Системний блок

Привід

CD

Процесор

ОЗП

Контролер

дисків

Привід

FD

Шини даних, команд, адрес

Жорсткий

диск

Відео

адаптер

Адаптер

послідов.

порту

Адаптер

паралельного порту

Контролер

клавіатури

Монітор

Принтер

Клавіатура

Миша

Рис. 5.2. Спрощена функціональна схема персонального ком’ютера.

Основними параметрами ПК є параметри системного блока: тактова частота, розрядність даних і об'єм інформації на жорсткому диску. Тактова частота показує, скільки елементарних операцій процесор виконує за 1 сек, розрядність - скільки бітів інформації передається за 1 такт, об'єм – скільки байтів інформації може одночасно зберігатися в довгостроковій пам'яті. Найбільше типові на сьогодні: частоти – від сотен МГц до десятків ГГц; розрядність – від 32 до 256 біт; об'єм – від одиниць до десятків Гбайт .

Державними стандартами України виділені такі режими роботи ЕОМ: пакетний, інтерактивний, діалоговий, реального часу, розподілу часу.

В пакетному режимі користувач не має безпосереднього доступу до комп’ютера. Обробка інформації проводиться в спеціальному підрозділі фахівцями, які добре володіють обчислювальною технікою, але зазвичай слабо розбираються в предметній області і тому змістовність результатів обробки проходить поза їх уваги. Такий режим ефективний, коли, наприклад, програма добре відпрацьована і треба провести велику кількість однотипових розрахунків.

В інтерактивному та діалоговому режимах користувач має безпосередній доступ до машини і може впливати на процес обробки інформації. З позиції користувача ці два режими практично не розрізняються, але технічна відмінність є: в першому випадку вплив здійснюється відповідно до реакції машини на виконувану програму, в другому випадку людина та ЕОМ обмінюються повідомленнями, форма і темп подання яких зручний, в першу чергу, для людини.

Режим реального часу – це режим, в якому обробка інформації ведеться зі швидкістю, близькою до змін стану об’єкта управління (дослідження).

Режим розподілу часу – це режим, в якому до ресурсів ЕОМ можуть звернутися одночасно кілька користувачів або/та програм.

Найбільш сучасний режим роботи ЕОМ (але поки ще не визначений стандартом) – “клієнт-сервер”, коли в комп’ютерній мережі найбільше навантаження щодо обробки інформації приймає на себе сервер (“центральна” ЕОМ), а численні користувачі отримують на свій комп’ютер кінцеві результати.

З погляду технології обробки інформації з вищенаведених режимів роботи ЕОМ суттєво розрізняються тільки пакетний та діалоговий (інтерактивний) режими, тому на практиці вважають, що існують тільки ці два основних режими обробки.

5.2. Класифікація ЕОМ

Взагалі існує багато систем класифікації комп’ютерів, які в повному обсязі в конспекті навести неможливо. Тому зупинимось на декількох системах, які слідують з доступної масовому користувачу технічної літератури.

Найбільш ранній метод класифікації ЕОМ – за призначенням. В цьому методі розрізняють великі ЕОМ, міні- та мікро-ЕОМ, персональні комп’ютери.

Великі ЕОМ – найпотужніші обчислювальні машини, які призначені для обслуговування великої за обсягом інформації (від сотен Гб і вище) в багатокористувацьких мережах з великою швидкодією, в безперервному стані роботи з виконуванням одночасно кількох задач. За кордоном такі ЕОМ відомі як мейнфрейми (mainframe) зі штатом обслуговування кілька десятків чоловік (група технічного забезпечення, системні та прикладні програмісти, група підготовки даних та інформаційного забезпечення тощо). Такі ЕОМ й зараз випускаються спеціалізованими фірмами (наприклад, IBM) і для розташування усіх своїх пристроїв потребують приміщень в десятки квадратних метрів. На базі цих ЕОМ створюються обчислювальні центри інформаційно-статистичного характеру.

На відміну від великіх ЕОМ міні- та мікро-ЕОМ відрізняються меншими розмірами, продуктивністю, вартістю і набагато простіші в обсуговуванні (так, для міні-ЕОМ достатньо кількох чоловік, а для мікро-ЕОМ – одного). Найпоширеніша сфера застосування – управління виробничими процесами в автоматичному режимі (наприклад, станки з програмним управлінням в машинобудуванні, системи автоматичного контролю в енергетиці тощо).

Найбільш бурний розвиток за останні 10-15 років одержали персональні ком’ютери масового попиту.

При класифікації за рівнем спеціалізації розрізняють універсальні та спеціалізовані ЕОМ. На базі універсальних комп’ютерів можна створювати обчислювальні системи довільного складу (конфігурації). Наприклад, масовий ПК – це універсальна машина, яку можна використовувати як для традиційних методів обробки даних, так і для роботи з текстами, музикою, графікою, фото- та відеоматеріалами.

Спеціалізовані комп’ютери призначені для вирішення конкретного кола задач. В першу чергу це бортові комп’ютери супутників, літаків, автомобілів, суден тощо. До спеціалізованих комп’ютерів можна віднести мережеві сервери або графічні станції, апаратно-програмне забезпечення яких суттєво відрізняється від масових ПК. В багатьох випадках задачі спеціалізованих ЕОМ можуть виконати універсальні машини, але такий шлях економічно неефективний.

Персональні комп’ютери можна класифікувати за типорозміром, сумісністю та типом процесора. Так, при класифікації за типорозміром розрізняють настільні (desktop), портативні (notebook) та карманні (palmtop) моделі ПК. Найбільш широкий попит мають настільні моделі, на яких надалі й буде зосереджена увага. Портативні ПК в нашій країні масового використання ще не знайшли (в першу чергу із-за високої ціни та складнощів з ремонтними роботами), хоча у відрядженнях, переїздах та відпустках для бізнесменів і керівників це дуже зручний спосіб обміну інформацією. Карманні моделі у більшості випадків виконують функції інтелектуальних записних книжок.

При класифікації за сумісністю в першу чергу звертають увагу на так звану апаратну платформу (набір основних узлів та пристроїв ПК, які хоч і виготовлені різними виробниками, але повинні забезпечувати проблеми взаємодії та заміни). На сьогодні найбільш поширені дві платформи: IBM PC (масові та портативні ПК) і Apple Macintosh (переважно графічні станції).

При класифікації за типом процесора звертають увагу на основну обчислювальну мікросхему комп’ютера. Навіть при одній апаратній платформі параметри різних ПК можуть суттєво відрізнятися із-за цього чипа. Стисло можна сказати так: тип використовуємого процесора характеризує технічні характеристики ЕОМ, а також можливості використання в цій ЕОМ певних програмних додатків.