0402_УМПС_Арх_укр_2012

Практичний посібник є результатами спільної роботи викладачів Донбаської державної академії будівництва і архітектури, Інституту українознавства імені Івана Крип’янкевича НАН України та Російського університету дружби народів. Він вміщує тексти і завдання, призначені для вдосконалення у студентів практичних навичок українського правопису, аналізу й укладання усних і писемних наукових текстів. Значну увагу приділено виробленню навичок перекладу термінологічної лексики.

Посібник стане у пригоді студентам технічних вишів, коледжів та технікумів архітектурно-технічних спеціальностей.

Зразок анотації статті

Гудченко Зоя. Архітектурне обличчя українського села за сучасних умов // Народна творчість та етнографія. – 2010. – № 6. – С. 56-62.

За матеріалами етнографічних експедицій здійснено аналіз сучасного стану сільської забудови в різних реґіонах України з погляду збереження ознак традиційності та інноваційних проявів.

According to information received from the ethnographic expedition there is an analysis of the present state of rural building in the different Ukrainian regions as combination of traditional and innovative traits.

Аналіз різнопланових анотацій за їхнім змістом, структурою та мовленнєвим оформленням

Анотації бувають різних видів, серед яких можна назвати такі: загальна анотація – характеризує друкований твір у цілому;

аналітична анотація – характеризує окрему частину твору або якийсь аспект його змісту;

групова анотація – є узагальненою характеристикою двох і більше творів, близьких за тематикою.

За цільовим призначенням анотації поділяють на довідкові та

рекомендаційні.

Мета довідкової анотації – дати коротку інформацію (довідку) про зміст і специфіку друкованого твору. Такі анотації складаються для характеристики наукових, навчальних, довідкових видань, а також для розкриття змісту збірки чи зібрання творів. Обсяг довідкової інформації – від кількох слів до кількох рядків.

Рекомендаційна анотація, разом із короткою інформацією про видання, має й іншу мету: зацікавити читача, показати значення і специфіку певної книги чи статті, її місце серед інших, близьких за змістом і призначенням. Рекомендаційні анотації бувають короткими й розгорнутими. Їх складають для рекомендаційних посібників з метою пропаганди науково-популярних видань, а також творів художньої літератури. Про різні види анотацій та вимоги до них див. у табл. 11.2.

261

Запам’ятайте!

1.Загальний обсяг анотації не повинен перевищувати 500 друкованих знаків (виняток: 800-1000 друков. знаків).

2.Довідкова анотація може бути максимально лаконічною (1-3 речення) або розгорнутою, проте не слід перевищувати вказаних обсягів.

3.Показниками рівня анотації є: якість, точність і чіткість інформації про першоджерело, логічне її оформлення, відповідність чинним мовним нормам і лексико-синтаксичне різнобарв’я тексту анотації, компактність її обсягу (відповідно до рекомендованих норм).

4.Головною помилкою при складанні анотації є надлишкова інформативність. Для запобігання цього варто уникати повторення інформації, що вже є в бібліографічному описі документа, зайвих фраз, які не віддзеркалюють основну інформацію, вставних слів і вставлених

речень, складних підрядних речень і власної оцінки змісту документа.

(Складено з частковим використанням матеріалів книги: Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови: Навч. посібник з алгоритмічними приписами. – 2-ге вид. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 392 с.)

Зразки різних видів анотацій Загальна анотація

Україна і світ у часовому вимірі: 2010 рік [укл. Намакштанська І.Є. та ін.; за заг. ред. к.т.н., проф. Левченка В.М. та к.філол.н.,

262

проф. Намакштанської І.Є.]. – Донецьк: «Ноулідж» (Донецьке відділення), 2010. – 535 с.

Книга містить відомості про знаменні та пам’ятні дати культурномистецького, суспільного й наукового життя України та інших країн світу, про видатних особистостей державного і світового рівнів.

Матеріали спрямовані на збагачення знань користувачів книги з українознавства та світової культури.

Аналітична анотація

Тугаєнко-Сєряк С.М. Довідник службовця. – К.: А.С.К., 2000. – 416 с. У першій частині – теоретичній – приділено увагу тим правилам орфографії, пунктуації, стилістики та культури мови, які найчастіше стають предметом вагань та непорозумінь. У другій частині – довідковій – подано короткий «Російсько-український словник сталих словосполучень», «Короткий словник синонімів» і «Словник паралельних форм». Додатки складаються із «Словника імен у кличному відмінку», «Словника скорочень назв документів». Для учнів середніх шкіл, студентів вищих навчальних закладів, викладачів

та службовців різного рівня.

Групова анотація

Булаховський Л.А. Питання походження української мови / Вибрані твори. В 5 т. – Т.2. Українська мова. – К.: Наук. думка, 1977. – 575 с. – ISBN № 966-5876-09-05.

Брайчевський М. Походження слов’янської писемності. – Київ: КМ Академія, 2002. – 154 с. – ISBN № 966-518-114-9.

У наведених виданнях порушується проблема походження української мови і писемності. Цю дискусійну проблему автори розглядають у загальному соціокультурному контексті ранньої історії слов’янства, користуючись не лише писемними джерелами, а й величезним археологічним матеріалом. У цих працях поєднується теоретична глибина й дивовижна ерудиція авторів з умінням просто й цікаво розповісти про найскладніші речі. Та все ж на деякі питання походження української мови автори мають різні погляди.

Основні етапи анотування

Процес анотування можна поділити на декілька етапів: аналіз тексту твору; вивчення додаткових джерел; відбір відомостей, що характеризують сутність цього твору; літературне оформлення й редагування анотації.

Аналіз тексту твору. Передусім визначається вид видання (моновидання, збірник, частина багатотомного чи випуск серійного видання). Встановлюється, якому питанню, темі чи галузі науки присвячено твір. Звертається увага на структуру видання. При аналізі відзначаються особливості поліграфічного виконання і редакційно-видавничого оформлення.

Вивчення додаткових джерел. Такими джерелами можуть бути рецензії, критичні статті, критико-біографічні, історичні й історико-літературні праці. Виявити ці джерела можна за допомогою довідкових та бібліографічних видань.

263

Відбір відомостей, що характеризують твір. При анотуванні творів, що були написані в минулому, наводяться фактичні дані про автора, характеризують наукову і художню цінність цього твору, а також умови, за яких він був написаний.

Літературне оформлення і редагування анотації. Лаконічність – характерна риса літературно оформленої анотації. Завдання полягає в тому, щоб об’єднати різні дані й при цьому виділити найістотніше, головне.

§ 5. Правопис закінчень іменників чоловічого роду ІІ відміни у родовому відмінку однини

До ІІ відміни належать іменники чоловічого роду, які у початковій формі (Н.в. одн.) мають нульове закінчення або закінчення -о: дім, міст, батько,

Петро.

У родовому відмінку однини іменники з нульовим закінченням у Н.в. залежно від їхнього значення та граматичних ознак можуть мати закінчення -а, -я або -у, -ю (див. табл. 11.3).

Таблиця 11.3

ЗАКІНЧЕННЯ ІМЕННИКІВ ЧОЛОВІЧОГО РОДУ У РОДОВОМУ ВІДМІНКУ ОДНИНИ

•елементи будови чогось, але: ривка, стрибка, стусана конкретні предмети, 8. Назви річок, озер, гір, островів, півостровів,

Деякі іменники мають паралельні закінчення -а(-я) або -у(-ю): стол-а – до столу, двор-а – з двор-у, плот-а – від плот-у (ненаголошене закінчення -у(-

265

ю)); камен-я (конкретного предмета) і камен-ю (матеріалу), листопад-а (місяць) – листопад-у (явище природи – пора опадання листя), папер-а (документа) і паперу (матеріалу).

Подвійне написання закінчень

алмаза (коштовний камінь) – алмазу (мінерал), акта (документ) – акту (дія),

апарата (прилад) – апарату (установа), блока (частина споруди, машини) – блоку (об’єднання держав),

буряка (одиничне) – буряку (збірне), вала (деталь машини) – валу (насип), елемента (конкретне) – елементу (абстрактне),

інструмента (одиничне) – інструменту (збірне),

каменя (одиничне) – каменю (збірне), клина (предмет) – клину (просторове поняття), пояса (предмет) – поясу (просторове поняття),

рахунка (документ) – рахунку (дія), терміна (слово) – терміну (строк), фактора (маклер) – фактору (чинник), аналіза (мед.) – аналізу (розгляд),

Алжира (місто) – Алжиру (країна),

терміта (комаха) – терміту (речовина), терняка (птах) – терняку (чагарник), Тигру (річка) – тигра (звір),

тика (одне дерево) – тику (матеріал) – тику (хвороба; тканина), типу (зразок, образ тощо) – типа (про людину),

тиса (одне дерево) – тису (деревина), титана (велетень; кип’ятильник) – титану (хімічний елемент) – Титану

(супутник Сатурна)

топаза (окремий кристал) – топазу (речовина) тора (у математиці) – тору (колія)

торця (один брукос; поперечний зріз) – торцю (бруски) трапа (драбина, апарат тощо) – трапу (порода) тумана (монета) – туману (атмосферне явище)

Туніса (місто) – Тунісу (країна)

Урана (планета) – урану (хімічний елемент) фена (вентилятор) – фену (вітер) фона (одиниця виміру) – фону (тло)

чавуна (посуд) – чавуну (метал)

шаблона (пристрій; креслення) – шаблону (зразок) яхонта (кристал) – яхонту (мінерал).

(Складено з частковим використанням матеріалів книги: «Український правопис». – К.: Наук. думка, 2004. – 240 с.)

266

Культура мовлення ЩО ВИ МАЄТЕ? МОЖЛИВІСТЬ ЧИ ЗМОГУ?

А й справді, що Ви маєте? Маєте можливість? Чи маєте змогу? В

сучасному усному й писемному мовленні спостерігаємо надуживання словосполукою мати можливість. І майже зовсім забуто сполуку мати змогу, таку доладну, притаманну духові нашої мови.

Обидві словосполуки використовуйте на здоров’я. Вони не перебувають поза літературними нормами, порівняйте: Сучасні досягнення різних суспільних наук – діалектології, археології, історії, антропології, етнографії дають змогу зробити висновок про те, що на кінець XII ст. переважна більшість рис, характерних для українських діалектів, уже сформувалася (Г. Півторак); Роздуми цікаво читати, звіряючи з власними, а також з поглядами інших сучасників. Це дає можливість відтворити повніше картину життя України наприкінці XX століття (О. Пономарів). Проте, безперечно, потрібно надавати перевагу вислову мати змогу – стислішому й фонетично довершенішому.

Іван Вихованець («Українська мова», № 1, 2003)

СУПЕРЕЧКА Є ТАКА: СТОСОВНО БУРЯКІВ, БУРЯКУ ТА БУРЯКА

У деяких словниках, зокрема орфографічних, розрізнено дві флексії родового відмінка однини в іменникові чоловічого роду буряк. Флексія -а (буряка) стосується тут одного кореня цієї рослини, а флексія -у (буряку) виражає значення збірності. Чи правильне таке розрізнення?

Ні, не правильне. Закінчення родового відмінка -у іменникові буряк не властиво. Він уживаний у родовому відміну однини тільки із закінченням -а й означає один корінь городньої рослини.

Складніші значеннєві вияви має іменник буряк у формі множини. Множина може стосуватися двох, трьох, чотирьох і більше коренів рослини і співвідноситься з одниною цього слова (буряк – буряки).

Наприклад: В їхніх торбах знайшлося навіть кілька цукрових буряків

(Олесь Гончар).

А інша форма множини в іменнику буряки передає значення збірності. Це значення протиставляється значенню множини рахованих коренів рослини.

Наприклад: Перед хатиною, на маленьких грядочках, росла картопля, буряки та цибуля (Іван Нечуй-Левицький). Треба буряків, вівса, сіна, висівок, а де його візьмеш? (Григорій Тютюнник). А мати із сапою день при дні на буряках (Микола Вінграновський). У руці тримала чорну господарську сумку, з якої виглядає морква й буряки (Євген Гуцало).

Отже, в цьому іменникові збірне значення передає форма множини буряки, а не однини.

Іван Вихованець («Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах», №4, 2011)

267

Практикум

1.Тест-контроль для перевірки засвоєння теоретичних знань

1.Оберіть правильну відповідь:

Основною функцією наукового тексту є а) впливати на розумову і почуттєву сферу людей чи системи образів

б) обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях в) впливати на переконання, спонукати до дії г) служити для роз’яснення явищ, освіти, систематизації знань

2.Оберіть правильні відповіді: Основними ознаками наукового тексту є а) стабільність б) стислість в) чіткість г) емоційність д) образність

е) інформативність є) понятійність ж) об’єктивність з) точність і) узагальненість л) доказовість

3.Оберіть правильні відповіді: Описовими моделями наукового тексту є а) оповідь б) опис в) міркування г) доказ

4.Оберіть правильні відповіді: Пояснювальними моделями наукового тексту є а) оповідь б) опис в) доказ

г) міркування

5.Оберіть правильні відповіді:

Логічну послідовність викладу в межах тексту забезпечують а) складнопідрядні речення з причиново-наслідковими зв’язками б) односкладні речення в) вставні конструкції г) непоширені звертання

д) членування матеріалу (нумерація, абзаци) е) загальнонаукова термінологія

6. Оберіть правильну відповідь:

268

Тип зв’язку між реченнями, при якому кожне наступне висловлення випливає з попереднього, називається

а) паралельним б) ланцюговим в) зворотним

г) перпендикулярним

7. Оберіть правильні відповіді:

Зв’язкову функцію між реченнями у тексті виконують а) дієслова б) займенники

в) обставини (місця, часу, способу дії) г) означення д) частки е) вигуки

8. Оберіть правильні відповіді:

Іменники чоловічого роду ІІ відміни у родовому відмінку однини мають закінчення -а, -я, якщо означають назви

а) архітектурних деталей б) людських почуттів та станів

в) міри площі, довжини, ваги, часу г) конкретних предметів та їх частин д) речовини, маси, матеріалу е) збірних та абстрактних понять є) місяців і днів тижня

9. Оберіть правильні відповіді:

Іменники чоловічого роду ІІ відміни у родовому відмінку однини мають закінчення -у, -ю, якщо означають назви

а) закладів, організацій, установ б) загальних і абстрактних понять в) грошових одиниць

г) явищ природи, людських почуттів д) видів спорту і танців

е) хімічних та фізичних термінів іншомовного походження є) міри площі, довжини, ваги, одиниць енергії

10. Вкажіть рядок, у якому закінчення у родовому відмінку однини усіх слів відповідають нормам правопису:

а) стилю, Житомиру, Донбаса, Сибіра б) Києва, Дону, периметра, сюжету в) впливу, Дінця, собору, Урала.

269

2. Завдання для формування практичних навичок

Завдання 1. Прочитайте текст і визначте, яку нову інформацію (порівняно з теоретичним коментарем теми) він вміщує. Викладіть її у вигляді тез.

Одиниці мовлення. Функціонально-змістові типи мовлення

Основні поняття, найважливіші джерела

Визначення – найпростіший, з погляду структурної організації, найстійкіший і найсуворіший (з погляду логічного) вид розгортання поняття. Він полягає в тому, що поняття, яке визначають, зіставляють з найближчим родом, до котрого воно належить, і подають ознаки (чи ознаку), що є особливими для цього поняття (видова відмінність).

Логічні єдності – одиниці мовлення, у яких використовують різні види розгортання поняття.

Структурна одиниця тексту. Найважливішим питанням у стилістиці тексту є саме питання про структурну одиницю тексту. Якщо вдається описати й виокремити одиниці тексту, то тоді й легше побачити композиційні схеми, за якими вони (структурні одиниці) утворюються в тексті. Структурні одиниці тексту виокремлюють за семантичними, граматичними й графічними ознаками. В основу виокремлення покладають семантичні (змістові) ознаки. В.І. Свинцов зазначає, що «в будь-якому випадку аналіз тексту передбачає виокремлення певних його одиниць (змістових, граматичних, графічних і т.д.) і вивчення певних зв'язків між ними. Треба зауважити, що поняття «одиниця тексту», взяте в загальному вигляді, досить невизначене: його статус у кожному окремому випадку визначається конкретними особливостями певного фрагмента тексту й завданнями аналізу» [Свинцов В.И. Логические основы редактирования текста.

– М: Книга, 1972. – С. 35]. Виходячи з того, що не можна точно в кількісному вимірі визначити текст і його межі, одиницею тексту, вважає В.І. Свинцов, може бути й окреме слово, і абзац, і навіть розділ. І остаточний висновок дослідника: «Таким чином, одиницю тексту можна визначити як будь-яку частину тексту, яку виокремлюють з нього й зіставляють з певною метою з іншими частинами (одиницями) тексту» [Свинцов В.И. Логические основы редактирования текста. – М.: Книга, 1972. – С. 36].

Опис – статичний вид логічних єдностей, що включає істотні й неістотні ознаки поняття.

Повідомлення – динамічний вид логічних єдностей, що включає тільки істотні ознаки поняття.

Послідовність (ланцюг) і паралельність (охоплення). Структура тексту характеризується зв'язком понять, які входять до неї й утворюють змістовий центр, стрижень висловлювання. Дві одиниці можуть розташовуватися поряд, бути паралельними або ж утворювати послідовність (ланцюг). Ці два типи зв'язку лежать в основі структурних характеристик логічних єдностей. Але послідовність, скажімо, набуває різного характеру залежно від логічних зв'язків елементів (проста послідовність, причиново-наслідковий зв'язок, зв'язок підпорядкування, поєднання, перехрещування та ін.) і залежно від їх суті. Ці

270