- •Нейростоматологічні захворювання
- •Лицевий біль, зумовлений ураженням системи трійчастого нерва
- •Невралгія трійчастого нерва
- •Одонтогенна невралгія трійчастого нерва
- •Пілягерііетичне ураження гілок трійчастого нерва
- •Невралгія окремих гілок трійчастого нерва
- •Невропатія трійчастого нерва та його окремих гілок
- •Вегетативні прозопалгії
- •Ганглюніт війкового вузла (синдром оппенгайма)
- •Ганглюніт крилошднебінного вузла (синдром сладера)
- •Невралгія вушно-скроневого вузла (синдром фрей)
- •Ганглюніт шднижньощелепного та під'язикового вузлів
- •Гангліошт шийних симпатичних вузлів
- •Міофасціальний больовий дисфункцюнальний синдром
- •Синдроми ураження лицевого нерва невропатія лицевого нерва
- •Синдром ураження вузла колінця (синдром ганта)
- •Невралгія відієвого нерва (синдром файля)
- •Синдроми ураження язикоглоткового та блукаючого нервів
- •Невралгія язикоглоткового нерва
- •Невралгія барабанного нерва (синдром рейхерта)
- •Невралгія вушного нерва
- •Невралгія верхнього гортанного нерва
- •Невропатія під'язикового нерва
- •Глосодинія
- •Інші неврогенні захворювання обличчя ангіоневротичний набряк (набряк квшке)
- •Синдром россолімо-мелькерссона—розенталя
- •Синдром шегрена
- •Прогресуюча геміатрофія обличчя (синдром паррі-ромберга)
Невралгія вушно-скроневого вузла (синдром фрей)
Етіологія. Причиною розвитку цього захворювання можуть бути захворювання слинної залози, в тому числі тривале подразнення слинних проток конкрементами у разі сіалоаденітів, хронічних інфекцій у порожнині рота, захворювань вух.
Клініка. Захворювання характеризується больовими нападами, які тривають до кількох хвилин, у ділянці скроні та попереду від зовнішнього слухового ходу. Біль може іррадіювати в зуби нижньої щелепи. Напад можна спровокувати надавлюванням на точку між зовнішнім слуховим ходом та головкою нижньої щелепи. Під час нападу хворі можуть відчувати закладення у вусі, на боці больового пароксизму підвищується слиновиділення. Іноді больові напади виникають так часто, що захворювання перебігає як невралгічний статус.
Діагностика. Діагностичною ознакою невралгії вушного вузла є припинення нападу за умови внутрішньошкірного введення 2 % розчину новокаїну.
Лікування. Використовують анальгетики (анальгіну 50 % розчину 2 мл внутрішньом'язово 2 рази на день з 2 мл 1 % розчину димедролу, ацетилсаліцилової кислоти по 0,5 г 2 рази на день), гангліоблокатори (1,5 % розчину ганглерону по 1 мл 3 рази на день, бензогексоній), вегетотропні препарати (спазмолітину по 0,1 г 3 рази на день, платифіліну 0,2 % розчину по 1 мл підшкірно). Добрий знеболювальний ефект дають ціанокобаламін (1000 — 1500 мкг внутрішньом'язово щоденно), фізіотерапевтичні процедури (фонофорез 2 % розчину новокаїну або гідрокортизону на ділянку вушного вузла, діадинамічні струми).
Ганглюніт шднижньощелепного та під'язикового вузлів
У зв'язку з тим що ці вузли мають багато зв'язків між собою та розташовані поряд, дуже складно виділити клінічну картину ураження одного з вузлів.
Клініка. У хворих спостерігається практично постійний біль пекучого характеру, який підсилюється під час приймання їжі, розмови та у разі торкання до язика зубів або їжі (у цих випадках хворі вказують на локалізацію болю). Біль може періодично загострюватися, мати пароксизмальний характер. У такому разі напади виникають рідко (2 — 3 рази на тиждень).
Зона первинного виникнення болю — передні 2/3 половини язика, під'язикова та піднижньощелепна ділянки. Біль може іррадіювати у нижню щелепу, губи, скроню, потилицю, шию.
Під час нападу хворі скаржаться на різні порушення слиновиділення, об'єктивно спостерігається набряк язика та м'яких тканин піднижньощелепної ділянки.
Діагностика. Виявляється біль під час пальпації ментальної точки, точок виходу корінців С, — С|м спинномозкових нервів, точки, яка розташована у піднижньощелепному трикутнику. Спостерігається гіперестезія та гіперпатія слизової оболонки передніх 2/3 половини язика. Основною диференціальною ознакою гангліоніту вушного вузла є виникнення больових пароксизмів у разі вживання великої кількості їжі та відсутність об'єктивних ознак конкрементозного сіалоаденіту.
Лікування. У гострий період призначають анальгетики, транквілізатори. У разі значних вегетативних реакцій призначають веге-тотропні препарати, вітаміни групи В. У період ремісії можна призначати фізіотерапевтичні процедури: гальванізацію,' індуктотермію, рефлексотерапію, лазеротерапію.