Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
аудит відповіді на нові 68 питань.docx
Скачиваний:
95
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
552.6 Кб
Скачать

40. Аудиторські докази, їх класифікація та вимоги до них.

Аудиторські докази— це вся інформація, що використо­вує аудитор для формулювання висновків, на яких ґрунтуєть­ся аудиторська думка. Доказ може стати підтвердженням або спростуванням наявності тієї або іншої дії, прийнятого управ­лінського рішення, здійсненої господарської операції.

Кількість інформації, потрібної для аудиторських оцінок, законодавчо не регламентується. Аудитор на основі професій­ної думки має самостійно ухвалити рішення щодо кількості інформації, необхідної для складання висновку про достовір­ність фінансової звітності економічного суб'єкта. Доказ складається з таких елементів: тези, аргументи і де­монстрація.

Теза— думка, істинність якої слід довести за допомогою ін­ших думок, що називаються аргументами. Наприклад, слід до­вести, що фінансова звітність містить правильну й об'єктивну інформацію.

Аргументиподіляються на такі групи: положення, визна­чення, аксіоми; постулати.

Положенняпро достовірні факти — найпереконливіші свідоцтва для доказу істинності тези. Основна їхня вимога — незалежність і безумовна точність.

Визначеннярозкриває з вичерпною повнотою зміст поняття, його смислове значення.

Аксіоми— положення і принципи, які в певних межах приймаються як достовірні без доказів.

Посту­лати, згідно зі словником СІ. Ожегова, — "це початкові прин­ципи, які прийняті без доказів". Вони мають бути очевидни­ми, навіть якщо їх істинність не може бути доведена безумовно.

Загалом, постулати аудиту переслідують дві цілі: пояснити, чому аудит потрібний, і довести, що за певних обставин у ре­зультаті перевірки можна отримати об'єктивну картину.

Демонстрацієюназивають спосіб представлення тези з ар­гументування. Демонстрація доказів має забезпечувати ситуа­цію, за якої теза логічно випливає з аргументів за правилами висновку і логічний зв'язок між ними буде продемонстрований бездоганно.

Прямими є докази, які підтверджуються первинними до­кументами та обліковими регістрами. Наприклад, факт купів­лі та подальшого володіння клієнтом нерухомістю, що підтвер­джується юридичними документами.

Непрямі докази — свідоцтва, що не мають безпосереднього відношення до фактів з певного питання. їх ще називають сві­доцтвом, що залежить від умов. Наприклад, надійність систе­ми внутрішнього контролю може бути непрямим доказом від­сутності значущих помилок у фінансовій звітності клієнта.

Внутрішні докази — усна або письмова інформація, отри­мана від клієнта.

Зовнішні докази — усна або письмова інформація, отрима­на від третіх осіб.

Змішаними (комбінованими) є докази, отримані від клієн­та та письмово підтверджені із зовнішніх джерел.

Докази, сформовані самим аудитором — це таблиці, роз­рахунки і висновки за ними, зроблені аудитором для підтвер­дження або непідтвердження інформації клієнта стосовно будь-яких показників, що визначаються розрахунковим шля­хом. Аудитор, маючи відповідну інформацію, має бути повніс­тю переконаний у тому, що його думка абсолютно правильна і справедлива. Для цього він має вирішити, чи є його докази (свідоцтва) достатньо переконливими і релевантними.

Релевантними є докази, що мають цінність для вирішення проблеми, яка виникла. Наприклад, доказ того, що на підпри­ємстві є спотворена звітність з формування собівартості про­дукції, не може бути доказом під час вирішення питання щодо підтвердження наявності основних засобів.

На переконання впливають три основні чинники: достовір­ність, достатність і своєчасність.Достовірність характеризує докази з боку довіри до них аудитора та їх правдивості. За на­явності в операції неточностей, які перекручують дійсні факти (показники), або за відсутності тих чи інших фактів (показни­ків), інформацію вважають недостовірною.

В аудиті цілком прийнятними є як письмові (документова­ні), так і усні докази. Але перевага завжди віддається докумен­тованому доказу як надійнішому. Водночас деякі письмові дані можуть сприйматисяз сумнівом, наприклад, ксерокопії, які неминуче викличуть питання про наявність оригіналу.

41. Процедури отримання аудиторських доказів

Для збору аудиторських доказів застосовуються різні процедури. Аудиторська процедура- це певний порядок і послідовність дій аудитора для отримання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.Аудитор отримує аудиторські докази за допомогою застосування однієї чи кількох із вказаних нижче процедур: - перевірка; - спостереження; - опитування та підтвердження; - підрахунок; - аналітичні процедури.

Перевіркаскладається із вивчення бухгалтерських регістрів, документів чи матеріальних активів. Перевірка бухгалтерських регістрів і документів дає аудиторські докази різного рівня надійності залежно від їх характеру, джерела отримання й ефективності засобів внутрішнього контролю підприємства. До трьох основних категорій документальних аудиторських доказів, які мають для аудитора різний рівень надійності, відносять: документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються у третіх осіб; документальні аудиторські докази, які створені третіми особами і зберігаються на підприємстві; документальні аудиторські докази, які створені і зберігаються на підприємстві.

Процедура спостереженняполягає в нагляді за процесами чи процедурами, які виконуються іншими особами.

Опитування полягаєв пошуку інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб підприємства чи за його межами. Опитування може варіювати від формальних письмових записів, адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників підприємства. Відповіді на опитування можуть дати інформацію, якою аудитор раніше не володів чи яка підтверджує аудиторські докази. Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджувальної інформації, яка міститься в бухгалтерських регістрах. Наприклад, аудитор, як правило, шукає пряме підтвердження сум дебіторської заборгованості, зв'язуючись із боржниками підприємства.

Процедура підрахункуполягає в перевірці арифметичної точності первинних документів і регістрів обліку або в самостійному здійсненні підрахунків.

Аналітичні процедурипередбачають аналіз найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, що суперечать іншій інформації, які стосуються даної справи, або відхиляються від очікуваних показників.

Для того щоб отримати аудиторські докази залежно від змісту об'єктів аудиту та умов їх дослідження, використовують загальнонаукові та спеціальні прийоми документального і фактичного контролю. Зміст документів аудитор перевіряє суцільним чи вибірковим способом. З метою отримання аудиторських доказів досліджується зміст операцій, при цьому аудитор установлює їх законність, доцільність та достовірність.Законною операція вважається тоді, коли її зміст не суперечить чинному законодавству, постановам уряду, положенням та інструкціям відповідних органів управління.Доцільність операційвизначається їх цілеспрямованістю на виконання завдань, які стоять перед підприємством за умов дотримання законності. Слід зазначити, що операція може бути законною, але недоцільною, і навпаки.

Наприклад, за рахунок коштів капіталовкладень придбано верстат, у якому на цей період не було необхідності. Така операція є законною, але недоцільною. Це дає змогу аудитору зробити висновок про недоцільність використання коштів на капітальні вкладення. Достовірність господарської операції встановлюється під час формальної і арифметичної перевірки документів.

42. Зміст і форма аудиторської документації та вимоги до її складання.

Аудиторська документація - це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором за допомогою тестування. Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової.. Завдання аудитора - вести документацію зі справ, що стосуються прийнятих рішень за результатами здійсненої аудиторської перевірки, яка буде покладена в основу аудиторського висновку. До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль за процесом її здійснення. У робочій документації реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудиторських рішень. Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації. Робочі документи виконують такі функції: * обґрунтовують твердження в аудиторському висновку та свідчать про відповідність зроблених процедур аудиту затвердженим нормативам; * полегшують процес управління та контролю за якістю проведення аудиту; * сприяють виробленню методологічного підходу до процесу аудиторської перевірки; * допомагають у роботі аудитора. Робочі документи покликані відображати інформацію з питань, що підлягають перевірці: * методики проведеного аудиту; * проведених під час перевірки тестів; * зроблених аудитором висновків та прийнятих рішень і рекомендацій. Зміст робочих документів розкриває професійні міркування аудитора, оскільки немає можливості та необхідності документування кожного обстеження чи спостереження. Перед аудитором стоїть завдання: робочі документи необхідно грамотно, професійно оформляти. Причому оформлення документів слід здійснювати так, щоб забезпечити зрозумілість змісту, його доступність. Робочі документи слід поділити на: * постійні: клієнта постійно перевірятиме аудитор, робочі документи мають містити інформацію, що стосується, насамперед, перевірки окремих питань, що виникають із року в рік (копії статутних та реєстраційних документів); * поточні, тобто такі, які містять інформацію, що стосується, насамперед, аудиторської перевірки поточних періодів фінансово-господарської діяльності клієнта (каса, банк, реалізація та ін.). При оформленні робочої документації слід дотримуватися таких вимог: * на першій сторінці кожного робочого документа вказуються назва аудиторської фірми, назва підприємства, період перевірки та дата перевірки документації клієнта; * кожному робочому документу дається назва, наприклад: "Аудит основних засобів", "Аудит порядку і проведення інвентаризації"; * для прискорення пошуку необхідної робочої документації кожному документові присвоюється код (шифр). * на кожному документі проставляється прізвище аудитора, який фактично підготував його. Робочі документи включають: * інформацію про юридичну та інформаційну структуру підприємства; * необхідні витяги або копії юридичних документів, угод і протоколів; * інформацію про галузь діяльності підприємства та нормативну документацію, яка регулює діяльність підприємства; * документацію про вивчення та оцінку систем обліку та внутрішнього контролю підприємства; * документацію про порядок планування аудиту; * аналіз важливих показників та тенденцій; * документацію, яка відображає час проведення аудиторських операцій та отриманий результат за кожною з них;  * список фахівців, які виконували аудиторські процедури, та час їхньої роботи; * висновки сторонніх аудиторів або експертів, яких залучали до перевірки окремих питань діяльності підприємства; * листування з клієнтом з окремих питань або нотатки про проведені бесіди та обговорення; * копії листів, надісланих (чи отриманих) до третіх осіб, які мають відношення до перевірки; * копії фінансових звітів клієнта; * опис змісту відповідей аудитора на запитання клієнта; * висновки, зроблені аудитором щодо різних аспектів перевірки.

Необхідно забезпечити достатній рівень розкриття та деталізації процедур аудиту в робочих документах із тим, щоб: * забезпечити можливість контролю будь-яким аудитором процесу проведення аудиторської перевірки поточного року; * підтверджувати відповідність проведеної перевірки прийнятим аудиторським нормативам; * забезпечувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам у плануванні та проведенні наступних перевірок підприємства; * служити аудитору довідковим матеріалом, щоб у разі необхідності він міг надати будь-кому пояснення щодо змісту проведеної перевірки.

43. Класифікація робочих документів аудитора.

Залежно від стадії аудиторської перевірки робочі документи аудитора можна класифікувати на документи початкової, дослідноїта завершальної стадії процесу аудиту. До документів початкової стадії відносять: договір на аудиторську перевірку, загальний план і робочу програму тощо. Документи дослідної стадії процесу ауди­ту — це первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, фі­нансова звітність, аудиторські тести, аналітичні таблиці тощо. Додокументів завершальної стадії належать аудиторський висновок, звіт аудитора перед замовником, акт виконання робіт.

За терміном використанняробочі документи поділяють на доку­ментидовгострокового і нетривалого використання.До довгостро­кових аудиторських документів можна віднести документи, які аудитори використовують впродовж тривалого періоду, наприклад, типові аудиторські програми, тести та ін.

Аудиторські документи, що зберігаються в аудиторській фірмі до року, називають документами короткострокового (нетривалого) використання. Це, наприклад, анкети опитування персоналу, анкети зустрічної звірки.

За способом і джереламиотримання виділяють робочі документи аудитора, отримані від: підприємства - клієнта; третіх сторін; складені самим аудитором. Аудитор у процесі перевірки використовує первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, фінансову звітність підприємства — клієнта. До документів, отриманих від третіх сторін, належать одержані акти - звірки і довідки від по-купців і замовників, постачальників, банків, страхових компаній.

Заповнені таблиці, розрахунки, тести і є своєрідними документами, складеними аудитором. Найважливіший документ робочої документації — аудиторський висновок.

За характером інформаціїробочі документи аудитора поділяють на документи:нормативно-правового характеру; організаційно-установчі; про структуру і діяльність підприємства; про систему обліку і внутрішнього контролю; організаційно-функціональні документи; оцінки системи внутрішнього контролю й аудиторського ризику; перевірки статей і показників фінансової звітності; підсумкові документи тощо.

Аудиторські документи залежно від призначенняподіляють на документи, які використовують аудитори та власники (керівники) підприємства. Для власників і керівників підприємства передбачається складання аудитором висновку і звіту перед замовником. Інші аудиторські документи призначені для використання безпосередньо самими аудиторами.

За змістом аудиторських процедур робочі документи аудитора поділяють наоглядові, інформативні, підтверджувальні, розрахункові, аналітичні, документи перевірки.Воглядовихробочих документах наводиться загальна характеристика підприємства — клієнта або загальний огляд його фінансової звітності.Інформативні документи розкривають інформацію про господарські процеси та операції.Підтверджувальні аудиторські документи дають аудитору відповіді на запити від третіх осіб, які підтверджують або не підтверджують конкретні господарські факти і явища.

Беручи до уваги термін зберігання робочих документів аудитора, частину з них можна віднести до документів тривалого зберігання, а інші — до короткострокового зберігання. Додокументів довгострокового зберігання можна віднести догопори, укладені зі замовниками, акти виконання робіт, аудиторські висновки..

Розрахункові — це відповідні розрахунки аудитора, які дають змогу оцінити показники фінансової звітності.Аналітичні документи — це відомості, здобуті методами аналізу, що допомагають визначити фінансовий стан підприємства та його основних показників.

Відомості, отримані внаслідок проведення аудиторських процедур, належать до документів перевірки. Ці документи можуть бути складені аудитором за довільною програмою і мати різний зміст. Вони мають найбільше інформаційне навантаження щодо аудиторських доказів.

За ступенем стандартизаціїаудиторська документація поділяється настандартизовану( відповідно до вимог МСА) іскладену за довільною формою.

Залежно від способу складанняробочі документи аудитора можуть бути складенівручну або отримані за допомогою комп'ютера (машинограми, інформація, записана на дискеті та ін).

За формою подання робоча документація аудитора може бути у вигляді графіків, таблиці, тексту або у комбінованому варіанті. Наприклад, графічно можна відобразити динаміку основних показ-ників, що характеризують фінансовий стан підприємства.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]