Лекція 4. Природно-екологічні основи містобудування. Структурово-логічна схема змісту лекції

1. Екологія в містобудуванні. Загальні відомості

Містобудівна система 4.1 формується в конкретних природних умовах і завжди включає елементи природного комплексу. Такі умови складають найважливіший чинник, що визначає вибір планувального рішення. У цьому сенсі природне оточення може розглядатися як комплекс різного роду містобудівних ресурсів. Їх оцінка проводиться як з позиції будівельного виробництва, так і з позиції організації всіх видів виробничої і невиробничої діяльності на організовуваній території. Програма функціонування містобудівної системи у великій мірі визначається природними умовами і ресурсами. Будучи елементами містобудівних систем, природні компоненти (земля, вода, рослинність і ін.) знаходяться в складному ланцюгу з техногенними, і зокрема, визначають природну змінність, динамічність містобудівних структур. Урахування цієї динаміки важливе як з позиції здійснення соціальних програм проектування, так і з позиції охорони природного середовища.

Слід мати на увазі, що елементи природи, які включаються в містобудівні системи, завжди в тому або іншому ступені порушені людською діяльністю. Найбільше деформації піддаються вони в місті, де по суті будь-який природний елемент – рослинність, грунт, акваторії – формуються і розвиваються в режимі, заданому містобудівним проектом за допомогою багатообразних інженерно-технічних засобів. Тому говорити про природні компоненти містобудівних систем можна з відомим ступенем умовності.

Отже, природа виступає двояко, коли формуються містобудівні системи: як умова (ресурси) їх розвитку і як матеріальний компонент системи, що відрізняється від техногенних компонентів характером і природною динамікою розвитку.

Саме тому, в сфері містобудування важливе місце посідають питання визначення екологічного обумовлених параметрів розвитку розселення і виробництва, показників припустимого екологічного навантаження на різні функціональні території, механізму забезпечення екологічної рівноваги в умовах комплексного природокористування.

Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що “ у процесі містобудівної діяльності, розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації різних об'єктів необхідно забезпечувати екологічну безпеку населення та раціональне використання природних ресурсів з урахуванням екологічної ємності даної території (стаття 51). Нижче наведене наукове тлумачення найпоширеніших у містобудуванні термінів, пов'язаних з поняттям «екологія»:

Екологія 4.2. (класичне поняття) – наука про взаємодію живих організмів з навколишнім їх середовищем. Термін «екологія», введений у 1869 році Е. Геккелем, спочатку відносився тільки до розділу біології.

Існують поняття: глобальна (біосферна) екологія, біологічна, соціальна, екологія людини і т. д.; в містобудуванні – регіональна екологія (екологія розселення), урбоекологія (екологія сельбищних і промислових територій), рекреаційна (екологія курортів, місць відпочинку), екологія міста (екологія середовища для мешкання людини). Предметом вивчення екології є екосистеми 4.3 різних ієрархічних рівнів

Екосистеми поділяються на природні і антропогенні. В містобудуванні екосистеми розглядають як екологічне середовище 4.4.

Для опису довкілля містобудівники оперують такими поняттями як містобудівний потенціал території 3.7, антропогенне навантаження 4.5, екологічна рівновага 4.6, кризові екологічні точки 4.7, місткість ресурсів 4.8, екологічна місткість території 4.9, екологічний статус території 4.10.

Різновидами екологічної місткості є рекреаційна, курортна, туристична місткість території; місткість території природно-заповідного фонду (національних природних і регіональних ландшафтних парків, природних заповідників і т. п.); природних комплексів (лісів, лісопарків, парків, акваторій); місткість урбанізованих (сельбищних, виробничих і аграрних) територій.