3. Науково-виробнича зона

Процес інтеграції науки і виробництва, розвиток наукоємних галузей, орієнтація на комерціалізацію наукового продукту обумовлює розповсюдження прогресивних форм територіальної організації науково-виробничої зони 7.5.

У центрально-міських районах, як правило, розміщуються установи суспільних наук і конструкторські бюро при чисельності співробітників не більше 300 чоловік. При чисельності персоналу від 1000 до 2000 чоловік науково-виробничі комплекси рекомендується розташовувати в серединній зоні, а в периферійних зонах (нових міських районах) – більше 2000 чоловік. При визначенні розмірів земельних ділянок наукових установ приймаються такі показники щільності забудови: від 5000 м² загальної площі на 1 га в середніх і малих містах, до 12000 м² – у найбільших, крупних і великих.

У передмістях у межах зони впливу міста розміщується нове покоління науково-виробничих комплексів, які отримали назву технопарків (агротехнопарків) 7.6 і технополісів (агротехнополісів) 7.7.

Види технопарків:

1. Дослідницький науковий парк – це лабораторії (інкубатори), науково-дослідні і впровадницькі фірми. Середні розміри території від 0,5 до 10 га.

2. Технологічний парк – фірми, що займаються впровадженням високих технологій; до складу парку входять підприємства з повним циклом – «дослідження – розробка – серійне виробництво». Середній розмір території таких парків складає 3-15 га.

3. Промисловий (грюндерський) парк - об'єднання фірм, фінансово-комерційних структур, які створюються для сприяння підприємствам, що розвиваються. Їх середня площа 5 – 50 га.

У вирішенні питань розміщення технопарків і технополісів важливу роль відіграє їх спеціалізація відповідно науково-виробничому профілю району, міста, агломерації.

При розміщенні технопарків і технополісів необхідно враховувати природнокліматичні умови, наявність вільних територій, стан енергетичної і сировинної бази, регламент охоронних і заповідних зон.

Світова практика створення технопарків і технополісів свідчить, що їх формування доцільно в режимі функціонування зон вільного підприємництва. Це положення передбачене і в Українському законодавстві (Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”), де технопарки і технополіси є об'єктами вільної економічної зони.

Під час проектування вільних економічних зон розробляється техніко-економічне обґрунтування їх створення.

4. Комунально-складська зона

На території комунально-складської 7.8 зони розміщуються:

• підприємства харчовосмакової, м'ясної і молочної промисловості, торгівлі, плодоовочевого господарства;

• загальнотоварні склади, розподільні холодильники, плодоовочеві бази, сховища овочів і фруктів, заготовчі підприємства;

• транспортні господарства (гаражі, станції технічного обслуговування автомобілів, автозаправні станції); депо (трамвайні, тролейбусні), парки транспортних засобів (автобусні, таксомотори);

• об'єкти обслуговування населення (фабрики-пральні, хімчистки, ремонт побутової техніки, меблів, одягу);

• парки комунального господарства (дорожніх і сміттєприбиральних машин), бази експлуатації і ремонту житла, інженерних мереж).

Основні вимоги до розміщення комунальних зон:

• комунально-складські комплекси, не пов'язані з безпосереднім обслуговуванням населення, розміщуються за межами міст, поблизу вузлів зовнішнього транспорту;

• комунально-складські комплекси не слід розташовувати на території тих промвузлів і їх санітарно-захисних зон, до складу яких входять підприємства I – III класу санітарної характеристики виробництва;

• холодильники великої місткості (більше 600 т) і молокозаводи із застосуванням значної кількості аміаку, необхідно розміщувати в окремих комунально-складських районах приміської зони;

• склади державних резервів, нафти і нафтопродуктів першої групи, зрідженого газу, вибухових речовин, базисні склади сильнодіючих отруйливих речовин, промсировини, продовольства і фуражу, лісо- і будівельних матеріалів, перевалочні бази нафти і нафтопродуктів розташовуються розосереджено у відособлених складських районах приміської зони (за межами території міст і їх зелених зон).