- •Нейростоматологічні захворювання
- •Лицевий біль, зумовлений ураженням системи трійчастого нерва
- •Невралгія трійчастого нерва
- •Одонтогенна невралгія трійчастого нерва
- •Пілягерііетичне ураження гілок трійчастого нерва
- •Невралгія окремих гілок трійчастого нерва
- •Невропатія трійчастого нерва та його окремих гілок
- •Вегетативні прозопалгії
- •Ганглюніт війкового вузла (синдром оппенгайма)
- •Ганглюніт крилошднебінного вузла (синдром сладера)
- •Невралгія вушно-скроневого вузла (синдром фрей)
- •Ганглюніт шднижньощелепного та під'язикового вузлів
- •Гангліошт шийних симпатичних вузлів
- •Міофасціальний больовий дисфункцюнальний синдром
- •Синдроми ураження лицевого нерва невропатія лицевого нерва
- •Синдром ураження вузла колінця (синдром ганта)
- •Невралгія відієвого нерва (синдром файля)
- •Синдроми ураження язикоглоткового та блукаючого нервів
- •Невралгія язикоглоткового нерва
- •Невралгія барабанного нерва (синдром рейхерта)
- •Невралгія вушного нерва
- •Невралгія верхнього гортанного нерва
- •Невропатія під'язикового нерва
- •Глосодинія
- •Інші неврогенні захворювання обличчя ангіоневротичний набряк (набряк квшке)
- •Синдром россолімо-мелькерссона—розенталя
- •Синдром шегрена
- •Прогресуюча геміатрофія обличчя (синдром паррі-ромберга)
Вегетативні прозопалгії
Особливе місце серед нейростоматологічних синдромів належить вегетативним гангліонітам. Дуже великі труднощі викликає диференціальна діагностика вегетативних та соматичних больових синдромів щелепно-лицевої ділянки.
Клінічна картина вегетативних гангліонітів дуже поліморфна, що зумовлено топографо-анатомічними та функціональними особливостями периферичного відділу вегетативної нервової системи голови:
вегетативні ганглії та сплетення розташовані на невеликій території;
велика кількість анастомозів між вегетативними та сома тичними утвореннями;
у клінічній картині зустрічаються симптоми подразнення як сегментарного, так і надсегментарного відділів;
п'ять пар вегетативних вузлів голови (війковий, крилопід- небінний, вушний, піднижньощелепний та під'язиковий) анатомічно та функціонально пов'язані між собою та з верхнім шийним симпатичним вузлом, який є колектором периферичного відділу вегетативної нервової системи голови.
Етіологічні чинники, що призводять до вегетативних ган-гліонітів. 1. Гострі та хронічні інфекції. 2. Місцеві та віддалені гострі та хронічні вогнища інфекції (гайморит, отит, тонзиліт, пародонтит, періодонтит, остеомієліт тощо). 3. Екзогенні інтоксикації промисловими та побутовими хімікатами, солями важких металів, алкоголем, медикаментами тощо. 4. Екзогенні інтоксикації у разі цукрового діабету, тиреотоксикозу, цирозу печінки, ниркової недостатності, злоякісних пухлин. 5. Травми та оперативні втру-і чання з травмуванням вегетативних вузлів та стовбурів. 6. Дія вібрації та холоду. 7. Гіповітамінози. 8. Алергічні стани.
Об'єктивне дослідження. Огляд. На боці ураження вегетативного вузла часто спостерігається набряк м'яких тканин обличчя, слизової оболонки порожнини рота, язика, гіперемія шкіри. Можлива наявність синдрому Бернара — Горнера або Пюрфюр-дю Пті унаслідок ураження або подразнення зірчастого вузла.
Дослідження чутливості. Спостерігається вегетативний тип зміни чутливості, який не вкладається в якісь певні ділянки іннервації, а має «гніздовий» характер.
Пальпація. Пальпуються ділянки проекції вегетативних вузлів та судинні точки обличчя і шиї, точки виходу гілок трійчастого нерва, які можуть бути болісними внаслідок ураження точки чутливих вегетативних гілочок, що входять до складу гілок трійчастого нерва.
Ганглюніт війкового вузла (синдром оппенгайма)
Етіологія. До розвитку гангліоніту війкового вузла можуть призвести захворювання параназальних синусів, очей, вух.
Клініка. Захворювання характеризується больовими пароксиз-мами у ділянці очного яблука та кореня носа, які супроводжуються сльозотечею, гіперемією кон'юнктиви ока, світлобоязню. У зв'язку з тим що частіше причиною гангліоніту буває герпетична інфекція, на шкірі носа та лоба може з'являтися герпетичний висип.
Діагностика. Діагноз встановлюється на основі характерних симптомів: больових пароксизмів з вегетативною реакцією та герпетичного висипу.
Біль виникає під час пальпації супраорбітальної точки, латерального краю очної ямки (слізний нерв) та медіального краю очної ямки (носовійковий нерв).
Практично у всіх хворих спостерігається симптом Пюрфюр -дю Пті або Бернара- Горнера, гіперплазія рогової оболонки.
Лікування. Для невідкладної допомоги та знеболювальної дії використовують закапування ока 0,25 % розчином лідокаїну з додаванням 0,1 % розчину адреналіну (на 10 мл лідокаїну 3 — 5 крапель адреналіну). Закапують по 2 краплі один раз на день протягом 5 — 7 днів. За наявності герпетичного висипу доречно призначити противірусні препарати (ремантадин, зовіракс, інтерферон).
Призначаються вегетотропні препарати: белоїд, белатамінал. Добрий терапевтичний ефект дає ціанокобаламін (по 1000 мкг внутрішньом'язово щоденно протягом 10 днів).
У разі вираженого больового синдрому призначають складний порошок (дибазол — 0,005 г, тіамін — 0,005 г, нікотинова кислота — 0,03 г, аскорбінова кислота — 0,3 г, глутамінова кислота — 0,3 г, спазмолітин — 0,1 г). Приймати по 1 порошку 2 рази на день або 2 порошки на ніч.
Серед фізіотерапевтичних процедур найефективнішими є діа-динамічні струми, фонофорез новокаїну на ділянку надбрів'я.