86. Поняття стресу. Причини стресу.

Стресс – «напруга» - емоційний стан організму, який виникає у напружених ситуаціях. - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Стрес є станом надмірно сильної і тривалої психологічної напруги, яка виникає у людини, коли його нервова система одержує емоційне перевантаження. Стрес присутній в житті кожної людини, оскільки наявність стресових імпульсів у всіх сферах людського життя і діяльності поза сумнівом. Стресові ситуації виникають як вдома, так і на роботі. Будь-яка організація є відкритою соціальною системою, і на її елементи - працівників - природно впливають зовнішні чинники, такі як зміни в суспільстві, економічні і фінансові умови, зміни в їх особистому житті (сімейні проблеми, старіння, смерть близького родича, народження дитини і т.п.). Серйозним чинником стресу працівників є і сімейні кризи. Види: фізіологічний, психологічний, інформаційний, управлінський, емоційний. Джерела: особливості трудового процесу, становище індивіда в організації, службові конфлікти, труднощі в узгодженні службових і сімейних конфліктів.

Причини виникнення стресу:

1. Перевантаження чи занадто мале робоче навантаження, тобто завдання, яке варто завершити за конкретний період часу. У цьому випадку зазвичай виникає занепокоєння, фрустрація (почуття катастрофи), а також почуття безнадійності та матеріальних втрат.

2. Конфлікт ролей. Наприклад, фахівця високої кваліфікації з конструкторського відділу переводять тимчасово на роботу в інший підрозділ, який розробляє нову модель продукції. Роботу треба виконати в дуже стислий термін. Конфлікт ролей може також виникнути в результаті розходжень між нормами неформальної групи і вимогами формальної організації. 3. Невизначеність ролей. Невизначеність ролей виникає тоді, коли працівник не впевнений у тому, що від нього очікують. Люди повинні мати правильне уявлення про те, чого чекає керівництво від підлеглих. 4. Нецікава робота. Деякі дослідження показують, що люди, які мають більш цікаву роботу, виявляють менше занепокоєння і менш піддані фізичним нездужанням, ніж ті, хто займається нецікавою роботою. 5. Існують також і інші чинники. Стрес може виникнути в результаті поганих фізичних умов, наприклад, відхилень у температурі приміщення, поганого освітлення чи надмірного шуму.

87. Поява опору у вигляді: страйку, саботажу та ін. прояви невдоволення колективу Страйк — організоване масове або часткове припинення роботи чи інша протидія нормальному (традиційному) перебігові виробничого процесу з метою домогтися виконання певних вимог.

Страйк, одна з форм розв'язання конфлікту між працюючими і працедавцями, яка полягає в тимчасовому колективному припиненні праці з метою домогтися поліпшення умов праці або протесту проти їх зміни (на гірше), проти запровадження механізації й автоматизації праці (це призводить до масового Звільнення працюючих), солідарності з іншими страйкуючими тощо. Форми страйку різноманітні: повне або часткове припинення праці, праця за правилами (формальне виконання обов'язків), уповільнення праці, сидячий та італійський страйк (різке зниження темпу праці, а то й цілковите її припинення при залишенні на робочих місцях). Розрізняють локальні страйки (на одному підприємстві чи в одному районі), галузеві, що охоплюють якусь галузь господарства і заг. (генеральні), що охоплюють всю країну.

Страйки часто супроводжуються демонстраціями, пікетуванням (охороною) підприємств від штрейкбрехерів, захопленням підприємств працюючими. Все це призводить до сутичок з поліцією і може обернутися на бунт, а то й на збройне повстання, особливо в умовах тоталітарного режиму.

Нинішні страйки не є класовими конфліктами і в промислово розвинених країнах переважно не зумовлені крайніми життєвими потребами, якими вони були на початку 20 ст. і в 19 ст. Тепер страйкують не тільки робітники й службовці заводів, а й державні службовці, адвокати, лікарі і навіть поліціянти, домагаючись підвищення зарплати для зрівняння з працівниками ін. галузів господарства, а то й тому, що підприємці якоїсь галузі за даної кон'юнктури мають великі зиски.

Сабота́ж (фр. sabotage від фр. saboter — стукати дерев'яними черевиками):

навмисний зрив роботи шляхом прямої відмови від неї або свідомо недбалого її виконання; одна з форм економічної боротьби працівників проти підприємців;

прихована, замаскована протидія будь-яким заходам, намагання перешкодити здійсненню їх.

Незгода - це відмовлення первинної групи, що утворилася усередині організації, від запропонованих шаблонів, норм поводження, це - невиконання тією чи іншою мірою своїх обов'язків, оскільки піддається сумніву їхня легітимність (обґрунтованість) у ситуації, що змінюється. При наявності незгоди як прояву конфлікту підривається домінування загального умонастрою в організації, відсутня єдність (хоча б в основі) формальної і неформальної структур відносин. Губиться ідентифікація приватних груп, що утворяться, з цінностями всієї цільової групи-організації.

Конфронтація членів організації - невід'ємний елемент напруженості на високому рівні її розвитку і форма прояву внутрішнього конфлікту. Вона здобуває різноманітні види, у тому числі - твердої конкуренції на ґрунті кар'єрних устремлінь службовців, дискусій, націлених на розгром опозиційних поглядів і їхніх носіїв, боротьби за вплив на центр адміністративної влади і за визначені привілеї й ін. У конфронтаційному поводженні використовуються різноманітні засоби і методи, доступні чиновництву: від організації групових протестів до цькування "тих хто йде не в ногу" з усіма, від конструктивних виступів і практичних дій до дрязг і підсиджування одних іншими, від переконань до покарань і звільнень конфліктантів. В управлінських організаціях конфронтація виявляється у формі агресивного і конформного поводження, у виді відходу від конфлікту і поводження, схильного до підпорядкування, до прийняття позиції протилежної сторони. Бюрократична психологія службовців не виключає й анархістські вчинки.

88. Технократизм та формалізм організаційної управлінської структури Технократизм — власть, основанная на решении проблем через применение достижений науки и техники. Экономика технократического общества имеет нерыночный характер. Основой технократической экономики является валовое производство энергии на душу населения. Критерий развитости общества в технократической системе — уровень используемых мощностей. Определяющими в экономике такого общества, в конечном счёте, оказывается научно-технический прогресс, уровень которого определяет эффективность использования энергетических мощностей, и, как следствие, развитие науки является первостепенной задачей, которая позволит разрешить все проблемы. Социальная структура такого общества базируется не на отношениях собственности, а на знаниях и квалификации.

ФОРМАЛІЗМ, -дотримання зовнішньої форми в чому-небудь на шкоду суті справи; формальне ставлення до чого-небудь. // Перевага, що надається формі перед змістом у різних сферах людської діяльності.