0251552_38296_mankiv_gregori_n_makroekonomika

Частина ІІІ

Економіка в короткостроковому періоді

У частині II розглянуто теорії, які пояснюють поведінку економіки у довгостроковому періоді. Ці теорії побудовано на класичній дихотомії — припущенні, що реальні змінні, як-от обсяг виробництва і зайнятість, не залежать від змін номінальних змінних, таких як пропозиція грошей і рівень ціп. Хоча класичні теорії корисні для пояснення тенденцій розвитку економіки у довгостроковому періоді, у тому числі і економічного зростання, більшість економістів вважають, що класична дихотомія у короткостроковому періоді не зберігається. Тому класичні теорії не можуть пояснити періодичні коливання обсягу виробництва і зайнятості. Тепер у частині III ми дізнаємось, як економісти пояснюють ці коливання у короткостроковому періоді.

Урозділі 9 проаналізовано основні відмінності між довгостроковим та короткостроковим періодами і введено модель сукупної пропозиції та сукупного попиту. За допомогою цієї моделі можна показати, що у короткостроковому періоді збурення в економіці Спричиняють коливання обсягу виробництва і зайнятості. Модель дар також змогу показати, як державні мужі можуть спричиняти ці коливання або згладжувати їх.

Унаступних чотирьох розділах повніше розвинуто модель сукупної Пропозиції і сукупного попиту. У розділах 10 та 11 подано модель ІS-LМ, яка показує, як монетарна і фіскальна політика впливають на сукупний попит на товари і послуги. У розділі 42 проаналізовано модель Мандела—Флемінга, що описує визначення сукупного попиту у відкритій економіці. У розділі 13 розглянуто теорії сукупної пропозиції.

Розділ 9

Вступ до теорії економічних коливань

Сучасний світ дивиться на ділові цикли значною мірою так, як стародавні єгиптяни — на повені Нілу. Це явище періодично повторюється, зачіпає інтереси всіх, а його справжні причини невідомі.

Джон Бейте Кларк, 1898

Економічні коливання давно хвилюють економістів і державних мужів. Як видно з графіка 9-1, темпи зростання реального ВВП дуже мінливі. Хоч у довгостроковому періоді простежується зростання економіки США середнім темпом приблизно 3% за рік, воно не є стабільним. Часто виникають спади ділової активності — періоди зниження доходів і збільшення безробіття. Наприклад, під час спаду 1990 р. реальний ВВП зменшився на 2,2%, а рівень безробіття зріс до 7,7%. У фазі спаду не лише збільшується кількість безробітних, а й скорочується тривалість робочого тижня: чимало працівників змушені погоджуватись на неповний робочий день і

Графік 9-1. Зростання реального ВВП у США. Середній темп зростання реального ВВП становить приблизно 3% за рік, але простежуються значні відхилення від цього значення. Під час спадів — періодів зменшення реального обсягу виробництва товарів і послуг — темпи зростання реального ВВП є від'ємними.

Джерело: US Department of Commerce.

зменшується кількість тих, хто працює у понаднормовий час. Після закінчення владу економіка вступає у фазу піднесення і простежуються протилежні тенденції: доходи зростають, безробіття знижується, а тривалість робочого тижня збільшується.

Економісти називають, такі коливання обсягу виробництва і зайнятості у короткостроковому періоді діловим (або економічним) циклом. Хоча цей термін і передбачає, що економічні коливання є регулярними і прогнозованими, але в реальній дійсності цього немає. Спади наскільки нерегулярні, настільки й звичні. Іноді вони швидко настають один за одним, як було у 1980 і 1982 рр., а іноді — через тривалий проміжок часу, — як у 1982 і 1990 рр.

У частині II цієї книги розглянуто моделі, які засовують чинники, що визначають величини національного доходу, безробіття, інфляції та інших економічних змінних у довгостроковому періоді. Проте ми не досліджували причин значних коливань цих змінних в окремі роки. Тепер у частині III побудуємо модель, яка дає змогу пояснити коливання у короткостроковому періоді. Оскільки реальний ВВП є найліпшим показником результативності національної економіки, він займає центральне місце у цій моделі.

Як Єгипет нині контролює повені Нілу за допомогою Асуанської греблі, так і сучасне суспільство намагається регулювати діловий цикл, використовуючи відповідну економічну політику. Модель, яку аналізуватимемо у декількох наступних розділах, виявляє вплив монетарної і фіскальної політики на діловий цикл. Вона показує, що економічна політика може як стабілізувати, так і дестабілізувати економіку.

9-1. Часові періоди у макроекономіці

Перш ніж будувати модель економічних коливань у короткостроковому періоді, зробімо крок назад і поставмо фундаментальне запитання: чому економістам потрібні різні моделі для різних часових періодів? Чому не можна задовольнитися класичними моделями, розглянутими у розділах 3-8? Відповідь, яку дає читачеві ця книга, полягає у тому, що класичну макроекономічну теорію застосовують до довгострокового періоду, але не до короткострокового. Проте чому так?

Відмінність між короткостроковим і довгостроковим періодами

Більшість економістів вважають, цю основна відмінність між короткостроковим і довгостроковим періодами розвитку економіки пов'язана із поведінкою цін. У довгостроковому періоді ціни є гнучкими і реагують на зміни пропозиції та попиту. Проте у короткостроковому періоді ціни на багато товарів і послуг є негнучкими. Оскільки ціни поводяться у короткостроковому і довгостроковому періодах по-різному, наслідки економічної політики у різних часових періодах неоднакові.

Щоб з'ясувати відмінність між розвитком економіки у короткостроковому і довгостроковому періодах, розглянLMо наслідки зміни монетарної політики. Припустімо, що центральний банк несподівано зменшив пропозицію грошей на 5%. Згідно з класичною моделлю, яка, на думку майже всіх економістів, достовірно описує

економіку у довгостроковому періоді, пропозиція грошей впливає на номінальні змінні — змінні, що вимірюються у грошах, — але не виливає на реальні. Як з'ясовано у розділі 7, цей принцип відомий як класична дихотомія, У довгостроковому періоді зменшення на 5% пропозиції грошей знизить на 5% ціни на всі продукти і ресурси (у тому числі й номінальну заробітну плату), тоді як реальні змінні не зміняться. Отже, у довгостроковому періоді зміни пропозиції грошей не спричиняють коливань обсягу виробництва чи зайнятості.

Однак у короткостроковому періоді Ціни на багато ресурсів і продуктів не відреагують на зміни монетарної політики. Зменшення пропозиції грошей не призведе негайно до зниження фірмами заробітної плати своїм працівникам, зміни усіма магазинами цін на товари, випуску нових каталогів фірмами, які торгують за поштовими замовленнями, і друкування нових меню всіма ресторанами. Натомість багато цін зміниться на незначну величину, тобто ці ціни є негнучкими. Така негнучкість цін у короткостроковому періоді означає, що наслідки зміни пропозиції грошей у короткостроковому періоді будуть іншими, ніж у довгостроковому.

Модель економічних коливань повинна враховувати негнучкість цін у короткостроковому періоді. Як побачимо, неспроможність цін швидко реагувати на зміни пропозиції грошей означає, що у короткостроковому періоді у відповідь на зміну пропозиції грошей повинні змінюватися обсяг виробництва і зайнятість. Інакше кажучи, у часовому періоді, упродовж якого ціни є негнучкими, класична дихотомія не зберігається;,номінальні змінні впливають на реальні змінні, ї економіка може відхилятися від стану рівноваги, передбаченого класичною моделлю?

ПРИКЛАД

Загадка негнучкості цін на журнали

Який рівень негнучкості цін? Відповідь на це запитання залежить від того, про які ціни йдеться. Гуртовий продаж деяких товарів, наприклад пшениці, соєвих бобів чи свинини, відбувається на біржах, і їхні ціни змінюються щохвилини. Ніхто не назве ці ціни негнучкими. Проте ціни більшості товарів і послуг змінюються значно рідше. Згідно з одним дослідженням, 39% фірм змінюють свої ціни один раз за рік, а ще 10% — рідше, ніж раз за рік .

Причини негнучкості цін не завжди очевидні. РозглянLMо, наприклад, ринок журналів. Дослідження засвідчили, що ціни на журнали у кіосках змінюються дуже рідка Зазвичай інфляція "з'їдає" близько 25% реальної ціни журналу, перш ніж видавець підвищує його номінальну ціну. Якщо інфляція становить 4% за рік, ціна пересічного журналу змінюється приблизно що 6 років .

Чому видавці журналів так рідко змінюють ціни? Економісти не мають однозначної відповіді на це запитання. Воно спантеличує, бо витрати запровадження нової ціни журналу невеликі. Щоб змінити ціни, фірма, яка працює за поштовими замовленнями, повинна випустити новий каталог, а ресторан — надрукувати нові меню. Натомість видавець журналу може просто зазначити нову ціну на обкладинці нового числа. Очевидно, втрати видавця від

продажу журналу не за тією ціною також не надто великі. Можливо, читачам буде незручно, якщо ціна улюбленого журналу змінюватиметься щомісяця.

Приклад із журналами засвідчує, що інколи непросто пояснити негнучкість цін на мікроекономічному рівні. Тому проблема негнучкості цін віддавна привертає увагу економістів, про що мова йтиме у розділі 19. Натомість у цьому розділі припускаємо, що ціни не» гнучкі, і починаємо виявляти Залежність між негнучкістю цін та економічними коливаннями. Хоча негнучкість цін у короткостроковому періоді ще не повністю вивчено, нині її нерідко розглядають як стрижневий момент для розуміння економічних коливань у короткостроковому періоді.

Модель сукупної пропозиції і сукупного попиту

Чи врахування негнучкості цін помітно змінює наші погляди на функціонування економіки? Ми зможемо відповісти на це запитання, проаналізувавши два улюблені поняття економістів — пропозицію і попит.

У класичній макроекономічній теорії обсяг виробництва залежить від здатності економіки продукувати товари і послуги, яка, відповідно, залежить від кількості капіталу і праці та наявної виробничої технології. У цьому полягає суть моделей, розглянутих у розділах 3—5. Гнучкість цін є основним припущенням класичної теорії, яка виходить з того, що ціни змінюються для зрівноважування величини попиту та величини пропозиції.

За негнучких цін національна економіка функціонує зовсім по-іншому. У цьому разі, як згодом побачимо, обсяг виробництва залежить і від попиту на товари і послуги. На попит, у свою чергу, впливають монетарна і фіскальна політика та інші чинники. Оскільки упродовж періоду часу, коли ціни негнучкі, монетарна та фіскальна політика впливають на обсяг виробництва в економіці, то негнучкість цін пояснює, чому ці види політики можуть сприяти стабілізації економіки у короткостроковому періоді.

Далі у цьому розділі ми побудуємо модель, яка конкретизує ці ідеї. Модель пропозиції і попиту, використана у розділі 1 для аналізу ринку піци, дає змогу зрозуміти низку важливих залежностей в економіці. Ця модель показує, як пропозиція і попит на певне благо визначають його ціну та обсяг продажу і як зміни пропозиції та попиту впливають на ціну і кількість. Ми запропонуємо цю модель для всієї економіки — модель сукупної пропозиції і сукупного попиту. Така макроекономічна модель дає змогу проаналізувати процеси встановлення загального рівня цін сукупного обсягу виробництва. Вона також дозволяє порівняти поведінку економіки у довгостроковому і короткостроковому періодах.

Хоч модель сукупної пропозиції і сукупного попиту нагадує модель пропозиції і попиту для окремого блага, ця аналогія не є точною. Модель пропозиції і попиту для окремого блага розглядає лише один продукт у межах величезної економіки. Натомість, як з'ясуємо у наступних розділах, модель сукупної пропозиції і сукупного попиту — це складна модель, яка враховує взаємодію багатьох ринків.

ДОВІДКА

Короткостроковий період, довгостроковий період і дуже тривалий період

У цій книзі проаналізовано багато різних моделей економіки, і кожна з них характеризується низкою припущень, які спрощують реальну дійсність. Іноді непросто впорядкувати усі ці моделі. Один із способів домогтися цього полягає у тому, що моделі класифікують за періодами часу, стосовно яких їх використовують. Усі моделі відносять до трьох часових груп.

Короткостроковий період. У цьому та кількох наступних розділах з'ясовано теорію національної економіки у короткостроковому періоді. У цій теорії припускаємо, що ціни є негнучкими, і тому капітал та праця іноді не повністю використовуються у виробництві. Негнучкість цін часто розглядають як важливу причину економічних коливань, що простежуються в окремі місяці року чи в окремі роки.

Довгостроковий період. У розділі 3 розглянуто базову модель економіки у довгостроковому періоді, яку називають класичною моделлю. У розділі 7 подано класичну теорію грошей, а у розділі 8 — класичну теорію відкритої економіки. У цих розділах припускаємо, що ціни є гнучкими, а капітал і працю повністю використовують у виробництві. У цих розділах також припускаємо, що обсяги капіталу та прані є незмінними, як і рівень технології, яку використовують для перетворення факторів виробництва у готові вироби. Ці припущення найбільше відповідають періодові часу у кілька років. Упродовж цього проміжку часу ціни ресурсів і продуктів можуть змінитися, щоб досягти їх рівноважних рівнів, а кількість капіталу, праці та рівень технології відносно незмінні.

Дуже тривалий період. У розділах 4 і 5 розглянуто базову модель економічного зростання, яку називають моделлю Солоу. Ця модель аналізує період часу, протягом якого обсяг капіталу, робоча сила і наявна технологія змінюються. Така модель пояснює розвиток економіки у Тривалому періоді, що становить декілька десятиліть.

Аналізуючи наслідки економічної політики, важливо пам'ятати, що вони проявляються у всіх часових періодах. Тому нам потрібно проаналізувати усі ці моделі.

9-2. Сукупний попит

Сукупний попит (AD) — це залежність між обсягом виробленої продукції, на який існує попит покупців та загальним рівнем цін. Інакше кажучи, крива сукупного попиту показує, яку кількість товарів і послуг люди хочуть придбати за кожного рівня цін. Теорію сукупного попиту буде розглянуто детальніше у розділах 1012. Зараз використаємо кількісну теорію грошей для побудови кривої сукупного попиту. Ця теорія забезпечує доволі простий, але не цілісний підхід до аналізу сукупного попиту.

Кількісне рівняння обміну як сукупний попит

Згадаймо з розділу 7, що, згідно з кількісною теорією грошей,

MV = PY

де М - пропозиція грошей, V - швидкість обігу грошей, Р - рівень цін, Y- обсяг продукції. Якщо швидкість обігу грошей постійна, то з цього рівняння випливає, що пропозиція грошей визначає номінальну вартість обсягу продукції, яка дорівнює добуткові рівня цін та обсягу продукції.

Згадайте, що кількісне рівняння обміну можна записати через пропозицію реальних грошових залишків і попит на них:

M/P = (M/P)d = kY

де параметр k = 1/V показує частку кожної грошової одиниці, якою люди бажають володіти. У такій формі кількісне рівняння обміну означає, що пропозиція реальних грошових залишків М/Р дорівнює попитові на них (М/Р)d, а попит пропорційний обсягові виробленої продукції Y. Швидкість обігу грошей V є "зворотною стороною" параметра k попиту на гроші.

Кількісне рівняння обміну виявляє обернену залежність між рівнем цін Р та обсягом виробленої продукції У за будь-яких незмінних рівнів пропозиції грошей і швидкості їх обігу. На графіку 9-2 відображено поєднання значень Р та У, які задовольняють кількісне рівняння обміну за незмінних М та V. Цю спадну криву називають кривою сукупного попиту.

Чому крива сукупного попиту спадна

Строго математично, кількісне рівняння обміну досить просто пояснює спадний характер кривої сукупного попиту. Пропозиція грошей М і швидкість обігу грошей

Графік 9-2. Крива сукупного попиту. Крива сукупного попиту АD відображає залежність між рівнем цін Р та обсягом товарів і послуг Y, який хочуть Купити. Цю криву буяють для даної величини пропозиції грошей М. Крива сукупного попиту є спадною: вищий рівень цін Р означає нижчий обсяг реальних грошових залишків М/Р, а тому і менший попит на товари і послуги Y.

V визначають номінальну вартість обсягу виробленої продукції РY. За незмінного РY зростання Р означає, що обсяг продукції Y повинен зменшуватись.

Які економічні взаємозв'язки виражає ця математична залежність? Нам доведеться ще почекати на повну відповідь на це запитання. А зараз розглянLMо таке міркування: оскільки, за припущенням, швидкість обігу грошей постійна, то пропозиція грошей визначає вартісний вираз усіх проведених в економіці операцій. (Цей висновок відомий з розділу 7). З підвищенням рівня цін в економіці кожна ділова операція потребує більшої кількості грошей, тому кількість операцій, а отже, і кількість куплених товарів і послуг повинна зменшуватися.

Спадний характер кривої сукупного попиту можна пояснити і за допомогою пропозиції реальних грошових залишків та политу на них. Зі збільшенням обсягу виробництва люди здійснюють більше ділових операцій і потребують більше реальних грошових залишків М/Р. За незмінної пропозиції грошей М збільшення реальних грошових залишків означає зниження рівня цін. І навпаки: за нижчого рівня цін реальні грошові залишки більші; вищий рівень реальних грошових залишків робить можливим більший обсяг ділових операцій, що збільшує обсяг виробництва продукції.

Переміщення кривої сукупного попиту

Криву сукупного попиту будують для незмінної величини пропозиції грошей. Інакше кажучи, ця крива повідомляє нам можливі комбінації Р та У для даної величини М. Якщо центральний банк змінює пропозицію грошей, можливі комбінації Р та У змінюються, що означає переміщення кривої сукупного попиту.

Графік 9-3. Переміщення кривої сукупного попиту вліво. Зміна пропозиції грошей переміщує криву сукупного попиту. За будь-якого рівня цін Р зменшення пропозиції грошей М означає, що реальні грошові залишки М/Р, а отже, і обсяг виробництва Y є нижчими. Тому зменшення пропозиції грошей переміщує криву сукупного попиту вліво від AD1 до AD2

Графік 9-4. Переміщення кривої сукупного попиту вправо. За будь-якого рівня цін Р збільшення пропозиції грошей М означає, що реальні грошові залишки М/Р, а отже, і обсяг виробництва Y більші. Тому зростання пропозиції грошей переміщує криву сукупного попиту вправо від AD1 до AD2.

РозглянLMо, що станеться, якщо центральний банк зменшить пропозицію грошей. Згідно з кількісним рівнянням обміну, MV = РY, зменшення пропозиції грошей спричинить пропорційне зниження номінальної вартості обсягу продукції РY. За кожного рівня цін обсяг виробництва буде нижчим і за будь-якого обсягу виробництва нижчим буде рівень цін. Як видно з графіка 9-3, крива сукупного попиту, що пов'язує Р та Y, переміститься вліво.

Зі збільшенням центральним банком пропозиції грошей простежуються протилежні тенденції. Згідно з кількісним рівнянням обміну, зростання М зумовить збільшення РУ. За кожного рівня цін обсяг виробництва буде вищим, і за будь-якого обсягу виробництва рівень цін буде вищим. Як видно з графіка 9- 4, крива сукупного попиту переміститься вправо.

Зміни пропозиції грошей — не єдина причина змін сукупного попиту. Навіть за незмінної пропозиції грошей крива сукупного попиту перемішуватиметься якщо змінюватиметься швидкість обігу грошей. У наступних трьох розділах ми розглянемо інші можливі причини переміщення кривої сукупного попиту.

9-3. Сукупна пропозиція

Сама по собі крива сукупного попиту не визначає рівня цін або обсягу виробництва; вона просто виражає співвідношення між цими двома змінними. Нам потрібна ще одна крива, яка виражає залежність між Р та Y,

— крива сукупної пропозиції, що перетинала б криву сукупного попиту. Криві сукупного попиту і сукупної пропозиції разом визначають рівень цін та обсяг виробництва в національній економіці