- •1 Загальні вІдомості про видавничу справу
- •1.1 Видавнича продукції
- •1.1.1 Класифікація видавничої продукції
- •1.1.2 Одиниці вимірювання видавничої продукції
- •1.1.3 Вихідні відомості у видавничій продукції
- •1.2 Видавництво
- •1.3 Технологія видавничого процесу
- •1.3.1 Прийом рукопису до видавництва
- •1.3.2 Попереднє вивчення та оцінка рукопису
- •1.3.3 Резензування рукописів
- •1.3.4 Тематичне планування
- •1.3.5 Виробниче планування
- •1.3.6 Редагування літературне
- •1.3.7 Наукове (спеціальне) редагування
- •1.3.8. Коректорська робота
- •1.3.9 Художнє редагування
- •1.3.10 Технічне редагування
- •1.3.11 Підготовка рукопису до набору
- •1.3.12 Набір і верстка
- •1.3.13 Друкування
- •1.3.14 «Чисті аркуші». Сигнальний екземпляр
- •1.3.15 Виготовлення тиражу
- •1.3.16 Поширення тиражу
- •1.4 Друкарня
- •1.4.1 Подача матеріалу
- •1.4.2 Попередній контроль
- •1.4.3 Розрахунок, планування та встановлення термінів
- •1.4.4 Додрукарська підготовка видання
- •1.4.4.1 Трепінг при друкуванні за вивороткою
- •1.4.4.2 Спуск смуг
- •1.4.4.3 Підготовка кольоропроби
- •1.4.4.4 Підготовка друкарської форми
- •1.4.5 Друкування
- •1.4.6 Післядрукарська обробка
- •1.4.6.1 Брошурування
- •1.4.6.2 Палітурка
- •1.4.6.3 Обробка друкарської продукції
- •1.4.7 Поширення готової друкарської продукції
- •2 Рекомендації для успішного випуску видавничої продукції на кожному етапі її підготовки
- •2.1 Планування публікації
- •2.1.1 Визначення кола читачів публікації
- •2.1.2 Бюджет видання
- •2.1.3 Концепція видання
- •2.1.4 Затвердження плану видання
- •2.1.5 Вибір друкарні та бюро
- •2.2 Верстка
- •2.2.1 Підготовка компонентів публікації
- •2.2.2 Визначення структури публікації
- •2.2.3 Компонування тексту та графіки
- •2.2.4 Доведення, спеціальні ефекти, колірне оформлення
- •2.2.5 Створення змісту та предметного покажчика.
- •2.2.6 Висновок передплатної коректури
- •2.3 Переддрукарська підготовка
- •2.3.1 Високоякісне сканування
- •2.3.2 Трепінг
- •2.3.3 Кольороподілення
- •2.3.4 Кольоропроби
- •2.3.5 Плівки і форми
- •2.4 Друк в друкарні
- •2.4.1 Спуск смуг
- •2.4.2 Спробні відбитки
- •2.4.3 Друкування тиражу
- •3 Типові тестові завдання
- •Список рекомендованої літератури
- •Додатки Додаток 1 Перелік нормативних документів з видавничої справи
- •Додаток 2 глосарий термінів і визначень основних видів видань
1.4.6 Післядрукарська обробка
Післядрукарська обробка може здійснюватись в тій же друкарні, де друкувався тираж, або його направляють на підприємство, що спеціалізується на брошюровочно-палітурних процесах. Тут продукцію розрізають, фальцують, скріплюють скріпками або переплетають. Дуже важливо, щоб спосіб післядрукарської обробки був врахований ще на стадії розробки дизайну.
1.4.6.1 Брошурування
Технологічна схема підготовки видавничої продукції у брошурувальному цеху складається з наступних етапів:
1. Підбор зошитів (сфальцованих аркушів) у книжкові блоки. Операцію добираня зошитів виконує аркушепідбирна машина. Вона являє собою транспортер, уздовж якого розташовані магазини з пачками надрукованих зошитів. У першому магазині – перший зошит, у другому – другий та ін. При першій зупинці спеціальний механізм укладає на транспортер перший зошит. При наступній зупинці на перший зошит кладеться друга і так доти, поки не сформується книжковий блок із усіма зошитами. Контролюють послідовність зошитів за особливими мітками, що ставлять в кожному зошиті на корінці в строго визначеному місці. У першому зошиті вгорі, у наступній трохи нижче та ін. На блоці ці мітки складають «драбинку». Завдяки цим міткам можна відразу побачити: який зошит пропущений, вставлені два однакові зошити.
2. Виготовлення брошур. Скріплення книжкових зошитів здійснюють:
– внакидку,
– вшивку,
– нитками,
– бесшвейно-клеєве.
Від типу скріплення зошитів у блоки залежить їх підбор.
При скріпленні книжкових зошитів внакидку блок компонують вкладанням одного зошита в іншу. В одній із секцій скомпонований блок і обкладинку скріплюють за корінцевим згином двома або трьома дротовими скобами. А готова брошура обрізується з трьох сторін. Таким чином скріплюють шкільні зошити і брошури.
При скріпленні вшивку зошити збирають добіркою, потім дротові скоби прошивають всі аркуші в двох-трьох місцях на відстань 3–5 мм від корінця і загинають позаду. Скріплений блок покривають обкладинкою. Щоб прикрити дротові скоби в корінці брошури, обкладинку приклеюють не тільки до корінця, але і вузькою смужкою до першої та останньої сторінок блоку. Такий спосіб кріплення обкладинки до блоку називається «врозпуск».
Кріплення нитками – самий надійний спосіб кріплення для товстих книг. Блок з підібраних зошитів зшивається один з одним за корінцем.
3. Скріплення з обкладинкою. У брошурувальному цеху, крім виготовлення брошур, виконують деякі операції для палітурного цеху:
1. Приклеювання форзаца до книжкового блоку для наступного кріплення на нього палітурної кришки. Форзац – складений навпіл аркуш папера, що поміщають між палітурною кришкою і книжковим блоком, необхідний для їх скріплення.
2. Вклеювання фронтиспису до першого та останнього аркушів. До книжкового блоку також приклеюють або пришивають марлю для міцного кріплення палітурки і каптал. У деяких книгах між титульним аркушем і форзацом поміщають фронтиспис – яка-небудь ілюстрація або фотографія автора книги.
Існує декілька способів склеювання сторінок. Однак найбільш розповсюджені наступні два:
1. Блок, скомплектований із зошитів добіркою, надходить у машину, де різець зрізує корінцеві згини зошитів. Книга виходить не з зошитів, а складається з окремих аркушів, що виглядають розпатланими. Клей проникає в розпущені сторінки на задану глибину. Під пресом надлишок клею видавлюється і після висихання клею блок не розсипається. Обкладинка приклеюється тільки до корінця блоку. Такий вид кріплення обкладинки називається звичайним покриттям.
2. При іншому способі склеювання фреза не зрізує корінцевий згин зошитів, а робить декілька подовжніх зрізів, куди потрапляє клей і скріплює аркуші зошитів між собою. У цьому випадку із клею утворюються стрижні, що зкріпляють.