це група окремих підприємств, переважно легкої і харчової промисловості, а також середніх і невеликих підприємств машинобудування без розвиненої зовнішньої інженерно-технічної інфраструктури. Площа таких груп в середньому 20-100 га

7.5. Науково-виробнича зона – це територія поселення, призначена для розміщення і розвитку наукових установ з різним характером дослідницької діяльності і специфіки виробництва.

7.6. Технопарк (агротехнопарк) - це юридична особа або група юридичних осіб (учасників), які діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи і без об'єднання внесків з метою створення організаційних умов виконання проектів з виробничого впровадженню наукоємних розробок, високих технологій і забезпечення промислового випуску конкурентноздатної на світовому ринку продукції.

7.7. Технополіс (агротехнополіс) - це територіальне утворення (район, місто, село), містобудівну базу якого складають науково-дослідні установи, виробництва нових наукоємних технологій. Основними елементами функціонально - планувальної структури технополісу є інформаційні центри, фінансово-комерційні установи, сельбищні і рекреаційні зони. Соціальна інфраструктура технополісу включає розвинену мережу установ громадського обслуговування, готелів, виставкових приміщень, конференц-залів тощо.

7.8. Комунально-складська зона – це територія поселення, призначена для розміщення груп і окремих підприємств, які забезпечують потреби населення в зберіганні товарів, комунальних і побутових послугах із загальними для них об'єктами інженерно-технічного і адміністративного забезпечення.

7.9. Сільськогосподарська виробнича зона – це територія поселення, призначена для розміщення груп і окремих підприємств сільськогосподарського призначення або для ведення, дачного господарства, садівництва, особистого підсобного господарства, розвитку об’єктів сільськогосподарського призначення, а також для розміщення зони сільськогосподарських угідь - ріллі, сінокосів, пасовищ, землі, зайняті багаторічними насадженнями (садами, виноградниками і т.п.)

7.10. Санітарно-захисні зони (санзони) – територія спеціального призначення, що відокремлює сельбищну частина міста від промислового підприємства, розміри і організація якої залежать від характеру і ступеня шкідливого впливу промисловості на навколишнє середовище. Вона призначена для: забезпечення необхідних гігієнічних норм вмісту в приземному шарі атмосфери забруднюючих речовин, зменшення негативного впливу підприємств, транспортних комунікацій, ліній електропередач, чинників фізичної дії шуму, підвищеного рівня вібрації, інфразвуку, електромагнітних хвиль і статичної електрики, на навколишнє населення; створення архітектурно-естетичного бар'єру між промисловістю і житловою частиною при відповідному її впорядкуванні; організації додаткових озеленених площ, з метою посилення асиміляції і фільтрації забруднювачів атмосферного повітря, а також підвищення активності процесу дифузії повітряних мас і локального сприятливого впливу на клімат. У санітарно-захисній зоні забороняється постійне мешкання людей, вводиться режим обмеження господарської діяльності.

7.11. Водоохоронна зона – територія, що примикає до акваторій річок, озер, водосховищ і інших поверхневих водних об’єктів, стосовно якої встановлений спеціальний режим обмеження господарської та іншої діяльності для попередження забруднення, замулювання й вичерпання водних об’єктів, збереження середовища розповсюдження тваринного і рослинного світів

7.12. Прибережна захисна смуга – частина водоохоронної зони, для якої вводяться додаткові обмеження землекористування, забудови й природокористування, на відміну від решти території водоохоронної зони