0251552_38296_mankiv_gregori_n_makroekonomika

шує дефіцит бюджету, а це у свою чергу призводить до ще швидшого зростання кількості грошей.

Припинення гіперінфляції майже завжди пов'язане із реформами у бюджетно-фінансовій сфері. Уряд зрештою проявляє політичну волю, щоб зменшити свої видатки і підвищити податки. Ці фіскальні реформи знижують потребу у сеньйоражі, що дає змогу сповільнити зростання грошової маси. Отже, хоч інфляція завжди і всюди є явищем грошової сфери, припинення гіперінфляції здебільшого зачіпає і бюджетноподаткову сферу12

ПРИКЛАД

Гіперінфляція в Німеччині в період між першою і другою світовими війнами

Після першої світової війни Німеччина пережила один із найвідоміших в історії періодів гіперінфляції. Після закінчення війни країни Антанти зажадали від Німеччини виплати знач-

___________

12 Для глибшого ознайомлення з цими проблемами див.: Thomas J.Sargent, The End of Four Big Inflations", in Robert Hall, ed., Inflation (Chicago: University of Chicago Press, 1983), 41-98; and Rüdiger

Dornbusch and Stanley Fisher, "Stopping Hyperinflations: Past and Present", Weltwirtschaftliches Archiv 122 (April 1986): 1-47.

них репарацій. Ці виплати спричинили дефіцит бюджету, що його уряд Німеччини покривав зрештою за рахунок друкування більшої кількості грошей.

На частині (а) графіка 7-6 показано динаміку кількості грошей і загального рівня цін у Німеччині із січня 1922 р. до грудня 1924 р. Упродовж цього періоду і кількість грошей, і ціни зростали неймовірними темпами. Наприклад, ціна щоденної газети зросла з 0,3 марки у січні 1921 р. до 1 марки у травні 1922-го, 8 марок у жовтні 1922-го, 100 марок у лютому 1923-го і 1000 марок у вересні 1923 р. Відтак восени 1923 р. ціни справді злетіли: 1-го жовтня газета коштувала 2000 марок, 15 жовтня - 20 000, 29 жовтня - 1 000 000, 9 листопада - 15 000 000 і 17 листопада — 70 000 000 марок. У грудні 1923 р. пропозиція грошей і ціни стабілізувалися 13.

Гіперінфляцію у Німеччині спричинили проблеми з державним бюджетом. Як тільки у цій сфері були проведені реформи, гіперінфляція припинилася. Наприкінці 1923 р. кількість державних службовців було скорочено на третину, а виплати репарацій тимчасово призупинено, а зрештою і зменшено. Водночас на зміну старому центральному банку (Райхсбанку) прийшов новий центральний банк — Рентенбанк, який уже не фінансував державні видатки друкуванням грошей.

Згідно з теоретичним аналізом попиту на гроші, закінчення гіперінфляції супроводжується зростанням реальних грошових залишків, оскільки вартість нагромадження грошей зменшується. З частини (б) графіка 7-6 видно, що зі зростанням темпів інфляції реальні грошові залишки у Німеччині зменшилися, а відтак вони знову зросли, коли темпи інфляції знизилися. Проте збільшення реальних грошових залишків не було миттєвим. Пристосування реальних грошових залишків до вартості нагромадження грошей, можливо, процес поступовий. Або населенню Німеччини потрібний був час, щоб повірити, що інфляція справді закінчилася, і очікуваний темп інфляції знижувався повільніше, ніж фактичний.

7-8. Висновок: класична дихотомія

Ми завершили аналіз грошей та інфляції. Тепер повернімось до основного припущення, якого неявно дотримувалися в ході аналізу.

Урозділах 3-6 з'ясовано багато макроекономічних змінних. Деякі з них є кількісними змінними, наприклад реальний ВВП та обсяг капіталу, а інші — відносними цінами наприклад реальна заробітна плата

іреальна процентна ставка. Проте усі ці змінні мають одну спільну рису - вони вимірювали фізичну (а не грошову) кількість. Реальний ВВП —- це кількість товарів і послуг, вироблених протягом деякого року, а обсяг капіталу - кількість машин і будівель, наявних на деякий момент часу. Реальна заробітна плата — це обсяг продукції, який робітник може купити за кожну годину праці, а реальна процентна ставка — обсяг продукції, який особа отримає у майбутньому, надаючи сьогодні у позику одиницю продукції. Усі змінні, виміряні у фізичних одиницях, такі як кількості та відносні ціни, називають реальними змінними.

Уцьому розділі ми розглядали номінальні змінні, які виражають у грошах. В економіці існує велика кількість номінальних змінних, наприклад рівень цін, темп інфляції, заробітна плата у грошовому виразі.

На перший погляд може видатись дивним, що в аналізі реальних змінних ми могли обійтися без номінальних змінних і без урахування грошей. У попередніх розділах в аналізі обсягу виробленої продукції та її розподілу в економіці ми не згадували про рівень цін чи темпи інфляції. В теорії ринку праці проаналізовано реальну заробітну плату і залишено осторонь номінальну.

____________

13 Дані щодо цін газет взято :»: Michael Mussa, "Sticky Individual Prices and the Dynamics of the General Price Level*, Carnegie-Rochester Conference on Public Policy 15 (Autumn 1981): 261—296.

Графік 7-6. Пропозиція грошей та ціни в Німеччині у 1920-х роках. На частині (а) графіка показано динаміку пропозиції грошей і рівень цін у Німеччині з січня 1922 р. до грудня 1924 р. Неймовірне зростання пропозиції грошей і рівня цін - один із яскравих прикладів впливу випуску в обіг великої кількості грошей. На частині (б) показано динаміку місячного темпу інфляції та реальних грошових залишків. Зі зростанням темнів інфляції реальні грошові залишки зменшувалися. Коли наприкінці 1923 р. інфляція припинилася, реальні грошові залишки зросли.

Джерело: Адаптовано в: Thomas j. Sargent, "ТікEnd of Four Big Inflations", in Robert Hall, ed, Inflation (Chicago: University of Chicago Press, 1963): 41-96.

Теоретичне відокремлення реальних і номінальних змінних економісти називають класичною дихотомією. Вона є характерною ознакою класичної макроекономічної теорії. Класична дихотомія — важливий прийом у науковому дослідженні, бо дає змогу спростити економічну дійсність. Зокрема, вона дозволяє, вивчати реальні змінні залишаючи осторонь номінальні, що ми й робили. Класична дихотомія існує Внаслідок того, що у класичній економічній теорії зміна пропозиції грошей не впливає на реальні змінні. Властивість грошей не впливати на реальні економічні змінні називають нейтральністю грошей. У багатьох випадках (зокрема, в аналізі закономірностей у довгостроковому періоді) нейтральність грошей є досить коректною.

А проте, аналіз з позиції нейтральності грошей не дає повного відображення світу, в якому ми живемо. Починаючи з розділу 9, ми розглядатимемо доцільність відступу від класичної моделі і нейтральності грошей. Це має вирішальне значення для дослідження багатьох макроекономічних явищ, зокрема короткострокових економічних коливань.

Підсумки

1.Гроші - це сукупність активів, які використовують для здійснення ділових операцій. Вони слугують засобом нагромадження, мірою вартості і засобом обміну. В ролі грошей використовуються різні види активів. В економічних системах, в яких використовувалися товарні гроші, - - це були активи, що мали внутрішню вартість. В економічних системах, що ґрунтуються на паперових грошах, використовують актив, єдине призначення якого — слугувати грішми. У розвинутих країнах центральний банк (у США — Федеральна резервна система, в Україні — Національний банк) відповідає за регулювання пропозиції грошей.

2.Кількісна теорія грошей виходить з того, що швидкість обігу грошей незмінна; з цієї теорії випливає висновок, що номінальний ВВП пропорційний грошовій масі. Оскільки фактори виробництва і виробнича функція визначають реальний ВВП, кількісна теорія твердить, що рівень цін пропорційний кількості грошей. Отже, темпи зростання кількості грошей визначають темпи інфляції.

3.Сеньйораж - - це дохід, який держава отримує від емісії додаткової кількості грошей. Це, по суті, податок на гроші, які перебувають на руках у населення. Хоч у більшості країн відсоток сеньйоражу у доходах державного бюджету відносно незначний, за умови гіперінфляції він часто є основним джерелом доходів держави.

4.Номінальна процентна ставка дорівнює сумі реальної процентної ставки і темпу інфляції. Ефект Фішера означає, що динаміка номінальної процентної ставки збігається з динамікою очікуваної інфляції.

5.Номінальна процентна ставка - - це альтернативна вартість нагромадження грошей. Отже, можна сподіватися, що попит на гроші залежить від номінальної процентної ставки. Якщо це так, тоді рівень цін залежить і від поточної кількості грошей, і від очікуваної кількості грошей у майбутньому.

6.До втрат від передбаченої інфляції відносять витрати зношених: черевиків, витрати меню, втрати від непостійності відносних цін, втрати, пов'язані зі спотвореннями в системі оподаткування та з незручностями перерахунків з поправкою на інфляцію. Крім того, непередбачена інфляція довільним чином перерозподіляє майно і дохід між позичальниками і позикодавцями.

7.За гіперінфляції втрати від інфляції дуже значні. Гіперінфляція зазвичай починається тоді, коли уряд фінансує великий дефіцит бюджету за допомогою додаткової емісії грошей. Гіперінфляція закінчується, коли реформи у бюджетній сфері усувають потребу у сеньйоражі.

8.Згідно з класичною економічною теорією, гроші нейтральні: пропозиція грошей не впливає на реальні змінні. Класична теорія дає змогу вивчати чинники, що впливають на реальні змінні, без огляду на пропозицію грошей. Рівновага на ринку грошей визначає рівень цін і, як наслідок, усі інші номінальні змінні. Це теоретичне відокремлення реальних і номінальних змінних називають класичною дихотомією.

ОСНОВНІ поняття

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

Додаток

Модель Кагана: як поточна і майбутня пропозиція грошей впливає на рівень цін

У цьому розділі показано, що якщо величина попиту на реальні грошові залишки залежить від вартості нагромадження грошей, то рівень цін залежить і від поточної пропозиції грошей, і від пропозиції грошей у майбутньому. У цьому додатку розглянуто модель Каґана, яка дає змогу детальніше з'ясувати механізм цієї залежності 14.

Для максимального спрощення математичних викладок вважаймо, що функція попиту на гроші є лінійною за натуральними логаритмами усіх змінних. Функція попиту на гроші має такий вигляд:

mt —pt = — γ(pt + 1 — pt)

де mt — логаритм кількості грошей у момент часу t, pt — логаритм рівня цін у час t і γ — параметр, який визначає чутливість попиту на гроші до темпів інфляції. За властивістю логаритмів, mt — pt — логаритм реальних грошових залишків, аpt + 1 — pt - темпи інфляції між періодами часу t і t + 1. З рівняння випливає, що якщо темп інфляції зростає на 1%, реальні грошові залишки зменшуються на γ відсотків.

Щоб записати функцію попиту на гроші у такому вигляді, ми зробили низку припущень. По-перше, вилучивши обсяг виробництва з числа чинників, що визначають попит на гроші, неявно припускаємо, що цей обсяг не змінюється. По-друге, використання показника темпу інфляції замість номінальної процентної ставки передбачає, що реальна процентна ставка є постійною. По-третє, застосування фактичного, а не очікуваного темпу інфляції означає, що ми виходимо з можливості точного прогнозування. Усі ці припущення зроблено для простоти аналізу.

Нам потрібно розв'язати рівняння (Д1), щоб виразити рівень цін як функцію від поточного і майбутнього рівня пропозиції грошей. Для цього рівняння (Д1) можна записати у такому вигляді:

З цього рівняння випливає, що поточний рівень цін є зваженим середнім поточної пропозиції грошей і рівня цін у наступному періоді. Рівень цін наступного періоду визначається так само, як і рівень цін поточного періоду:

Підставивши рівняння (ДЗ) замість рні у рівняння (Д2), одержимо:

Згідно з рівнянням (Д4), поточний рівень цін є зваженим середнім поточної пропозиції грошей, пропозиції грошей наступного періоду та рівня цін наступного періоду. І знову, рівень цін періоду t + 2 визначаємо так, як і в рівнянні (Д2):

Підставивши рівняння (Д5) в рівняння (Д4), отримаємо:

Вже помічаємо закономірність. Ми можемо продовжити використання рівняння (Д2) для визначення всіх наступних цін. Якщо ми зробимо це нескінченну кількість разів, то виявимо:

де "..." означає нескінченну кількість подібних членів. Згідно з рівнянням (д7), поточний рівень цін є зваженим середнім поточної пропозиції грошей і пропозиції грошей у всі майбутні періоди часу.

Зверніть увагу на важливість параметру у, який ^зумовлює чутливість реальних грошових залишків до інфляції. Вага пропозиції грошей у майбутніх періодах зменшується у геометричній прогресії з коефіцієнтом γ/(1 + γ). Якщо γ — мале, то γ /(1 + γ) також мале, і вага швидко зменшується. У цьому разі поточна пропозиція грошей є основним чинником, що визначає рівень цін. (Справді, якщо γ дорівнює нулю, то отримуємо висновок кількісної теорії грошей: рівень цін пропорційний поточній пропозиції грошей, а пропозиція грошей у майбутньому не має жодного значення). Якщо у — велике, то γ /(1 + γ) близьке до 1, і вага зменшується повільно. У цьому разі пропозиція грошей у майбутньому відіграє ключову роль у визначенні поточного рівня цін.

На закінчення відмовимось від припущення про точність прогнозування. Якщо майбутнє невизначене, то функцію попиту треба записати у вигляді

mt – pt = - γ(Ept + 1 – pt)

де Ept + 1 — очікуваний рівень цін. Із рівняння (Д8) випливає, що реальні грошові залишки залежать від очікуваного темпу інфляції. Використовуючи той самий метод доведення, можна показати, що :

Із рівняння (Д9) випливає, що рівень цін залежить від поточної пропозиції грошей і від очікуваної пропозиції грошей у майбутні періоди.

Деякі економісти використовують цю модель, щоб довести важливість довіри у подоланні гіперінфляції. Оскільки рівень цін залежить і від поточного, і від

Розділ 8

Відкрита економіка

Ще жодна нація не постраждала від торгівлі.

Бенджамін Франклін

Якщо ви ніколи навіть не виїжджали за межі свого рідного міста, все ж ви активний учасник світової економіки. Коли ми відвідуємо крамницю, наприклад, то мусимо вибирати між яблуками, вирощеними в Україні, і виноградом з Грузії. Коли ви вклали гроші у місцевий банк, то банк ці кошти може надати в позику вашому сусідові або іноземній компанії для будівництва фабрики в околицях Києва. Оскільки економіка більшості країн пов'язана з економікою інших країн, споживачі мають змогу вибирати з більшої кількості товарів і послуг, а заощадники мають більше можливостей для інвестування своїх коштів.

У попередніх розділах для простоти аналізу припускалося, що економіка є закритою, тобто країна не бере участі у міжнародних економічних відносинах. Однак у реальній дійсності більшість національних економік є відкритими: вони експортують товари і послуги за кордон та імпортують товари і послуги з-за кордону, надають і беруть позики на світових фінансових ринках. З графіка 8-1 можна винести певне відчуття важливості цих міжнародних ділових операцій; на цьому графіку показано відсоток експорту та імпорту у ВВП для семи великих розвинених країн світу. Як видно із графіка, у США частка експорту та імпорту у ВВП становить 13%. В деяких країнах, зокрема у Канаді та Великій Британії, зовнішня торгівля має ще більше значення, бо частка експорту чи імпорту у ВВП перевищує 30%. У цих країнах міжнародна торгівля займає центральне місце в аналізі економічного розвитку та формуванні заходів економічної політики.

З цього розділу ми починаємо вивчення макроекономічної теорії для відкритої економіки. У підрозділі 8-1 розглянемо питання вимірювання, рівня відкритості економіки. Для розуміння функціонування національної економіки нам потрібно знати основні макроекономічні змінні, що виражають економічну взаємодію країн. Тотожності національних рахунків показують, що потік товарів і послуг через кордони країн завжди зрівноважується еквівалентним потоком коштів для фінансування нагромадження капіталу.

Упідрозділі 8-2 з'ясуємо чинники цих міжнародних потоків. Ми побудуємо модель відкритої малої економіки, узгоджену з нашою моделлю закритої економіки з розділу 3. За допомогою цієї моделі можна досліджувати чинники, які визначають, чи є країна позичальником, а чи кредитором на світових ринках і як власна економічна політика країни та політика інших держав впливають на потоки капіталів і товарів.

Упідрозділі 8-3 ми пристосуємо нашу модель для аналізу цін, за якими країна здійснює обмін на світових ринках. Ми з'ясуємо, що визначає ціни на вітчизняні товари стосовно імпортованих товарів. Ми також розглянемо курс, за яким національна валюта обмінюється на інші валюти. Наша модель допоможе з'ясувати, як заходи політики протекціонізму — політики, покликаної захистити національну економіку від іноземної конкуренції, — впливають на обсяг міжнародної торгівлі та валютний курс.