15. Вимоги до територій житлової і громадської забудови

Зверніть увагу! Не припустимо розміщати житлову і громадську забудови !:

• на ділянках, розташованих в зонах інтенсивного впливу обвалів, селевих потоків, сходу снігової лавини;

• у першій зоні санітарної охорони джерел водопостачання і майданчиків водопровідних споруд, якщо проектовані об'єкти не пов'язані з експлуатацією цих джерел; на водозбірних площах підземних водоносних горизонтів;

• у зонах можливого катастрофічного затоплення, завглибшки 1,5 метрів і більше;

• на земельних ділянках, забруднених органічними і радіоактивними відходами; у санітарних зонах порідних відвалів вугільних і сланцевих шахт і збагачувальних фабрик, а також ближче ніж за 100 метрів від контурів порідних відвалів без спеціальних охоронних заходів, узгоджених з органами санітарного і гірського нагляду;

• на відстані менше 100 м від контурів торф'яників, лісових масивів хвойних порід і 50 м – листяних порід, розташованих за межами міста;

• у сейсмічних районах, що безпосередньо примикають до активних розломів;

• у зонах охорони гідрометеостанцій, охоронних зонах магістральних нафто-, газо- і продуктопроводів;

• у санітарно-захисних зонах промислових підприємств, джерел електромагнітного, іонізуючого випромінювання, в шумових зонах аеропортів, смугах відчуження залізниць і т. д.;

• у перших зонах округів санітарної охорони курортів, якщо проектовані об'єкти не пов'язані з експлуатацією природних лікувальних ресурсів курортів. У других зонах округів санітарної охорони курортів, якщо об'єкти забудови викликають забруднення атмосфери, ґрунту і вод, є джерелами перевищення нормативних рівнів шуму. У третіх зонах округів санітарної охорони курортів у випадках негативного впливу на природні лікувальні ресурси і санітарний стан курорту;

• на території смуги відведення трас зовнішнього транспорту;

• на землях природних національних парків і дендропарків і водозахисних зон;

• на землях зелених зон міст, включаючи землі лісів і лісопарків, якщо проектовані об'єкти не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства;

• на територіях природних заповідників, заповідників і їх охоронних зон без дозволу відповідних державних органів охорони пам'ятників природи;

• на землях археологічних, історико-культурних заповідників і їх охоронних зон (без урахування особливих положень, встановлених відповідними органами відносно даного історико-культурного заповідника, а також в охоронних зонах пам'ятників історії, культури і архітектури);

З урахуванням всіх зазначений чинників виконується схема планувальних обмежень, що є відправним матеріалом для вибору території для подальшого розвитку міста (ДБН Б.1-3-97).

Словник Ключові слова і поняття

4.1. Містобудівна система - сукупність просторово організованих і взаємопов’язаних матеріальних елементів технічно освоєних територій, будинків, споруд, доріг та інженерних комунікацій, які спільно з природними компонентами формують середовище суспільної діяльності.

4.2. Екологія - (сучасне поняття) – комплексний міждисциплінарний напрям науки, предметом якої є вивчення, прогнозування та управління чинниками зовнішнього середовища в процесі його взаємодії з живими організмами.

4.3. Екосистема- сукупність біологічних об'єктів (організм, популяція, біоценоз) і середовища (природних і штучно створених елементів).

4.4. Екологічне середовище - загальне поняття, яке об'єднує природу і суспільство. Воно охоплює поняття «довкілля», «навколишнє середовище», «зовнішнє», «природне», «антропогенне», «міське» середовище та ін.

4.5. Антропогенне навантаження – кількість людей або об'єктів на одиницю площі території природних або містобудівних комплексів.

4.6. Екологічна рівновага - стан екологічного середовища (регіону, області, поселення), при якому може бути забезпечена саморегуляція і оновлення основних його компонентів – водних ресурсів, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу тощо.

4.7. Кризові екологічні точки – території, схильні до концентрованого забруднення з наявністю змін у природному середовищі під впливом розвитку промисловості, аграрного комплексу, лісогосподарської діяльності і експлуатації транспортно-інженерних комунікацій

4.8. Місткість ресурсів – сукупність природнокліматичних чинників (або чинник), що становлять базову основу господарського розвитку природного комплексу.

4.9. Екологічна місткість території – допустимий рівень господарського використання природних ресурсів відповідної території, який дозволяє зберегти екологічну рівновагу природного і антропогенного середовища. Об'єктами визначення екологічної місткості можуть бути адміністративно-територіальні одиниці (регіон, район, місто) і природно-територіальні одиниці (спеціалізовані райони, функціональні зони, природні комплекси).

4.10. Екологічний статус території (поселення приміської зони, курортної зони) –

це система законодавчих актів, комплекс заходів і вимог щодо режиму природокористування і виду діяльності, порядок охорони навколишнього середовища і соціального захисту населення.

4.11. Забруднення території - це стан навколишнього середовища стосовно нормативних показників ГДК. Забруднення навколишнього середовища розподіляється за основними видами: антропогенне, військове, мікробіологічне, світового океану, населених місць, промислове, сільськогосподарське, радіаційне тощо

4.12. Агрегований показник небезпеки забрудненої території - сума показників за окремими чинниками (шумовими, атмосферними, електромагнітними забрудненнями).

4.13. Інтегральний показник еколого-містобудівної цінності території – це сукупність показників якості даної території з позиції концентрації виробничих фондів, населення, природно-ресурсного і рекреаційного потенціалу.

4.14. Показник екологічного конфлікту – сума економічних збитків у зв'язку з погіршенням здоров'я населення, стану матеріальних об’єктів тощо.

4.15. Стійкість території до фізичного (антропогенного) навантаження – ступінь опору ландшафтів до антропогенного впливу – рекреаційного, транспортного, виробничого і т. п.

4.16. Репродуктивна властивість території – міра відновлення основних елементів природного середовища ( атмосферного кисню, води, рослинності)

4.17. Геохімічна активність території – міра перетворення та винесення продуктів техногенезу за межі дослідної ділянки

4.18. Ландшафт – територіальна система, що складається з природних або природних і антропогенних елементів, розвиток яких, взаємопов’язаний.

4.19. Гідрографія – розділ географії присвячений опису вод земної поверхні

4.20. Гідрологія – наука про водні простори і рух води в природі.

4.21. Клімат – це багаторічний режим погоди, яка сезонно виявляється в даній місцевості на даній території. Під режимом погоди розуміють сукупність і послідовність природних змін погоди.

4.22. Інсоляція – це освітлення сонячним промінням

4.23. Аерація – провітрювання, насичення повітрям