62. Етапи процесу прийняття управлінських рішень.

Можно виділити наступні етапи прийняття управлінських рішень:

1.Діагноз проблеми

2.Накопичення інформації з проблеми

3. Розробка альтернативних варіантів

4. Оцінка альтернативних варіантів

5. Прийняття рішень

6.Реалізація рішення

Розглянемо докладніше зміст кожного з етапів, концентруючи увагу тільки на ключових (принципово важливих) аспектах їх реалізації.

Діагноз проблеми включає такі під етапи:

— виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення та відбиття у будь-якій формі протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети);

— встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації);

— ідентифікацію критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на основі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості).

Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Якість інформаційних матеріалів, у свою чергу, оцінюється за допомогою таких критеріїв:

1) об'єктивність — це інтегральний критерій, який поєднує у собі часткові критерії:

— повноту інформації (визначається наявністю відомостей, включаючи суперечливі, які необхідні та достатні для прийняття рішення);

— точність інформації (ступінь відповідності інформації оригіналу);

— несуперечливість інформації (окремі частини однієї і тієї самої інформації не мають суперечити одна одній);

— переконливість інформації (доведеність інформації, яка примушує вірити в її достовірність);

2) лаконічність — це стислість та чіткість викладення інформації (досягається за рахунок високої згорнутості інформації без втрати її необхідної повноти);

3) актуальність — це відповідність інформації об'єктивним інформаційним потребам;

4) своєчасність — це здатність задовольняти інформаційну потребу у прийнятний для виконання термін;

5) комунікативність — це властивість інформації бути зрозумілою для того, кому вона адресована.

Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку всіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації.

Вимоги до розробки альтернатив з метою обмеження їх кількості:

• Взаємовиключність альтернатив випливає з визначення категорії "прийняття рішення" як акту вибору. Однозначний вибір можливий лише за умови, коли альтернативи виключають одна одну.

• Забезпечення однакових умов опису альтернатив (аби забезпечити можливості порівняння альтернатив, їх необхідно описувати в одних і тих самих умовах: часових, ресурсних, зовнішніх обмежень тощо). Дотримання цієї вимоги має гарантувати однакові "стартові" умови для кожної альтернативи та врахування усього комплексу результатів їх реалізації.

Оцінка альтернативних варіантів. Зміст цього етапу полягає у перевірці кожної знайденої альтернативи. Критерії перевірки:

• Реалістичність — можливість її здійснення загалом з урахуванням зовнішніх обставин, не залежних від самої організації. Зовнішні чинники часто обмежують кількість прийнятних альтернатив. До таких, зокрема, належать:

— юридичні обмеження;

— можливості існуючих технологій;

— моральні та етичні норми тощо.

• Відповідність ресурсам, які має у своєму розпорядженні організація.

• Прийнятність наслідків реалізації альтернативи.

Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на основі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми. При цьому слід зауважити, що на етапі прийняття рішення суб'єкт управління має доповнити результат формалізованого аналізу (найкращий варіант) неформальними знаннями про об'єкт управління. Ці знання випливають з досвіду та інтуїції суб'єкта управління.

63.Розробка та ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, ризику і невизначеності. Аналіз управлінських рішень в умовах визначеності - найпростіший випадок: відомі кількість можливих варіантів і їх наслідки. Потрібно вибрати один з можливих варіантів. Ступінь складності процедури вибору в даному випадку визначається лише кількістю альтернативних варіантів.

Однак більшість управлінських рішень є ймовірнісними (прийняті в умовах ризику чи невизначеності). В умовах ризику - результати рішень не є визначеними, але імовірність кожного результату відома. Наприклад, компанії по страхуванню життя на основі аналізу демографічних даних можуть з високим ступенем точності прогнозувати рівень смертності у визначених вікових категоріях і на цій базі визначати страхові тарифи й обсяг страхових внесків, що дозволяють виплачувати страхові премії і отримувати прибуток. Така імовірність, розрахована на основі інформації, що дозволяє зробити статистично достовірний прогноз, називається об'єктивною.

У ряді випадків, однак, організація не має достатню інформацію для об'єктивної оцінки імовірності можливих подій. У цих випадках оцінка імовірності є суб'єктивної.

Аналіз і прийняття рішень в умовах ризику зустрічається на практиці найбільше часто, за допомог. ймовірнісного підходу, користуються:

відомими, типовими ситуаціями (типу - імовірність появи герба при киданні монети дорівнює 0.5) ;

попередніми розподілами імовірностей (наприклад, з вибіркових обстежень чи статистики попередніх періодів відома імовірність появи бракованої деталі);

суб'єктивними оцінками, зробленими аналітиком самостійно або з залученням групи експертів.

Рішення приймається в умовах невизначеності, коли через недолік інформації неможливо кількісно оцінити імовірність його можливих результатів(рішення нових, нетипових проблем, коли фактори настільки нові чи складні, що про їх неможливо одержати досить інформації). Зіштовхуючись з невизначеністю, керуючий може використовувати дві основні можливості:

спробувати одержати додаткову інформацію і ще раз проаналізувати проблему з метою зменшити її новизну і складність. У сполученні з досвідом і інтуїцією це дасть йому можливість оцінити суб'єктивну, передбачувану імовірність можливих результатів;

коли бракує часу і / чи засобів на збір додаткової інформації, при прийнятті рішень приходиться покладатися на минулий досвід і інтуїцію.

Інтуїтивні рішення - це вибір, зроблений тільки на основі відчуття того, що він правильний. не займається при цьому свідомим зважуванням "за" і "проти" по кожній альтернативі.

Аналіз і прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності. Ця ситуація розроблена в теорії, однак на практиці формалізовані алгоритми аналізу застосовуються досить рідко. Основні труднощі тут полягають у тому, що неможливо оцінити імовірності наслідків. Основний критерій - максимізація прибутку - тут не спрацьовує, тому застосовують інші критерії:

максимін (максимізація мінімального прибутку)

мінімакс (мінімізація максимальних утрат)

максимакс (максимізація максимального прибутку) і ін.

Аналіз і прийняття управлінських рішень в умовах конфлікту. складний і мало розроблений. Подібні ситуації розглядаються в теорії ігор. Отже:

-намагаються звести до однієї ситуації, спростити

-використовують для ухвалення рішення неформалізовані методи.