Невралгія барабанного нерва (синдром рейхерта)

Барабанний нерв — це гілка язикоглоткового нерва, але клі­нічна картина його ураження дуже нагадує гангліоніт вузла колінця.

Етіологія та патогенез захворювання ще не зовсім вивчені, існує думка про роль інфекції та судинного чинника.

Клініка. У хворих виникають напади гострого, стріляючого болю в ділянці зовнішнього слухового ходу. Напади бувають до 5 — 6 разів на добу. Захворювання триває кілька місяців, після чого настає період ремісії.

Лікування. Для знеболювання використовують ненаркотичні анальгетики, нейролептики, транквілізатори, антигістамінні препарати. Використовують вітаміни групи В.

Серед фізіотерапевтичних процедур показане призначення електрофорезу новокаїну на ділянку слухового ходу.

Невралгія вушного нерва

У зв'язку з тим що вушний нерв має анастомози з язикоглот-ковим та лицевим нервами, його ізольоване ураження зустрічається дуже рідко.

ЕтіологіяЗахворювання виникає за умови ангіни, грипу, сифілісу.

Клініка. Виникають напади болю, який локалізується в ділянці зовнішнього слухового ходу та барабанної перетинки. Біль супро­воджується нудотою, інколи блюванням.

Лікування. Використовують антибіотики, протизапальні препа­рати, вітаміни групи В.

Невралгія верхнього гортанного нерва

Верхній гортанний нерв — це гілка блукаючого нерва, яка має рухові і чутливі волокна та іннервує м'язи і слизову оболонку гортані.

Захворювання зустрічається дуже рідко.

ЕтіологіяЗахворювання виникає на тлі хронічного фарингіту, а також після проведення тонзил- та струмектомії.

Клініка. У разі невралгії верхнього гортанного нерва больові пароксизми виникають у ділянці гортані. Біль однобічний, часто виникає під час їди або ковтання, інколи віддає в нижню щелепу або вухо. На боковій поверхні шиї, вище від щитоподібного хряща, є больова ділянка. Під час нападу виникає кашель та загальна слабкість.

Діагностика. Під час ларингоскопії виявляють нерухомість відповідної половини гортані, звуження голосової щілини. Під час неврологічного дослідження — глотковий рефлекс практично відсутній.

Лікування. Для знеболювання використовують анальгетики у поєднанні з антигістамінними препаратами, анестетики (0,5 % розчин новокаїну внутрішньовенно), ціанокобаламін — по 1000 мкг внутрішньом'язово. Крім того, використовують тіамін.

Із фізіотерапевтичних процедур показане призначення діадина-мічних струмів.

Невропатія під'язикового нерва

ЕтіологіяПричинами невропатії під'язикового нерва можуть бути інфекційні захворювання (ангіна, менінгіт, енцефаліт, запальні процеси зубощелепної системи), травми (оперативні втручання у порожнині рота, конкрементозний сіалоаденіт підщелепної слинної залози), інтоксикації, пухлини тканин порожнини рота.

Клініка. Виникають рухові розлади м'язів язика (параліч або парез), що під час об'єктивного обстеження виявляється девіацією язика в бік ураженого м'яза, атрофією язика (язик має складчастий вигляд), фібрилярними посмикуваннями (в разі ядерного ура­ження нерва) на боці ураження. Унаслідок порушення координації рухів язика під час розмови у хворих виникають труднощі у разі вимови тих звукосполучень, які потребують швидких рухів язиком (тр, пр тощо). Цей мовний розлад називається дизартрією. Крім того, у хворих виникають труднощі під час пережовування, ковтання їжі та формування харчового комка.

У разі двобічного ураження виникає параліч м'язів язика (глосоплегія), що призводить до різких порушень акту жування та ковтання, дизартрії та неможливості висування язика із порожнини рота.

Лікування. Проводиться лікування основного захворювання.