18. Життєвий цикл організації та його стадії.

Життевий цикл організації – сукупність стадій, які проходить підприємство у перебігу своєї життєдіяльності, від створення до ліквідації, кожен з яких характеризуеться певною системою стратегічних цілей, завдань, особливостями формування ресурсного потенціалу, досягн результатами функціонування. Народження. Засновники організації виявляють незадоволені вимоги споживача чи соціальні потреби. Цілеспрямованість, здатність ризикувати і відданість справі характеризують цей етап. Нерідко використовується директивний метод керівництва, який потребує швидкого виконання і ретельного контролю. Для тих, хто в цей період працює в організації, характерні найвища згуртованість і взаємодія.Дитинство. Це - небезпечний період, оскільки найбільша кількість невдач відбувається протягом перших років після виникнення організації. Зі світової статистики відомо, що величезне число організацій невеликого масштабу зазнають невдачі через некомпетентність і недосвідченість керівництва. Задача цього періоду - швидкий успіх. Цілі - здорове існування і розвиток, а не просте виживання. Юність Під час цього перехідного періоду ріст організації здійснюється, як правило, несистематично, ривками; організація все більше набирає силу, однак координація проводиться нижче оптимального рівня. Більш організовані процедури поступово заміняють ризиковану пристрасть до успіху. Налагоджується планування, розробка бюджетів, прогнозів. Розширюється прийом на роботу фахівців, що викликає тертя з колишнім складом. Рання зрілість. Відмітні ознаки цього періоду - експансія, диференціація і, можливо, диверсифікованість. Утворюються структурні підрозділи, результати діяльності яких вимірюються отриманим прибутком. Розквіт сил. Маючи в правлінні акціонерів, організація ставить на даному етапі ціль збалансованого росту. Структура, координація, стабільність і контроль повинні мати таке ж значення, як і інновації, удосконалення всіх частин і децентралізація. Повна зрілість. Маючи компетентне, але не завжди відповідальне керівництво, організація діє практично сама по собі. Дуже часто встановлюється небажаний стан загальної благодушності. Незважаючи на те, що картина доходів цілком прийнятна, темпи росту уповільнюються. Старіння. Цей тип ніколи б не настав, якби керівництво організації постійно усвідомлювало необхідність відновлення. Конкуренти незмінно заміряються на частку організації. Відновлення. нова команда керівників, проведення реорганізації і здійснення планової програми внутрішнього організаційного розвитку.

19. Організаційна культура: формування, фактори формування.

Організаційна культура - це набір базових цінностей, негласних погоджень та норм, які розділяють всі члени організації і визначають характер взаємостосунків в ній. Це свого боку сис-ма цінностей, думок про те, що і як робиться в організації, що пізнається співробітниками організації по мірі того як їм доводиться стикатися із внутрішніми та зовнішніми проблемами. Зазвичай виділяють два рівня культури організації: 1)поверхневий - манера вдягатися, правила поведінки, розміщення офісів; 2) цінності та переконання виражені в словах та діях - розповіді, мова, дії.Культура організації може дуже значно впливати на ставлення до неї з боку контактних аудиторій, підвищити, або навпаки за несприятливої культурної атмосфери - знизити. Функції:

1. як інноваційний і антикризовий внутрішній фактор стратегічного управління організацією, узагальнена характеристика рівня її розвитку: структури, цілей, формальних і неформальних комунікацій, способів прийняття рішень, делегування повноважень 2. як фактор підвищення продуктивності праці, конкурентоспроможності, впровадження нових технологій, адаптації до ринкових умов, організації виробництва

3.як фактор взаємозв’язку культурно-національних особливостей і ефективності діяльності організації 4. як фактор впливу на підсвідомість і свідомість співробітників, сукупність психологічних параметрів, що характеризують групову діяльність людей в межах одного колективу відповідно до мети організації.Організаційна культура формується як реакція на дві групи проблем, з якими зіштовхується підприємство. Першу групу складають проблеми інтеграції внутрішніх ресурсів і зусиль. До другої групи відносять ті проблеми, що доводиться вирішувати організації в процесі взаємодії з зовнішнім середовищем. Формування і зміна організаційної культури відбувається під впливом багатьох факторів. Основними, чи як їх ще називають, первинними, факторами, є: точки концентрації уваги вищого керівництва; реакція керівництва на критичні ситуації, що виникають в організації; ставлення до роботи і стиль поведінки керівників; критеріальна база заохочення працівників; система передачі інформації й організаційних факторів. Сучасний менеджмент здійснюється в напрямку «бути», коли цілі є вторинними стосовно деякої системи цінностей організаційної культури, за якою і визначається конкретна мета. Акцент управління при цьому переноситься із спонукання на мотивацію, від якої залежить ефективність стимулюючої активності при переплетінні інтересів зовнішнього і внутрішнього середовища організації.