- •1 Загальні вІдомості про видавничу справу
- •1.1 Видавнича продукції
- •1.1.1 Класифікація видавничої продукції
- •1.1.2 Одиниці вимірювання видавничої продукції
- •1.1.3 Вихідні відомості у видавничій продукції
- •1.2 Видавництво
- •1.3 Технологія видавничого процесу
- •1.3.1 Прийом рукопису до видавництва
- •1.3.2 Попереднє вивчення та оцінка рукопису
- •1.3.3 Резензування рукописів
- •1.3.4 Тематичне планування
- •1.3.5 Виробниче планування
- •1.3.6 Редагування літературне
- •1.3.7 Наукове (спеціальне) редагування
- •1.3.8. Коректорська робота
- •1.3.9 Художнє редагування
- •1.3.10 Технічне редагування
- •1.3.11 Підготовка рукопису до набору
- •1.3.12 Набір і верстка
- •1.3.13 Друкування
- •1.3.14 «Чисті аркуші». Сигнальний екземпляр
- •1.3.15 Виготовлення тиражу
- •1.3.16 Поширення тиражу
- •1.4 Друкарня
- •1.4.1 Подача матеріалу
- •1.4.2 Попередній контроль
- •1.4.3 Розрахунок, планування та встановлення термінів
- •1.4.4 Додрукарська підготовка видання
- •1.4.4.1 Трепінг при друкуванні за вивороткою
- •1.4.4.2 Спуск смуг
- •1.4.4.3 Підготовка кольоропроби
- •1.4.4.4 Підготовка друкарської форми
- •1.4.5 Друкування
- •1.4.6 Післядрукарська обробка
- •1.4.6.1 Брошурування
- •1.4.6.2 Палітурка
- •1.4.6.3 Обробка друкарської продукції
- •1.4.7 Поширення готової друкарської продукції
- •2 Рекомендації для успішного випуску видавничої продукції на кожному етапі її підготовки
- •2.1 Планування публікації
- •2.1.1 Визначення кола читачів публікації
- •2.1.2 Бюджет видання
- •2.1.3 Концепція видання
- •2.1.4 Затвердження плану видання
- •2.1.5 Вибір друкарні та бюро
- •2.2 Верстка
- •2.2.1 Підготовка компонентів публікації
- •2.2.2 Визначення структури публікації
- •2.2.3 Компонування тексту та графіки
- •2.2.4 Доведення, спеціальні ефекти, колірне оформлення
- •2.2.5 Створення змісту та предметного покажчика.
- •2.2.6 Висновок передплатної коректури
- •2.3 Переддрукарська підготовка
- •2.3.1 Високоякісне сканування
- •2.3.2 Трепінг
- •2.3.3 Кольороподілення
- •2.3.4 Кольоропроби
- •2.3.5 Плівки і форми
- •2.4 Друк в друкарні
- •2.4.1 Спуск смуг
- •2.4.2 Спробні відбитки
- •2.4.3 Друкування тиражу
- •3 Типові тестові завдання
- •Список рекомендованої літератури
- •Додатки Додаток 1 Перелік нормативних документів з видавничої справи
- •Додаток 2 глосарий термінів і визначень основних видів видань
1.2 Видавництво
Основною установою в системі видавничої справи є видавництво.
Видавництво – це державне, суспільне, кооперативне або приватне підприємство, що має право на видавничу діяльність, яке здійснює підготовку та випуск друкарської продукції на принципах самостійної комерційної діяльності та відповідно до вимог державних стандартів.
В Україні функціонують видавництва різних напрямків і типу організації (рис. 1.4).
Рис. 1.4. Класифікація видавництв
Розмір видавництва, кількість і склад його співробітників залежать від напрямку та масштабу діяльності, характеру випускаємої літератури, рівня комерціалізації та ін. Таким чином, існують наступні видавничі групи:
– дрібні, що випускають 3–5 видань на рік без певного плану (як правило, з комерційними цілями);
– середні, що випускають 50–100 найменувань на рік різних книг, журналів, брошур;
– великі, що випускають тисячними і мільйонними тиражами різних книг, періодичних видань, образотворчої та іншої продукції.
В останні роки тенденція до значного зростання числа видавництв при зменшенні обсягів випускаємої ними продукції. Найбільше поширення знайшли малі видавництва універсальної тематики.
Розрізняють видавництва залежно від числа, характеру та спеціалізації редакції. Типова структура видавництва наведена на рис. 1.5.
Рис. 1.5. Структура універсального книжково-журнального видавництва
Необхідно зазначити, що структура видавництва може мати різні варіанти сполучень цілого та частин: чисельність співробітників менше, однак функціонально наявність такої системи професійних взаємин необхідна, що обумовлено технологією видавничого процесу.
1.3 Технологія видавничого процесу
Система видавничої справи припускає наступну схему руху твору від автора до читача (рис.1.6):
Рис. 1.6. Схема руху твору від автора до читача
Таким чином, взагалі процес виглядає так: автор складає, видавництво готує твір до друку, друкарня поліграфічно оформляє його, перетворюючи у видавничу продукцію (книгу, брошуру, аркушівку та ін.), а потім через один з каналів системи поширення (книготорговельну мережу, бібліотеки, підписку) авторський твір потрапляє до читача. Технологія видавничого процесу в схематичному вигляді наведена на рис. 1.7.
Рис. 1.7. Загальна схема видавничого процесу
1.3.1 Прийом рукопису до видавництва
Видавництво повинно встановити правила оформлення рукописів для своїх авторів і опублікувати їх, тобто автор повинний знати про них до здачі свого рукопису у видавництво.
Серед вимог до автора:
– кількість здаваємих екземплярів рукопису;
– правила оформлення тексту;
– документи, пов'язані зі специфікою тексту (акт експертизи про відсутність у наданому тексті відомостей, що розголошують державним або іншим, охоронюваним законом, таємницю, відомості про автора та його координати).
За бажанням автора у видавництво можуть бути надані й інші документи, що стосуються рукопису, у тому числі, відкликання фахівців, експертні оцінки.
Авторський текстовий оригінал, як правило, складається з:
– титульного аркуша видання;
– основного тексту видання з заголовками, таблицями, формулами, авторською передмовою, вступом, анотацією та рефератом (для наукових видань);
– тексту довідкового характеру та додаткових текстів (покажчики, коментарі, примітки, додатки);
– бібліографічних списків і посилань;
– підрисункових підписів;
– змісту.
Текстовий оригінал оформляють наступним чином:
– текст набирають на одній стороні папера формату А4 – 210×297 мм;
– текст повинний мати поля наступних розмірів: верхнє – 20 мм, праве – 10 мм, ліве та нижнє – не менш 20 мм;
– довжина рядка 60±2 знаки (букви, розділові знаки, пробіли, цифри та ін.);
– число рядків на сторінці 28–30 при подвійному міжрядковому інтервалі (для словників – 20 рядків);
– заголовок відокремлюють від тексту зверху та знизу трьома інтервалами;
– абзацний відступ однаковий та дорівнює п'ятьом знакам;
– заголовок і абревіатура щодо правил граматики набирають прописними буквами, а основний текст – рядковими;
– відбитки повинні бути чіткими, чорного кольору.
Рукопис реєструють в спеціальному журналі, автору видають розписку про прийом. На рукопис заводять «справу», першим документом якого стає розписка на її одержання, а другим – картка руху рукопису.
Необхідно пам'ятати, що з моменту одержання рукопису видавництво вступає в правові відносини з автором, що регламентуються Законом про авторське право та суміжні права, а також іншими нормативними актами. Тому дуже важливо реєструвати терміни розгляду, резензування, редагування, здачі в набір, до друку та виходу у світ. Особливо важливо мати такі відомості у випадку конфліктів, позовів, судових розглядів, просто скарг, які необхідно уникати.