Синдроми ураження язикоглоткового та блукаючого нервів

Системи ураження язикоглоткового та блукаючого нервів тісно пов'язані між собою, тому ізольоване ураження цих нервів практично не зустрічається. У більшості випадків неможливо визначити, який нерв страждає більше. Однак існує кілька нозо­логічних форм з переважним ураженням язикоглоткового або блукаючого нервів.

Невралгія язикоглоткового нерва

Уперше це захворювання було описане Вейленбергом у 1910 p., а детальніше у 1920 р. Сікара та Робіно, тому інколи в літературі зустрічається під назвою «синдром Сікара —Робіно».

ЕтіологіяЗахворювання виникає у разі травматизації мигда­лика збільшеним шилоподібним відростком, а також за умови кальцифікації шилопід'язикової зв'язки, за наявності пухлин мостомозочкового кута та гортані, аневризми внутрішньої сонної артерії тощо.

Існує думка про розвиток захворювання внаслідок порушення обміну речовин, атеросклеротичних процесів, тривалих інток-сикацій, хронічних гнійних процесів у мигдаликах.

Клініка. У разі невралгії язикоглоткового нерва хворий скар­житься на наявність больових пароксизмів тривалістю до кількох хвилин. Біль починається з кореня язика та мигдалика і поширю­ється на горло, вухо, інколи віддає у кут нижньої щелепи, око, шию. Напад провокується розмовою, вживанням гарячих або холодних страв, подразненням кореня язика та мигдалика (тригер­ні ділянки). Біль завжди однобічний. Під час нападу хворий скаржиться на сухість у роті, горлі, а після нападу з'являється гіперсалівація на боці больового пароксизму. Інколи на висоті болю хворі втрачають свідомість, що пояснюється подразненням гілки IX пари n.depressor, внаслідок чого настає пригнічення судинорухового та дихального центрів.

Стадія загострення поступово переходить у стадію ремісії, яка може тривати до 1 року. Але з розвитком захворювання напади частішають та збільшується інтенсивність больового синдрому. У. подальшому біль може бути постійним.

У деяких хворих виявляються симптоми випадання функції язикоглоткового нерва (гіпестезія, зниження смакосприйняття біля кореня язика, гіпосалівація). У такому разі мова йде про невро­патичну стадію захворювання. У разі невропатії біль постійний, має хвилеподібний перебіг.

Діагностика. Під час визначення діагнозу звертають увагу на: голос хворого звучність, охриплість, носовий відтінок; ковтання їжі — дисфагія;

ураження м'якого піднебіння у спокої та під час фонації; смакосприйняття на задній 1/3 язика; рефлекси з м'якого піднебіння та задньої стінки глотки. Під час дослідження неврологічного статусу в таких хворих практично не спостерігаються відхилення від норми. Виявляються тригерні ділянки, розташовані на слизовій оболонці кореня язика, мигдалику, на задній стінці глотки.

Під час дослідження чутливості виявляється гіперестезія у ділянці іннервації язикоглоткового нерва (задня 1/3 язика, глотка, м'яке піднебіння). У період між нападами виявляється зниження глоткового рефлексу, зменшення рухливості м'якого піднебіння. Під час дослідження смакосприй­няття спостерігається підвищена смакова чутливість до гіркого або всі смакові подразнення сприймаються як гіркі.

Диференціальна діагностика. Невралгію язикоглоткового нерва потрібно диференціювати від невралгії трійчастого нерва. Об'єднує ці два захворювання нападоподібний характер болю та наявність тригерних ділянок, але у разі невралгії язикоглоткового нерва біль та тригерні ділянки локалізуються не на шкірі обличчя, а в ділянці кореня язика, мигдалика.

Диференціальною ознакою ураження язикоглоткового нерва є зменшення больового пароксизму в разі змазування кореня язика та задньої стінки глотки розчином анестетика (2 % розчин новокаїну, 5 % розчин кокаїну).

Лікування. Для знеболювання використовують карбамазепін або його аналоги за схемами, описаними в розділі, присвяченому лікуванню невралгії трійчастого нерва.

У разі виражених больових синдромів використовують нейро­лептики, антидепресанти, транквілізатори, роблять ін'єкцію 2 % розчину новокаїну в корінь язика.

Серед фізіотерапевтичних процедур знеболювальний ефект мають діадинамічні струми за Єрохіною (на ділянку іннервації язикоглоткового нерва та проекцію верхнього шийного симпа­тичного вузла), гальванічні струми. Фізіотерапевтичні процедури проводять разом з прийомом вітамінів, імуномодулювальної терапії.

За неефективності консервативних методів лікування прово­дяться хірургічні операції на корінці язикоглоткового нерва.