4. Організація інформаційної бази

1. Описання первинної інформації. Організація позамашинної бази

Успіх створення єдиної інформаційної бази підприємствістотно залежіть від уніфікації та стандартизації її складових. Така уніфікація та стандартизація в значній мірі пов’язана з класифікацією та кодуванням ТЕІ.

Класифікація – це поділ множини об’єктів на частини за їх подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами. Класифікація використовується для упорядкування змісту і взаємозв’язку економічних показників, які потім обробляються в ІС. Засобом вираження результатів класифікації є кодування – процес присвоєння об’єкту певного коду. В процесі кодування використовуються такі основні поняття:

• код – знак або сукупність знаків, узятих для позначення угруповання і

об’єкта класифікації;

• алфавіт коду – система знаків, взятих для створення коду;

• основа коду – кількість знаків у алфавіті коду;

• розряд коду – позиція знака в коді;

• структура коду – умовне позначення складу та послідовності

розміщення знаків у коді.

Матеріальним втіленням класифікації і кодування є класифікатор –

офіційний документ, що являє собою систематизований перелік назв і кодів угруповань або об’єктів класифікації. За формою подання класифікатори, як правило, представляють собою таблиці, рядки якої називають позиціями. Позиція складається з кількох елементів, основними з яких є назва та код.

Класифікатори ТЕІ можуть створюватися системним або локальним способом. За системного способу інформація класифікується з урахуванням вимог різних рівнів управління (наприклад, підприємство, відомство, міністерство), за локального способу – тільки в межах одного рівня. Головна перевага системних класифікаторів – забезпечення найбільш повним інформаційним обміном ІС різних рівнів, основні недоліки – громіздкість, складність ведення та велика кількість позицій. Навпаки, локальні класифікатори компактні, легко розроблюються, просто доповнюються та коригуються, проте потребують перекодування інформації при передачі на вищі рівні управління.

Вимоги до побудови класифікаторів настільки різноманітні, що усі їх врахувати дуже складно. Тому розробку класифікаторів мають проводити фахівці в цій сфері, причому в кожному випадку необхідно вибирати такий варіант, який дозволяє за допомогою ЕОМ переробляти ЕІ з мінімальними витратами. Для прикладу в табл.4.1 наведені деякі класифікації та класифікатори України.

Таблиця 4.1

Найменування	Скороч.	Гармоні- зація	Об’єкти класифікації	Розр. коду
Класифікація видів економ. діяльності	КВЕД	ISIC, NACE	Види ЕІ суб’єктів господарювання	5
Класифікатор професій	КП	ISCO88	Професії працюючих	5
Класифікація продукції	КПр	КВЕД, CPA, PROD, COM	Товари та послуги, що виробляються усіма ви-дами екон. діяльності	6
Класифікатор держав світу	КДС	ISO3166	Держави світу	2 та 3
Класифікатор валют	КВ	ISO4217	Валюти держав світу	3
Класифікатор органів управління	—	—	Органи держав. і госпо- дарського управління	4
Класифікатор форм власності	КФВ	—	Форми власності	2

До засобів формалізованого опису елементів економічної інформації крім класифікації та кодування належать методи моделювання (структуризації) даних. Іншими словами, при розробці БД треба визначити характер взаємозв’язків між цими даними або правила їх організації на машинних носіях.

В сучасних комп’ютерних ІС найчастіше застосовуються три типи моделей (організації) бази даних: ієрархічні, сіткові та реляційні. В першому випадку маємо деревоподібну структуру, яка складається з вузлів (сегментів) та дуг (гілок). На найвищому рівні ієрархії міститься “корінний” вузол, від якого будуються “породжені” зв’язкі. Шляхи доступу до кожного вузла є унікальними і за структурою – лінійними. Основна перевага такої організації даних – простота побудови та використання бази, основний недолік – надмірність системи.

Сіткова модель являє собою орієнтований граф з пойменованими вершинами та дугами. На відміну від ієрархічної моделі зв’язки між елементами в сітці можуть бути якими завгодно (один до одного, один до багатьох, багато до багатьох). Основна перевага моделі – достатньо зручний та швидкий для корстувача пошук інформації, основний недолік – нелінійний характер шляхів, що потребує додаткової пам’яті та ускладнює створення бази.

Реляційна модель подається набором двовимірних таблиць, які складаються з стовпців та рядків. За традиційною термінологією це, відповідно, таблиці, елементи даних, записи.У термінології реляційних баз це, відповідно, відношення, атрибути, кортежі. Кожний елемент має бути неподільним. Один або кілька елементів, які дають змогу однозначно ідентифікувати записи таблиць, називають основним ключем. Ключі надають можливість переглядати та коригувати виокремлені елементи даних одночасно у всіх таблицях, до яких вони увійшли. Основна перевага реляційних таблиць – простота побудови і наочність бази даних при проектуванні, основний недолік – великий обсяг потрібної пам’яті.