64. Японський досвід стратегічних рішень методом “ринги се”.

Істотною особливістю прийняття розв'язків у Японії є принцип "консенсусу" (узгодження).

Фірмова адміністрація тонко почуває нюанси людської мотивації. Тому вона всіляко утягує рядових працівників у підготовку розв'язків. При такому підході ініціатива, принаймні зовні, зароджується "унизу". На цьому, властиво, будується маневр кружків "за якість" і "бездефектність". З обліком очікуваної від низів ініціативи організує стандартна процедура підготовки, обговорення й санкціонування управлінських розв'язків.

Ця процедура зветься "ринги". Термін "ринги" не має адекватного перекладу на російську мову. Він складається із двох китайських ієрогліфів."ринвин,Грин,дин,Ирин,крин,мин.,мин,рн,ран,РАН,РИА,риг,риз,Рим,ринг,рис,рис.,риф,руин,рун,тин,урин,чин,чин,шин,Юрин,Ярин" і "Гі".Процес ухвалення рішення по системі "ринги" розвивається в такий спосіб. Керівництво фірми загалом визначає проблему й передає її на детальний аналіз у сектор або в секцію. Спеціально виділений тут чиновник готовить документ ("рингисе") із пропозиціями й висновками. Підготовлений "рингисе" розсилається зацікавленим особам, які, ознайомившись із ним, візують його і повертають виконавцеві. Останній доповідає відпрацьований і візований документ керівництву, після чого документ набуває чинності .Розв'язок, таким чином, сприймається як плід спільної групової діяльності. В "ринги" головне полягає в тому, щоб ще до ухвалення рішення "просочити" свідомість усіх працівників, що мають до нього відношення, деталями обговорюваної проблеми. Японці все частіше критикують процедуру "ринги" за її надмірну громіздкість, за те, що "рингисе" часто завантажують інформаційні канали непотрібними відомостями. Проте вони не прагнуть від неї відмовлятися й обмежуються лише деякими вдосконаленнями: скорочують число каналів поширення, стандартизують порядок візування і т.д. При цьому "груповий" підхід до розв'язку проблеми, в основі якого лежить ідея "розосередження відповідальності", залишається непорушним. За розв'язок відповідають усі, тобто група.

65. Поняття про моделі і методи прийняття управлінських рішень. Модель – это представление объекта, системы или идеи некоторой отличительной формы. модель является упрощенной конкретной управленческой ситуацией. в моделях определяется образ, отражаются реальные события и обстоятельства. Модели: ФИЗИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ. Физическая модель представляет то, что исследуется, с помощью увеличенного или уменьшенного описания объекта или системы. Как указывает Шеннон: «Отличительная характеристика физической (называемой иногда «портретной») модели состоит в том, что в некотором смысле она выглядит как моделируемая целостность». Примеры физической модели — синька чертежа завода, его уменьшенная фактическая модель, уменьшенный в определенном масштабе чертеж проектировщика. Такая физическая модель упрощает визуальное восприятие и помогает установить, сможет ли конкретное оборудование физически разместиться в пределах отведенного для него места, а также разрешить сопряженные проблемы, например, размещение дверей, ускоряющее движение людей и материалов. АНАЛОГОВАЯ МОДЕЛЬ. Аналоговая модель представляет исследуемый объект аналогом, который ведет себя как реальный объект, но не выглядит как таковой. МАТЕМАТИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ. В математической модели, называемой также символической, используются символы для описания свойств или характеристик объекта или события. Пример математической модели и аналитической ее силы как средства, помогающего нам понимать исключительно сложные проблемы. 1.Теория игр. Данный метод служит для моделирования оценки и воздействия принятого решения для конкурентов. Благодаря этой модели предприятия могут прогнозировать действия конкурентов, что является преимуществом. 2.Модель теория очередей(массового обслуживания). Используется для определения оптимальных каналов обслуживания по отношению потребности в них , они применяются разных ситуациях. Резервирование билетов по телефону, кол-во разгруженных площадок на складах. Используется для уравновешивание расходов на дополнительные каналы обслуживание и потери обслуживание на уровне ниже оптимального. 3.Управление запасами(логистика), что используется для определении времени размещение заказов на ресурсы их кол-во, а также массовых ресурсов на складах. 4.Линейного программирование. Применяют для определения оптимального способа для дефицитных ресурсов при наличии конкурующих потребностей. Данный метод используется на промышленных предприятиях , максимум прибыли при наличии 1 или нескольких ресурсов, которые используют для выготовлення нескольких видов товара. 5.Модель имитации – означает процесс создания моделей реальной ситуации и экспериментальное ее использование для определения поведения этой реальной ситуации. Имитация используется в ситуациях слишком сложных для математических методов. 6.Сетевой анализ. Теория графов. Они позволяют составлять оптимал. граф в осуществляемых различных проектах, это позволяет минимизировать как время осуществления проектов, как и время на него. 7.Самым распространенным методом является экономический анализ, он вбирает в себя все методы издержек и эконом. Выгод, а также относительную рентабельность предприятия.

Методы: 1.Платежная матрица — это один из методов статистической теории решений, метод, который может оказать помощь руководителю в выборе одного из нескольких вариантов. Он особенно полезен, когда руководитель должен установить, какая стратегия в наибольшей мере будет способствовать достижению целей. 2. Дерево решений — еще один популярный метод науки управления, используемый для выбора наилучшего направления действий из имеющихся вариантов. ДЕРЕВО РЕШЕНИЙ — это схематичное представление проблемы принятия решений. Как и платежная матрица, дерево решений дает руководителю возможность «учесть различные направления действий, соотнести с ними финансовые результаты, скорректировать их в соответствии с приписанной им вероятностью, а затем сравнить альтернативы» . Концепция ожидаемого значения является неотъемлемой частью метода дерева решений. 3. ПРОГНОЗИРОВАНИЕ — это метод, в котором используются как накопленный в прошлом опыт, так и текущие допущения насчет будущего с целью его определения. Если прогнозирование выполнено качественно, результатом станет картина будущего, которую вполне можно использовать как основу для планирования.

66.Необхідність моделювання. Моделювання як складова наукового підходу до прийняття рішень Використання моделей дозволяє приймати рішення, при обґрунтуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають в складних умовах виробничо-господарської діяльності. Тому моделювання розглядається як найефективніший спосіб оптимізації управлінських рішень.

Модель – це відображення в схемі, формулі, взірці тощо характерних ознак об’єкту, який досліджується. Вона є спрощеною конктеною життєвою (управлінською) ситуацією, іншими словами в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини тощо. Необхідність застосування моделей пояснюється наступними причинами: 1) складністю реального світу, виробничо-господарської діяльності; 2) наявністю багатофакторних залежностей в процесі розв’язання управлінських завдань; 3) необхідністю експериментальної перевірки альтернативних управлінських рішень; 4) доцільністю орієнтувати управління на майбутнє.

Відрізняються такі моделі: 1) фізичні. Вони відображають збільшення або зменшення описання об’єкту; 2) аналогові. Ці моделі ведуть себе так як реальні об’єкти, але зовнішньо вони не схожі на них; 3) математичні (символічні). Для опису властивостей або характеристик об’єкту використовують символи.

Світова практика виробила певний порядок розробки моделей. Найдоцільніше застосовувати наступний процес їх побудови: Постановка завдання. Формування моделі. Перевірка моделі на достовірність. Використання моделі. Відновлення моделі.

В процесі перевірки, використання та відновлення моделей слід враховувати похибки, які знижують їх ефективність: 1) недостовірні вхідні умови (припущення); 2) інформаційні обмеження; 3) страх користувачів; 4) недостатня практична перевірка; 5) надмірно висока вартість побудови; 6) недостатнє врахування чинних факторів тощо.

Американський менеджмент виділяє наступні найбільш розповсюджені способи моделювання:

Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на конкурентів. Ця теорія найперше розроблялась військовими.

Теорія черг. Визначає оптимальне число каналів обслуговування по відношенню до потреби в них (так звана модель оптимального обслуговування).

Моделювання управління запасами. Визначає розміщення замовлень, їх кількість, обсяг готової продукції на складі.

Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб розгляду ресурсів при наявності конкретних потреб. Моделі лінійного програмування найбільш популярні у менеджменті.

Імітаційне моделювання. Дає практичний спосіб застосування моделі замість реальної системи.

Економічний аналіз, тобто метод оцінки витрат та економічних вигод. Базується на визначенні економічних умов, при яких підприємство стає вигідним. Зрозуміло, що основною умовою буде ситуація, коли загальний дохід зрівнюється з підсумковими витратами.

Платіжна матриця. Це статистичний метод, який дозволяє із кількох варіантів вибрати найбільш оптимальне рішення. При цьому платежі (грошові винагороди, доход тощо) представляються у формі таблиці.

Дерево рішень, являє собою схематичне відображення дій у менеджменті з урахування фінансових результатів, ймовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.

Прогнозування, тобто моделювання майбутніх управлінських ситуацій. Оскільки воно відіграє суттєву роль у менеджменті, то його слід розглянути окремо.

Прогнозування – це спосіб, при якому використовується накопичений в минулому досвід та поточні припущення з метою визначення майбутнього. На сучасному етапі найчастіше використовуються такі прогнози: 1) економічні; 2) соціальні; 3) розвитку конкуренції; 4) розвитку науково-технічного прогресу; 5) розвитку технології; 6) розвитку суспільства; 7) розвитку сільського господарства тощо.

Можна виділити наступні групи методів прогнозування:

Неформальні методи: 1) прогнозування на базі словесної (вербальної) інформації, отриманої з допомогою радіо, телебачення, розмов, телефонограм тощо; 2) прогнозування на засадах письмової інформації, яка відображається у газетах, журналах, бюлетенях, звітах тощо; 3) прогнозування за результатами промислового шпіонажу.

Формальні методи:

Кількісні методи прогнозування: 1) аналіз минулих рядів. Виходить з того, що минуле може повторитися у майбутньому; 2) причинно-наслідкове (каузальне) моделювання. Використовується у менеджменті для прогнозування тих ситуацій, які знаходяться у залежності більше ніж від однієї змінної величини. В статистиці цей спосіб прогнозування називається кореляцією.

Якісні методи прогнозування: 1) думка журі. Представляє собою поєднання та усереднення думок експертів – членів журі (ради, комісії тощо); 2) сукупна думка збутовиків. Ґрунтується на передбаченні попиту групою досвідчених торгових агентів;

модель очікування споживача. Базується на результатах опитування клієнтів;

метод експертних оцінок. Представляє собою процедуру, яка дозволяє групі експертів приходити до певної згоди.