1.3.11 Підготовка рукопису до набору

Робота над рукописом у видавництві – редагування усіх видів, коректура, художнє та технічне редагування наводять до створення оригінал макета, підготовленого для передачі в друкарню. Фахівець виробничого відділу (найчастіше – технічний редактор) зводить усі виправлення та зауваження разом, складає ілюстрації та інші супутні матеріали рукопису, оформляє технологічну специфікацію, що супроводжує замовлення на поліграфічне виконання.

Особливості оформлення оригіналу (або оригінал макета) залежать від технології поліграфічного підприємства, де будуть друкувати книгу або іншу видавничу продукцію. Необхідно зазначити, що по-різному оформляють складові оригіналу при комп'ютерному, лінотипному та фотонаборі.

Особливо змінюється цей процес при комп'ютерному наборі, якщо він здійснюється у видавництві. Тоді весь даний етап може бути сполучений з іншими. Однак оригінал рукопису, що пройшов редакційно-видавничу обробку, надають до друкарні незалежно від використовуваної поліграфічної технології відповідно до вимог державних стандартів. Стандарти визначають:

– розміри паперового аркуша і полів,

– розмір шрифту,

– кількість рядків на сторінці,

– кількість знаків у рядку,

– кількість виправлень на сторінці, вставок і викидок,

– вимоги до ілюстрацій та ін.

1.3.12 Набір і верстка

Набір здійснюється:

– у друкарні одним зі способів щодо технології поліграфічного підприємства,

– у видавництві з застосуванням комп'ютерного комплексу (настільної видавничої системи).

В даний час поширена практика підготовки зверстаного оригіналу у видавництві, що передають як у друкованому вигляді, так і в електронному – на дискетах або лазерних дисках. Ще більш ефективним способом підготовки оригіналу для друку є виведення смуг на лазерному принтері з метою одержання діапозитивів на безсеребряній плівці. На ринку існують як вітчизняні, так і закордонні сорти плівок для виводу смуг набору на лазерних принтерах. Технологія виготовлення плівок у видавництві на настільних видавничих системах значно збільшує надійність у підготовці якісного тексту, забезпечує запобігання видавців від численних помилок на шляху з видавництва до друкарні та назад. При такій технології друкарня здійснює лише друк і наступні виробничі процеси. Після набору відбитки (незалежно від технології) передають у виробничий відділ або ведучому редактору. Перші відбитки після набору (коректурні відбитки) читають одночасно редактор, коректор і автор, після чого усі виправлення і можливі зміни зводять разом коректором і передають до друкарні або оператору комп'ютера у видавництві. Якщо набір проводить в друкарні, то коректуру читає ще і коректор друкарні.

1.3.13 Друкування

Цей етап здійснюють в друкарні. У поліграфічному виробництві поширені три способи друку, які розрізняють за принципом поділу друкуючих і пробільних елементів друкарської форми:

– високий друк,

– офсетний (плоский) друк,

– глибокий друк.

Глибокий друк при виготовленні книг не використовується, високий друк у технологічному розумінні значно застарів. Таким чином, основним способом друку є офсетний.

Залежно від способу друкування та типу друкарських машин способи створення друкарської форми також різні. Донедавна самим прогресивним способом був фотонабір з використанням фотоскладальних автоматів для одержання діапозитивів тексту. Однак самим передовим, технологічним і перспективним є використання настільно-видавничих систем, за допомогою яких у друкарнях, а часто й у видавництвах, стало можливим виготовляти зверстану смугу набору як на папері, так і на плівці. Найбільш поширеною є технологія «комп'ютер–друкарська форма», що дозволяє переводити зверстані смуги відразу на друкарську форму.

Після виготовлення коректурних відбитків та їх виправлення з метою усунення помилок (як у видавництві, так і в друкарні) приймають рішення про друк тиражу. Однак у випадку великої кількості помилок здійснюють так називаєму «другу коректуру», а при необхідності (у випадку особливо складного набору) і третю. Далі друкарня приступає до друку тиражу видання, що виготовляється. Для цього остаточний варіант коректури, підписаний головним редактором (директором) видавництва та автором з візою «до друку» передають до друкарні з остаточним уточненням розміру тиражу, сорту папера та ін. Одночасно в цій або іншій друкарні (залежно від специфіки) виготовляють обкладинку або інші елементи (кольорові вкладки, суперобкладинка та ін.).