- •Аудит в системі економічного контролю.
- •Сутність аудиту, його зміст, мета та завдання.
- •Світова історія розвитку аудиту: характеристика тенденцій його становлення та фактори впливу.
- •Аудит в Україні: становлення і розвиток
- •Аудиторська діяльність та її складові.
- •Види аудиту та його класифікація
- •Аудит в системі контролю
- •Сутність внутрішнього контролю, його зміст, мета та завдання
- •Оцінка ефективності функціонування системи внутрішнього контролю
- •Внутрішній аудиту: його місце в системі внутрішнього контрою.
- •Схожість та відміність між аудитом та ревізією фінансово-господарської діяльності
- •Особливості проведеня аудиту
- •Предмет та об’єкти аудиту
- •Методи та методика аудиту
- •Характеристика особливостей об'єктів внутрішнього аудиту
- •16. Організація аудиторської діяльності
- •17. Статус аудитора в Україні
- •18. Організація функціонування надання аудиторських послуг
- •19. Міжнародні стандарти аудиту
- •20. Кодекс етики аудиторів
- •21. Кодекс етики професійних бухгалтерів
- •22. Національні нормативи аудиту
- •23. Планування аудиту
- •24. Аудиторські процедури та їх класифікація
- •25. Види аудиторських тестів та їх роль у процесі аудиторської перевірки
- •26. Аудиторське тестування за циклами господарських операцій
- •27. Об’єкти внутрішнього аудиту
- •28. Формування методології внутрішнього аудиту
- •29. Організація внутрішнього аудиту
- •30. Поняття аудиторського ризику
- •31. Модель визначення припустимого аудиторського ризику
- •32. Властивий ризик
- •33. Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю
- •34. Ризик невиявлення помилок
- •35. Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком аудиторської перевірки
- •36. Поняття аудиторської вибірки. Місце та мета вибіркової перевірки в процесі ауд
- •37. Статистичні та нестатистичні методи вибірки
- •39 .Фактори, що впливають на обсяг вибірки. Інтерпретація результатів вибірки.
- •40. Аудиторські докази, їх класифікація та вимоги до них.
- •44. Методика ведення аудиторського досьє
- •46. Аудит забезпечення збереженості касової готівки та дотримання касової дисципліни, вимог чинного законодавства щодо здійснення касових операцій.
- •47. Перевірка операцій на рахунках у банках.
- •48. Аудит дебіторської заборгованості.
- •49. Аудит наявності та руху основних засобів і нематеріальних активів.
- •50. Аудит формування статутного капіталу суб'єктів господарювання та його особливості
- •51. Аудит руху та використання капіталу за видами. Аудит статутного капіталу підприємства
- •Аудит вилученого капіталу
- •Аудит неоплаченого капіталу
- •52. Організація та методика аудиту поточних зобов'язань та кредитних операцій
- •54. Завдання та послідовність аудиту об'єктів приватизації.
- •55. Аудит інвестиційної діяльності.
- •56. Аудит операцій з цінними паперами.
- •57. Аудит зовнішньоекономічної діяльності.
- •58. Основні процедури та методика перевірки обліку.
- •59. Використ методики експрес-аналізу для економічного читання бух.Звітності
- •62. Аудиторські звіти та їх склад.
- •63. Види аудиторських висновків та їх характеристика.
- •64. Зміст і структура ауд.Висновку за рез-ми перевірки фін.Звітності підприємства
- •65. Аудиторські висновки спеціального призначення.
- •67. Особливості проведення аудиту в середовищі електронної обробки даних.
- •68. Методи використання комп’ютерних засобів у процесі аудиту.
Аудит в Україні: становлення і розвиток
Одною з причин гальмування розвитку аудиту в Україні є те, що вона впродовж багатьох століть була поневолена іншими державами. Рівень розвитку аудиту значною мірою залежав від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин цих країн.
Західні землі до закінчення Першої світової війни входили до складу Австро-Угорської імперії, а потім — Польщі. За часів панування Австро-Угорської імперії на Західних землях України у великих містах розвивались мануфактури, виникали нові промислові підприємства. Все це створювало певні умови для розвитку аудиту, оскільки власникам підприємств потрібний був незалежний контроль за використанням і збереженням їх капіталу
Поневолення Західних земель України панською Польщею дещо сповільнило розвиток аудиту. Польща порівняно з Австро-Угорською імперією у розвитку промисловості була більш відсталою. Контроль за збереженням панських маєтків здійснювали певні наглядачі. Проте їх діяльність мало чим нагадує роботу аудиторів. Центральні, східні та південні регіони України входили до складу Російської імперії. Розвиток аудиту в цих регіонах був адекватний його розвитку в Росії. Перша згадка про аудиторів в Росії відноситься до початку XVIII ст., де аудиторами називали військових слідчих.
Звання аудитора в Росії було введено Петром І, який у військовому статуті 1716 р. і в "Табелі про ранги" до військових чинів відніс і аудитора. В 1797 р. аудитори були переведені в цивільні чини, а 1833 р. з метою навчання аудиторів у Петербурзі заснована школу, названу пізніше Аудиторським училищем.
За характером посада аудитора поєднувала в собі посади діловода, судового секретаря і прокурора. Після проведення в Росії військово-судової реформи 1867 р. посаду аудитора було скасовано. Спроби створити наприкінці XIX —початку XX ст. у Росії Інститут присяжних бухгалтерів (рахівників) закінчилися лише підготовкою документів, які регламентували його діяльність.
Професійної організації бухгалтерів (аудиторів) у Російській імперії так і не вдалося створити. Незалежні перевірки щорічних звітів акціонерних товариств проводилися ревізійними комісіями. До складу цих комісій часто входили акціонери, не завжди обізнані з обліком і контролем.
Після жовтневого перевороту 1917 р. та часів існування СРСР була сформована командно-адміністративна система. За цих умов контрольні функції повністю виконували контрольно-ревізійні органи. Водночас з цим існував партійний контроль.
Перші зародки аудиту можна віднести до 1987-1989 рр., коли почали діяти спільні підприємства з іноземним капіталом. В Україні було створене дочірнє відділення "Інаудиту".
Розвиток аудиту в Україні започатковано після розпаду Радянського Союзу та створення незалежної держави.
На сучасному етапі розвитку національної економіки спостерігаємо значні зміни у методах і механізмах господарювання, зумовлені розширенням і зміцненням недержавних форм власності, приватизаційними процесами, розвитком міжрегіональних і міжнародних зв’язків, побудованих на ринкових засадах.
В Україні виникла нова категорія людей, реально здатних впливати на економічну, соціальну і політичну атмосферу в державі, — категорія власників, їхньою характерною рисою є зацікавленість у стабільності, передбачуванні та відкритості всіх процесів, що відбуваються у суспільстві, оскільки безпека будь-якого бізнесу визначається насамперед загальним становищем у державі та суспільстві.
Історія виникнення і розвитку аудиту в Україні вимірюється лише менш ніж 20-ма роками, що принесли багато здобутків, успіхів і розчарувань. Офіційне визнання обов’язкового аудиту відбулося 1993 р., через два роки після проголошення незалежності України, у зв’язку з прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність". З тих пір кожен рік додавав щось нового до теорії та практики аудиту і збільшував престижність аудиторської професії у суспільстві. Підприємці, банкіри, інвестори, державні службовці вже добре знають, що таке аудит, і широко користуються його послугами. З екзотичного і досить туманного терміну аудит перетворився на звичний елемент ринкового механізму, який працює насамперед на користь громадян — бізнесменів і службовців, акціонерів і власників.
Отже, розвиток аудиту в Україні має три етапи:
Перший — 1987-1992 рр. — створення перших аудиторських структур.
Другий — 1993-1998 рр. — формування нормативно-правової бази аудиту в Україні.
Третій — 1999 р. — дотепер — діяльність аудиту на новій нормативно-правовій базі та посилення монопольного становища представників провідних іноземних аудиторських послуг в Україні.
З приходом В Україну світової економічної кризи становище аудиту дещо погіршилося, і цей вид бізнесу, як і інші види, зазнав значного впливу кризи.