5. Простори вільного часу: міста в рекреаційних районах

Останнім часом велике значення набув розвиток районів масового курортного і горно-туристського будівництва. Формування цих районів пов'язане з безпрецедентними масштабами зростання туризму, що став якісно новим соціально-економічним явищем. За останніми даними, щорічно близько 500 млн. чоловік перетинають межі держав з метою відпочинку і туризму. Десятки мільйонів подорожують у межах своїх країн. Ж. Дюмазедіє з приводу важливості, серйозності, незвичності завдання, що постало перед суспільством, писав:

"…У міру того як суспільство ставатиме більш виробничим, багатим, освіченим, ростиме загальна потреба в місцях для відпочинку і в міграціях у цілях відпочинку, який стане найбільшим "пожирачем простору". Чи зможуть містобудівники, адміністратори, політичні діячі зрозуміти і примусити зрозуміти в епоху непередбачених неприємностей, що створення прогресивно спланованого простору дозвілля (у міру нових потреб людини), має бути справою найсерйознішою, найнеобхіднішою? .." (Dumasedie, 1969).

Створення «рекреаційного середовища» — принципово нове завдання, масштаб і особливості якого усвідомлюються лише останнім часом. Насправді, міське середовище і сільське середовище людство створювало протягом тисячоліть. Але формування середовища, спеціально призначеного для масового відпочинку сотень мільйонів людей, не має прецеденту у світовому досвіді проектування і будівництва. Цей досвід вперше створюється із спорудою приморських туристичних комплексів, орієнтованих на одноразове перебування десятків і сотень тисяч відпочиваючих (Русильйон - Лангедок, "Опаловий берег", Аквітанія, Лазурний берег і ін. у Франції; Коста Брава, Сонячний берег, Балеарські острови і ін. в Іспанії; Лігурійське і Адріатичне узбережжя в Італії; Чорноморське узбережжя України, Росії, Грузії, Болгарії і Румунії; Балтійське узбережжя Росії, Польщі, Швеції, країн Балтії); найбільших горно-туристичних комплексів (Французькі, Швейцарські, Італійські, Австрійські Альпи, Польські і Чеські Татри, гірські райони Кавказу і Карпат тощо.)

Особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси 8.3 та загальнопоширені природні лікувальні ресурси 8.4, наявність лікувально-оздоровчої місцевості 8.5, які сприяють створенню курортів 8.6, - важливі, але не єдині рекреаційні ресурси. Головний ресурс туризму - різноманітність миру. Прагнення подивитися велику «землю людей» викликає бажання відвідати величезні міста і неосвоєні дикі місця, побачити вражаючі уяву гірські вершини заспокійливі ландшафти рівнин, лісів і озер, історичні пам'ятники і незаймані заповідники природи. Спокійні і звичайні пейзажі середньої смуги часто привертають в такій же мірі, як екзотичні і унікальні контрасти півдня. Для жителя великого міста, утомленого від шуму, скупчення людей, від багатоповерхової стандартної забудови урбанізованих районів, важлива повна зміна вражень і способу життя в малолюдних курортних селищах на березі моря, в селах середньої смуги, в хатинах і притулках у горах. Пересічений рельєф, важкодоступні вершини, пологі сніжні схили гір набувають особливої цінності для спортивного туризму, альпінізму, гірськолижного спорту.

В цілому ресурси для відпочинку, туризму і лікування виключно різноманітні, і потреби в них сильно диференційовані залежно від різних соціальних, професійних, вікових, психологічних, економічних й інших чинників.

Розвиток туризму, як і інших крупних галузей спеціалізації, народжує хвилі зростання, що розходяться:

• швидко розвивається інфраструктура (аеродроми, дороги, готелі, ресторани, всі види впорядкування);

• збільшується зайнятість населення;

• зростають харчова, будівельна, сувенірна і інші галузі промисловості, орієнтовані на задоволення курортних і туристських потреб.

Охарактеризуємо найбільш крупні проблеми, що виникають при плануванні міст - рекреаційних центрів і вкажемо можливі підходи до їх рішення. Відзначимо, що ці проблеми належать до складних, методологічно ще недостатньо розроблених і таких, що представляють значні труднощі при проектуванні.

1. У рекреаційних районах необхідне широке і системне дослідження всіх видів природних і соціально-економічних ресурсів і умов.

До них відносять:

- бальнеологічні ресурси (мінеральні води, грязі, умови кліматолікування і ін.);

- ліси, пляжі, екзотичність, наявність живописних ділянок-кругозорів, водопадів, ущелин і т.д.;

- спеціальні умови місцевості для занять туризмом, спортом, полюванням, рибним ловом;

- етнографічні особливості (пам'ятники матеріальної культури, особливості побуту і традицій);

- пам'ятники архітектури, історії і культури, а також виробничі підприємства і інші визначні пам'ятки - об'єкти екскурсій, весь комплекс природних умов району;

- інженерно-будівельні і планувальні умови (розповсюдження лавинної і селевої небезпеки, мікроклімат - вітровий режим, інсоляція, затінення і ін., сейсмічні умови, обвали, карст і інші природні чинники, що обмежують або утруднюють використання рекреаційних ресурсів).

2. Вельми важливий аналіз економічних умов освоєння рекреаційних ресурсів, який включає:

- економіко-географічне положення району по відношенню до потенційних районів зародження рекреаційній міграції або проміжним районам на її шляху;

- умови інфраструктури (забезпеченість досліджуваного району транспортом й іншими видами інженерного впорядкування);

- умови формування кадрів обслуговуючого персоналу (з урахуванням зайнятості, кваліфікації, культурного рівня й устрою життя місцевого населення, а також можливості залучення населення з інших районів);

- «обмеження місцевого господарства», яке може лімітувати рекреаційне використання району (розвиток сільського господарства, особливо наявність цінних сільськогосподарських культур - винограду, цитрусових, чаю і ін. - на територіях рекреаційного значення, видобування на цих або прилеглих територіях корисних копалини, наприклад нафти, розвиток портів, промислових підприємств тощо).

Підсумкова характеристика рекреаційних ресурсів - гранична місткість, так званий рекреаційний (курортний, туристський) потенціал місцевості. Визначення "критичного" і "оптимального" навантажень природних комплексів у районах відпочинку є однією з найбільш складних проблем, рішення якої вимагає застосування різних методів у поєднанні із спеціальним вивченням технологічних вимог окремих видів відпочинку до природних умов.

Рекреаційний потенціал може бути збільшений, але в певних межах, за допомогою інженерних заходів (наприклад, інженерної підготовки території і її захисту від дії несприятливих чинників, штучного збільшення протяжності і площі пляжів, озеленення й ін.), шляхом зміни розрахункових санітарно-гігієнічних норм потреби території на одного відпочиваючого (в даний час істотно завищених, за даними ряду досліджень) і шляхом подолання несприятливих чинників економічного характеру (розвитком інфраструктури, поступовим переміщенням галузей народного господарства, що обмежують використання території для відпочинку, в інші райони, що не мають рекреаційної цінності).

У зв'язку з цим аналіз рекреаційних ресурсів повинен бути варіантним і виявляти об'єми додаткових витрат або втрат (при обмеженні розвитку інших галузей господарства) стосовно до різних рівнів використання рекреаційних ресурсів.

Складну проблему представляє прогнозування потреби в рекреаційних ресурсах і передбачуваного розподілу потоків відпочиваючих. Рішення цієї проблеми, в даний час недостатньо розробленою, можливо, на основі взаємопроникнення соціологічних, курортологічних, рекреаційно-географічних підходів.

Поєднання чинників, що піддаються достатньо визначеному аналізу (географічні і рекреаційні особливості кореспондуючих між собою районів, характер транспортних зв'язків, вікова і професійна структура відпочиваючих і ін.), з чинниками, слабо контрольованими прогнозистом (наприклад, геополітична ситуація, вплив моди), повідомляє цьому завданню додаткову складність.

Велике значення для розробки проблеми можуть надбати сучасні методи прогнозування, засновані на математичній обробці із застосуванням електронно-обчислювальної техніки великої кількості змінних, одержаних в результаті соціологічних обстежень і різностороннього обліку географічних чинників.

Вельми важливі вибір, інвентаризація і збереження територій рекреаційного значення. На основі районних планувань, які широко враховують фізико-географічні, економіко-географічні, медичні, інженерні, архітектурно-планувальні та інші дослідження і проектування, повинні бути створені кадастри броньованих територій відпочинку. Використання цих територій необхідно підпорядкувати регламентованому режиму, що виключає погіршення їх рекреаційних якостей.

При конфліктних ситуаціях (у кожному випадку на основі спеціальних досліджень і проектувань) доцільно, як правило, віддавати перевагу рекреаційним потребам, беручи до уваги, що для промисловості, сільськогосподарського виробництва і міської забудови можуть бути вишукуванні і освоєні території, що не мають значної рекреаційної цінності.

Великі масштаби розвитку туризму вимагають дослідження нових територій для розміщення курортно-туристських установ. Концентрація відпочиваючих у не багатьох місцях створює неприпустиму напругу і може знищити їх природну цінність. Слід визначити масштаби і послідовність освоєння різних курортних і туристських ресурсів.

Серйозну увагу необхідно приділити проблемі збереження територій, що представляють інтерес для курортного і туристського будівництва в майбутньому. У тих випадках, коли освоєння їх зараз неможливе, слід резервувати їх, не допускаючи захаращення малоцінною забудовою. Особливе це відноситься до територій великої цінності, які важливо зберегти для створення курортів загальнодержавного і міжнародного класу. Приклади захаращення вельми цінних курортних територій малоповерховою індивідуальною забудовою, різними підприємствами, складами і т.д., на жаль, численні на Чорноморському і Азовському побережжі і в інших районах.

Істотне значення мають рекреаційне районування 8.7 і раціональна планувальна організація рекреаційних територій.

Рекреаційне районування один з видів спеціального районування території. Проте у ряді випадків рекреаційний район стає економічним (або складає його ядро). У всіх випадках при розробці проектів вирішувати проблеми рекреації ізольовано від проблем інших галузей господарства неприпустимо.

Для планувальної організації рекреаційних територій найважливіше значення має їх зонування за спеціальними ознаками:

 медичне зонування власне рекреаційних територій для використання їх у різних цілях залежно від режиму і вимог курортних установ. Наприклад, в районному плануванні Південного берега Криму - виділення зон для туберкульозних санаторіїв, загально терапевтичних санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів і туристських баз, установ загально районного значення; у районному плануванні Лазурного берега Франції - зон "для хворих", "для стомлених", "для тих, що розважаються" і ін.

 технологічне зонування, наприклад, при плануванні горно-туристських районів, - виявлення зон акліматизації для альпіністів і туристів перед підйомами в гори, послідовна організація зон у міру руху вгору в глиб гір (зони розміщення транспортних пристроїв і господарських установ, розселення обслуговуючого персоналу, розміщення туристів і олімпійських містечок, високогірних хатин і притулків для туристів і спортсменів).

 функціонально-планувальне зонування з виявленням території для розміщення основних планувальних компонентів курортних зон — курортних територій, сельбищних територій обслуговуючого персоналу, господарських територій (транспорту, промислових підприємств, складів і ін.), загальнокурортних центрів.

3. Серед транспортних проблем рекреаційних районів можна виділити:

- комплексне рішення системи зовнішнього транспорту, здатної щодня приймати і відправляти величезні маси відпочиваючих, з виявленням найбільш напружених напрямів, з правильним визначенням ролі різних видів транспорту, раціональним розміщенням транспортних споруд (аеропорти, вертолітні станції, залізниці, автомобільні дороги і ін.);

- розвиток внутрішнього горизонтального транспорту з урахуванням великої рухливості відпочиваючих, які відвідують численні об'єкти екскурсій, місцеві визначні пам'ятки і т.д., особливо в основних осях планувального розвитку району;

- створення взаємопов'язаної системи вертикального транспорту (канатні дороги і ліфти до пляжів у приморських районах, канатні дороги різних типів у горно-туристських районах).

4. Одна з важливих цілей планування рекреаційних районів - збереження природних ресурсів і умов. Непродуманий вибір гальки для будівельних цілей на пляжах, а також перешкоди на шляху гальки до моря, створені штучними спорудами на річках, що впадають в моря, призвели до скорочення площі пляжів на Чорноморському побережжі. У приморських курортних і особливо горно-туристських районах, у яких природні умови нерідко дуже складні, важливий вельми ретельний облік усіх несприятливих чинників природного середовища (обвали, селі, лавина тощо). На основі інженерно-геологічних рекомендацій проектуються системи споруд, що виключають можливість таких явищ і забезпечують раціональне оснащення територій курортів всіма видами інженерного устаткування.

У курортних і гірничо-туристських районах доцільний розвиток лише тих галузей господарства, які пов'язані з обслуговуванням курортів і не суперечать їх режиму життя. Розміщення інших промислових підприємств неприпустимо; підприємства, несумісні за санітарно-гігієнічними й іншими умовами з розширенням курорту, повинні бути поступово винесені за його межі.

Проблема ця складніша, ніж здається на перший погляд. Недостатньо швидкий темп розвитку курортного господарства або відставання його секторів, що використовують людську працю, призводить до появи вільних ресурсів робочої сили, що привертає сюди промислові підприємства. Зростання чисельності обслуговуючого персоналу нерідко відбувається при цьому за рахунок інших районів, і, таким чином, чисельність населення курортних міст виявляється у багато разів більшою, ніж це необхідно для обслуговування курортів (населення Великого Сочі - 350 тис. осіб, П’ятигорська - 150 тис., Кисловодська - 120 тис. осіб). "Курорти обростають містами", а тим часом граничні місткості природних комплексів обмежені. При середньому терміні відпочинку в 20 діб і часу функціонування курорту - 200 діб кожен новий місцевий житель позбавляє можливості відпочити в даному районі 10 чоловік. Якщо врахувати, що на одного зайнятого в обслуговуванні курорту доводиться не менше 4 чоловік у місцевій сфері обслуговування і членів сімей, то кожен новий постійний працівник, що живе на курорті, позбавляє можливості відпочити вже 50 чоловік.

5. До важливих проблем, що вимагають для свого вирішення комплексного економіко-містобудівного підходу, відносяться також:

- збереження географічної специфіки району, що передбачає глибоке проникнення в його географічну своєрідність для розробки рекомендацій, сприяючих подоланню архітектурних стандартів (процес архітектурної творчості в цих районах складний і потребує "географічного бачення" території);

- визначення економічної ефективності (окупності) освоєння різних курортних, туристських і інших районів (з обов'язковим обліком всього комплексу послуг, які можуть бути представлені в даному районі туристу, і порівняльній ефективності інших галузей господарства району, а також соціальних аспектів розвитку відпочинку);

- виявлення найбільш раціонального сезонного ритму роботи курортних установ і рішення взаємозв'язаних складних питань зайнятості обслуговуючого персоналу, у свою чергу залежних від характеру і особливостей місцевого господарства; пошук поєднань рекреаційних районів для організації маршрутів або щоденних поїздок, наприклад "гори - пляж", "об'єкти екскурсій - відпочинок на природі" тощо.

Досвід показує, що при розвитку міст-курортів й інших рекреаційних центрів виникає необхідність точного і ретельного обліку складного комплексу природних, медичних, економічних й інженерних чинників; сумісна участь у цих роботах лікарів, архітекторів, географів, соціологів, інженерів разом з широким урахуванням думки громадськості.

Спад курортної діяльності у ряді найбільших курортних районів України пов'язаний із загальною економічною ситуацією в країні, місцевими геополітичними умовами і, поза сумнівом, носить тимчасовий характер. Але він повчальний також в тому, що при великій конкуренції між курортними районами світу, що стали доступними і для українських туристів, відродження і розвиток курортних районів України і СНД, який володіє прекрасними природними умовами і рядом інших переваг, можливо тільки на найвищому рівні оснащення і сервісу.