9. Клімат міста

10. Оцінка кліматичних і мікрокліматичних умов

В практиці проектування застосовуються класичні методи оцінки клімату 4.21 - в вигляді середньорічної температури повітря, температури найбільш холодного і найбільш теплого місяця року, річних сум атмосферних опадів. Але такий метод недостатньо точно характеризує фактичний стан середовища, в якому перебуває людина.

Для вирішення конкретних питань проектування необхідна розшифровка середньої багаторічної кліматичної величини у вигляді повторюваності окремих метеорологічних елементів і їх комплексного поєднання.

Розрізняють клімат:

• Загально планетарного характеру – макроклімат;

• Регіонально-ландшафтного – мезоклімат;

• Місцевого (або навіть локального, наприклад, між будинками) – мікроклімат.

Клімат району будівництва впливає на загальну оцінку території з позицій придатності її для мешкання, на характер планування і забудови (дивись таблицю 4.1).

Для оцінки кліматичних умов використовують «Справ очник по климату СССР» (части I, II, III, IV, V, вып. 1 – 34), СНиП 2.01 – 82 «Строительная климатология и геофизика», дані щоденних метеорологічних спостережень.

Для виділення за кліматичними і мезокліматичними характеристикам територія України згідно ДБН 360-92** розділена на 3 кліматичних зони і 10 кліматичних підзон (рис. 4.5).

Кліматичні і мікрокліматичні умови складають одну з підоснов проекту планування і забудови на всіх стадіях проектування, яку рекомендується представляти у вигляді кліматичного паспорта міста.

Особливе місце в питанні кліматичної характеристики міста займає урахування ландшафтних особливостей в взаємозв’язку з кліматом. Такі взаємодії і закономірності, що обумовлюють специфіку природних умов, потребують відмінних вимог під час вирішення містобудівних завдань. В одних випадках, наприклад, необхідно при рішенні планувальної структури міста забезпечити захист від гарячих пилових вітрів степів, а в других використовувати прохолодні токи повітря з гір.

Вплив клімату на містобудівні рішення оцінюється, головним чином, в плані їх відповідності вимогам норм ДБН 360-92**, де в розділі «Регулювання мікроклімату» передбачене забезпечення сприятливих умов території забудови за комплексом кліматичних чинників, а саме:

- забезпечення достатньої інсоляції території і приміщень у будинках;

- забезпечення мінімізації тепловтрат у будівлях;

- формування раціонального теплового режиму;

- формування сприятливого вітрового режиму.

Оцінку мікроклімату забудови представляють у формі схем мікрокліматичного районування, які служать основою для диференційованого підходу при розробці містобудівних вимог до планування, забудови, озеленення і впорядкування різних районів міста.

Рис. 4.5. Карта фізико-географічного районування території України

11. Радіаційний та інсоляційний режими

Радіаційний та інсоляційний режими визначаються:

- сумарною сонячною радіацією, що складається з прямої сонячної радіації, яка поступає безпосередньо від диска сонця і розсіяної, такої, що поступає від всього небосхилу;

- короткохвильовою сонячною радіацією, відбитою поверхнями;

- довгохвильовим (тепловим) випромінюванням нагрітих поверхонь.

Відповідно до вимог ДБН 360-92** забезпечення інсоляцією 4.22 досягається шляхом належного формування планувальної структури будівель, особливо житлових, належної їх орієнтації на сектори сонячного горизонту.

Конфігурація плану будинку, розташування в ньому житлових секцій і квартир, наявність затінюючих елементів (козирки, балкони, лоджії) визначають його містобудівну маневреність. Під містобудівною маневреністю розуміють межі можливої орієнтації фасаду будівлі по сторонах горизонту за умови забезпечення інсоляцією кожної квартири тривалістю не менше 2,5 години в добу на період з 22 березня по 22 вересня.

Одночасно виконують перевірочні розрахунки інсоляції забезпечення нормованої тривалості інсоляції, визначається ступінь затінювання незабудованої території, визначається необхідний розрив інсоляції між будівлями (рис. 4.6).

Рис.4.6. Схеми взаємного розміщення будівель на вимоги інсоляції:

а – між житловими будинками;

б – між дитячою (або лікувальною установою) і затінюючою будівлею: 1 –будівля, що інсолюється, 2 – що затінює будівлю, 3 – фасад із вікнами з дитячих або лікувальних приміщень

Розміщувані на територіях житлових районів і мікрорайонів місця відпочинку, дитячі, ігрові і спортивні майданчики, пісочниці, ділянки при дитячих яслах-садах, двори-сади забезпечуються інсоляцією, як і житлові приміщення.

Окрім позитивного впливу інсоляції на санітарно-гігієнічний стан, при рішенні питань орієнтації будівель, розміщень відкритих приміщень (лоджій, балконів, веранд) потрібно враховувати негативну дію сонячної радіації, пов'язану з перегрівом міського середовища. У найменш сприятливих умовах знаходяться фасади південної і південно-західної орієнтації, оскільки висока інтенсивність їх опромінювання поєднується з найбільш високими денними температурами.

Обмеження доступу сонячним променям до поверхонь досягається за допомогою зелених насаджень (для прибудинкових територій) і спеціальних конструктивних пристроїв в будівлях (горизонтальні козирки уздовж фасадів, вертикальні жалюзі й екрани, карнизи, балкони).

Важливо враховувати вплив рельєфу місцевості і його орієнтацію з боків світу на ефективність дії сонячної радіації. На зворотних схилах (20 - 30°) інтенсивність радіації на 10 - 30% менше, ніж на горизонтальній поверхні, і на 20 - 30% більш, чим на схилах, звернених до сонця (рис. 4.7).

Отже, в південних районах на житлових територіях з пересіченим рельєфом зони відпочинку, житлові мікрорайони, дитячі і спортивні майданчики доцільно розміщувати на зворотних скатах, а в середній смузі – на схилах, звернених до сонця.

Рис. 4.7.Схема впливу рельєфу місцевості на величину інсоляції поверхні і вітрової дії