Невралгія вушно-скроневого вузла (синдром фрей)

Етіологія. Причиною розвитку цього захворювання можуть бути захворювання слинної залози, в тому числі тривале подразнення слинних проток конкрементами у разі сіалоаденітів, хроніч­них інфекцій у порожнині рота, захворювань вух.

Клініка. Захворювання характеризується больовими нападами, які тривають до кількох хвилин, у ділянці скроні та попереду від зовнішнього слухового ходу. Біль може іррадіювати в зуби нижньої щелепи. Напад можна спровокувати надавлюванням на точку між зовнішнім слуховим ходом та головкою нижньої щелепи. Під час нападу хворі можуть відчувати закладення у вусі, на боці больового пароксизму підвищується слиновиділення. Іноді больові напади виникають так часто, що захворювання перебігає як невралгічний статус.

Діагностика. Діагностичною ознакою невралгії вушного вузла є припинення нападу за умови внутрішньошкірного введення 2 % розчину новокаїну.

Лікування. Використовують анальгетики (анальгіну 50 % розчину 2 мл внутрішньом'язово 2 рази на день з 2 мл 1 % розчину димедролу, ацетилсаліцилової кислоти по 0,5 г 2 рази на день), гангліоблокатори (1,5 % розчину ганглерону по 1 мл 3 рази на день, бензогексоній), вегетотропні препарати (спазмолітину по 0,1 г 3 рази на день, платифіліну 0,2 % розчину по 1 мл підшкірно). Добрий знеболювальний ефект дають ціанокобаламін (1000 — 1500 мкг внутрішньом'язово щоденно), фізіотерапевтичні про­цедури (фонофорез 2 % розчину новокаїну або гідрокортизону на ділянку вушного вузла, діадинамічні струми).

Ганглюніт шднижньощелепного та під'язикового вузлів

У зв'язку з тим що ці вузли мають багато зв'язків між собою та розташовані поряд, дуже складно виділити клінічну картину ураження одного з вузлів.

Клініка. У хворих спостерігається практично постійний біль пекучого характеру, який підсилюється під час приймання їжі, розмови та у разі торкання до язика зубів або їжі (у цих випадках хворі вказують на локалізацію болю). Біль може періодично загострюватися, мати пароксизмальний характер. У такому разі напади виникають рідко (2 — 3 рази на тиждень).

Зона первинного виникнення болю — передні 2/3 половини язика, під'язикова та піднижньощелепна ділянки. Біль може іррадіювати у нижню щелепу, губи, скроню, потилицю, шию.

Під час нападу хворі скаржаться на різні порушення слино­виділення, об'єктивно спостерігається набряк язика та м'яких тканин піднижньощелепної ділянки.

Діагностика. Виявляється біль під час пальпації ментальної точки, точок виходу корінців С, — С_|м спинномозкових нервів, точки, яка розташована у піднижньощелепному трикутнику. Спостерігається гіперестезія та гіперпатія слизової оболонки передніх 2/3 половини язика. Основною диференціальною озна­кою гангліоніту вушного вузла є виникнення больових пароксизмів у разі вживання великої кількості їжі та відсутність об'єктивних ознак конкрементозного сіалоаденіту.

Лікування. У гострий період призначають анальгетики, транк­вілізатори. У разі значних вегетативних реакцій призначають веге-тотропні препарати, вітаміни групи В. У період ремісії можна призначати фізіотерапевтичні процедури: гальванізацію,' індуктотермію, рефлексотерапію, лазеротерапію.