70. Методи менеджменту

Результатом виконання будь-яких конкретних функцій менеджменту, що здійснюються на засадах загальних функцій, є отримані методи менеджменту. Методи менеджменту – способи і прийоми впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управління (підприємство, підрозділ, служба тощо). На практиці методи менеджменту є сукупністю способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою виконання місії організації та досягнення її цілей. Вони спрямовані на об’єкт управління (фірма, відділ, підрозділ тощо), тобто на працівників різних видів діяльності. Їх зміст виявляється через особливості прийомів і способів впливу, а головною метою є забезпечення гармонії, органічного поєднання індивідуальних, колективних та суспільних інтересів.

Методи менеджменту класифікують за різними ознаками:

1. За напрямком впливу на керований об’єкт:

- методи прямого впливу – безпосередньо впливають на керовану систему (накази, розпорядження, вказівки, інструкції, положення, тарифи тощо);

- методи непрямого впливу – створюють умови для впливу на керовану систему менеджменту (методи підбору колективу за різними ознаками, методи формування психологічного клімату в колективі тощо).

2. За способом врахування інтересів працівників:

- методи матеріального впливу – враховують майнові та фінансові інтереси працівників; включають різноманітні економічні стимули;

- методи владного впливу – націлені на впорядкування функцій, обов’язків і прав працівників, регламентацію та нормування їх діяльності (штатні розписи, регламенти діяльності, положення про виконавців, договори, розпорядження, тощо);

- методи морального впливу – спрямовані на підвищення соціально-господарської активності; включають етичні норми, моральні стимули, методи встановлення хороших взаємин між керівником і підлеглими тощо.

3. За формою впливу:

- кількісні методи (калькуляції, кошториси, ціни, бюджет, матеріальні стимули тощо);

- якісні методи (вказівки, інструкції, моральні стимули, методи добору колективу за психофізіологічними факторами тощо).

4. За характером впливу:

1. Економічні методи менеджменту. Зумовлені різноманітними економічними чинниками, за допомогою яких досягається колективне чи індивідуальне задоволення потреб на всіх рівнях. Економічні методи менеджменту передбачають розроблення планово-економічних показників і механізмів їх досягнення. Вони шляхом матеріальної зацікавленості стимулюють ініціативу та відповідальність працівників за результати прийнятих рішень. До економічних методів належать економічні плани, економічні стимули та бюджет.

2. Технологічні методи менеджменту. Вплив на працівників через документи, які визначають технологію виробничо-господарських процесів.

3. Соціально-психологічні методи менеджменту. Вони постають як сукупність специфічних способів впливу на між особистісні стосунки і зв’язки, соціальні процеси, що виникають у трудових колективах. Ґрунтуючись на моральних стимулах до праці, діють на особу за допомогою психологічних прийомів (власний приклад, авторитет) з метою перетворення адміністративного завдання на внутрішньо усвідомлену потребу людини. Використовують їх з метою підвищення виробничої активності працівників, створення відповідних соціально-психологічних умов їх діяльності. Передусім такі методи зорієнтовані на дотримання принципу психофізіологічної сумісності у колективі, виховання почуття взаємодопомоги та колективізму.

4. Адміністративні методи менеджменту. Вони здебільшого є однозначними, тобто виключають варіативність завдань і способів їх розв’язання. Ці методи охоплюють такі способи впливу:

а) організаційні – реалізуються через документи тривалої дії та здійснюються шляхом:

- організаційного регламентування (закони, укази тощо);

- організаційного нормування (норми витрат сировини, енергії, інструментів, розміри амортизації тощо);

- організаційного інструктування (інструкції, правила, вимоги);

організаційного інформування (акти, протоколи, доповідні записки, телеграми, заяви).

Поділ методів менеджменту на групи є умовним, оскільки всі вони тісно взаємопов’язані.

71. Современные методы и модели принятия рациональных и стратегических управленческих решений. Принятие решений – это любая составная часть управленческой функции. Управленческое решение – это формализованный на альтернативных основах метод менеджмента, при помощи которого управленческая система организации получает возможность непосредственно влиять на управляемую систему. Модель – это представление объекта, системы или идеи некоторой отличительной формы. модель является упрощенной конкретной управленческой ситуацией. в моделях определяется образ, отражаются реальные события и обстоятельства. Причины применения моделей: 1)сложность производственно-хозяйственной деятельности; 2) наличие многофакторных зависимостей; 3) необходимость экспериментальной проверки многих альтернативных управленческих решений; 4) необходимость учитывать изменения в условиях рынка. Модели: 1.Теория игр. Данный метод служит для моделирования оценки и воздействия принятого решения для конкурентов. Благодаря этой модели предприятия могут прогнозировать действия конкурентов, что является преимуществом. 2.Модель теория очередей(массового обслуживания). Используется для определения оптимальных каналов обслуживания по отношению потребности в них , они применяются разных ситуациях. Резервирование билетов по телефону, кол-во разгруженных площадок на складах. Используется для уравновешивание расходов на дополнительные каналы обслуживание и потери обслуживание на уровне ниже оптимального. 3.Управление запасами(логистика), что используется для определении времени размещение заказов на ресурсы их кол-во, а также массовых ресурсов на складах. 4.Линейного программирование. Применяют для определения оптимального способа для дефицитных ресурсов при наличии конкурующих потребностей. Данный метод используется на промышленных предприятиях , максимум прибыли при наличии 1 или нескольких ресурсов, которые используют для выготовлення нескольких видов товара . 5.Модель имитации – означает процесс создания моделей реальной ситуации и экспериментальное ее использование для определения поведения этой реальной ситуации. Имитация используется в ситуациях слишком сложных для математических методов. 6.Сетевой анализ. Теория графов. Они позволяют составлять оптимал. граф в осуществляемых различных проектах, это позволяет минимизировать как время осуществления проектов, как и время на него. 7.Самым распространенным методом является экономический анализ, он вбирает в себя все методы издержек и эконом. Выгод, а также относительную рентабельность предприятия. Методы принятия управленческих решений: 1) платежная карта – один из методов в статистической теории решений, помогающих руководителю выбрать альтернативу, который используют в таких случаях: - количество альтернатив или стратегий, из которых делается выбор, разумно ограничено. - то, что может произойти, точно неизвестно. - результаты решения зависят от того, какая выбрана альтернатива и какие события фактически имели место. 2) Дерево решений – схематическое представление проблемы принятия решений. Этот метод позволяет менеджерам оценить разные направления действий, объединить их с финансовыми результатами, изменить эти результаты с учетом вероятности и сравнить альтернативы.

72.Феномен влади в менеджменті. Влада (англ. Authority) — це можливість менеджера (або групи менеджерів) розпоряджатися ресурсами, впливати на дії і поведінку людей, за допомогою певних засобів — волі, авторитету, права, насильства (батьківського, державного, економічного і ін.). Можна вести мову про пряму владу, що спрямовується на те, щоб вирішувати (підвищення, заохочення і т. п.) і зворотну владу, яка направлена на те, щоб стримувати (влада заборони).

У більш широкому розумінні, влада — це форма соціальних відносин, яка проявляється у здатності впливати на характер і напрямок діяльності людей за допомогою економічних, ідеологічних і організаційно-правових механізмів, а також використання авторитету традицій, звичаїв, обрядів і ін.

Влада ґрунтується на відносинах субординації, тобто багаторівневого підпорядкування, ієрархії. Субординація встановлюється відповідно до діючої структури управління. Немаловажливим є також врахування особистих якостей і рівень фахової підготовки керівників та спеціалістів.

Для реалізації владних відносин потрібен певний рівень бюрократизації системи управління, тобто необхідні правила і норми, що закріплюються у різних організаційно-правових актах, включаючи статути, положення, стандарти, інструкції тощо.

В ієрархії більший або менший рівень влади залежить від рівня посади - чим вища посада, тим більшою владою наділяється керівник.

У процесі функціонування системи менеджменту виникають проблеми влади, що зумовлюються силами, які діють на менеджера, на підлеглих і на ситуацію.

А. Сили, що діють на менеджера: 1) власні цінності менеджера, обумовлені самим суспільством; 2) влада обмежується затратами і надаваними пільгами; 3) прийняття влади включає і відповідальність, але не всі менеджери бажають мати які-небудь обов'язки.

Б. Сили, що діють на підлеглих: 1) деякі з них (підлеглих) можуть розходитися із суспільством з ідеологічних міркувань; 2) підлеглі підкоряються владі менеджерів через свої інтереси, які залежать від мотивації; 3) люди сприймають владу інших тільки до якої-небудь межі; 4) влада може застосовуватися просто тому, що деякі аспекти ситуації здаються нездійсненими, або точно не оціненими; 5) влада може застосовуватися через те, що підлеглі не досить сильні, щоб змінити становище.

В. Сили, що діють на ситуацію: 1) влада може застосовуватися в період довготривалих історичних конфліктів; 2) економічні умови, особливо перспективи зайнятості, можуть зробити застосування влади більш-менш спокійним.