0251552_38296_mankiv_gregori_n_makroekonomika

У наступних розділах ми розширимо наше розуміння цієї моделі і наш аналіз стабілізаційної політики. У розділах 10-12 ми вийдемо за межі кількісного рівняння обміну, щоб поглибити теорію сукупного попиту. Це дасть нам змогу показати, що сукупний попит залежить як від монетарної, так і від фіскальної політики. У розділі 13 детальніше досліджено сукупну пропозицію, а в розділі 14 проаналізовано полеміку з приводу наслідків та обмежень стабілізаційної притики.

Підсумки

1.Найважливіша відмінність між довгостроковим і короткостроковим періодами полягає у тому, що ціни гнучкі у довгостроковому періоді, але негнучкі у короткостроковому. Модель сукупної пропозиції та скупного попиту є інструментом для аналізу економічних коливань; вона дає змогу оцінити наслідки різних заходів економічної політики за різні Періоди часу.

2.Крива сукупного попиту є спадною. Вона показує, що чим нижчий рівень цін, тим більша величина сукупного попиту на товари і послуги.

3.У довгостроковому періоді крива сукупної пропозиції вертикальна, бо обсяг виробництва визначають затрати капіталу, праці і наявна технологія, але не рівень цін. Тому зміни сукупного попиту впливають на рівень цін, але не впливають на обсяг виробництва і зайнятість.

4.У короткостроковому періоді крива сукупної пропозиції горизонтальна, бо заробітна плата і ціни негнучкі. Тому зміни сукупного попиту впливають на обсяг виробництва і зайнятість.

5.Збурення сукупного попиту і сукупної пропозиції спричиняють економічні коливання. Оскільки центральний банк може переміщувати криву сукупного попиту, він спроможний зазвичай нейтралізувати ці збурення і утримати обсяг виробництва й зайнятість на їх природних рівнях.

ОСНОВНІ поняття

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

Розділ 10

Сукупний попит І

Я доведу, що постулати класичної теорії можна застосувати тільки до особливого, а не до загального випадку... Крім того, характерні риси цього особливого випадку, який розглядає класична теорія, не мають нічого спільного з рисами економічного суспільства, в якому ми живемо. Тому проповідування згаданих постулатів вводить в оману і призводить до згубних наслідків, коли їх намагаються застосувати на практиці.

Джон Мейнард Кейнс, "Загальна теорія..."

З-поміж усіх економічних спадів особливо масштабною, руйнівною та повчальною була Велика депресія у 1930-х роках. Упродовж цього періоду населення США та багатьох інших країн переживало масове безробіття і значне зниження доходів. У найгіршому 1933 р. чверть усієї робочої сили США не мала роботи, а реальний ВВП був на 30% нижчий від рівня 1929 р.

Цей спустошливий спад змусив багатьох економістів засумніватися в обґрунтованості класичної економічної теорії — теорії, розглянутої нами у розділах 3—8. З позицій класичної теорії пояснити (Велику) депресію неможливо. Згідно з класичною теорією, національний дохід залежить_від пропозиції факторів виробництва і наявної технології, які істотно не змінилися від 1929-го до 1933 р. Після Великої депресії багато економістів зрозуміли, що потрібна нова модель, яка пояснила б такий значний та несподіваний економічний спад і запропонувала заходи державної політики для зменшення економічних труднощів, з якими зіткнулося стільки людей.

У 1936 р. англійський економіст Джон Мейнард Кейнс опублікував книгу під назвою "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей", яка революціонізувала економічну науку. Кейнс запропонував новий підхід до аналізу економіки, який він подав як альтернативу класичній теорії. Теорія Кейнса одразу стала предметом гострої полеміки. В ході дискусії навколо "Загальної теорії..." поступово складалось нове розуміння причин економічних коливань.

Кейнс припускав, що недостатній сукупний попит є причиною низького рівня доходів і високого безробіття, що притаманні"економічним спадам. Він критикував класичну теорію за її твердження, що тільки сукупна пропозиція — капітал, праця і технології — визначає національний дохід. Економісти сьогодні поєднують ці два підходи за допомогою моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції, яку розглянуто у розділі 9. Нагадаємо, що у довгостроковому періоді ціни гнучкі і сукупна пропозиція визначає дохід. Проте у короткостроковому періоді ціни негнучкі, тож зміни сукупного попиту впливають на рівень доходу.

У цьому і наступному розділах ми продовжимо аналіз економічних коливань, приділяючи особливу увагу сукупному попитові. Наше завдання полягає у тому, щоб визначити змінні, які переміщують криву сукупного попиту, спричиняючи коливання національного доходу. Ми також повніше розглянемо ті інструменти, які державні мужі використовують для впливу на сукупний попит. У розділі 9 ми вивели криву сукупного попиту з кількісної теорії грошей і показали, що монетарна політика

може переміщувати цю криву. У цьому розділі ми переконаємось, що уряд може впливати на сукупний попит за допомогою і монетарної, і фіскальної політики.

Модель сукупного попиту, яку ми розглядаємо у цьому розділі, так звана модель IS-LM є нині основним тлумаченням теорії Кейнса. Завдання цієї моделі - показати, які чинники визначають рівень національного доходу за будь-якого рівня цін. Є два способи тлумачення змісту цієї моделі. По-перше, модель IS-LМ можна розглядати як таку, що показує чинники зміни доходу у короткостроковому періоді за незмінного рівня цін. По-друге, модель IS-LM можна тлумачити як модель, яка виявляє, що cпричиняє переміщення кривої Сукупного попиту. Ці два підходи до моделі еквівалентні, оскільки, як видно з графіка 10-1, у короткостроковому періоді за незмінного рівня цін переміщення кривої сукупного попиту змінює рівень національного доходу.

Графік 10-1. Переміщення кривої сукупного попиту. За даного рівня цін національний дохід коливається внаслідок переміщення кривої сукупного попиту. Модель IS-LM розглядає рівень цін як даний і показує, що зумовлює зміни доходу. Отже, модель показує і те, які чинники переміщують криву сукупного попиту.

Двома складовими частинами моделі IS-LM є, що не дивно, крива IS та крива LM. IS означає "інвестиції" та "заощадження". Крива IS відображає ситуацію на ринку товарів і послуг (мова про це йшла у розділі 3). LM означає ліквідність" та "гроші". Крива LM відображає пропозицію грошей та попит на них (про що йшлося у розділі 7). Оскільки процентна. ставка впливає як на інвестиції, так і на попит на гроші, саме ця змінна пов'язує обидві частини моделі IS-LM. Модель відображає, як взаємодія цих ринків визначає положення і нахил кривої сукупного попиту, а отже, і рівень національного доходу у короткостроковому періоді 1 .

_______________

1 Модель IS-LM було вперше викладено у класичній статті лауреата Нобелівської премії з економіки Джона

P. Пкса: John R. hicks, "Mr. Keynes and the Classics: A Suggested Interpretation', Econometrica 5 (1937); 147159.

10-1. Ринок товарів і крива IS

Крива IS відображає залежність між процентною ставкою та рівнем доходу, що виникає на ринку товарів і послуг. Щоб з'ясувати цей взаємозв'язок, розпочнімо наш аналіз із базової моделі, так званого кейнсіанського хреста. Ця модель дає найпростішу інтерпретацію кейнсіанської теорії національного доходу і є підмурівком для складнішої і реалістичнішої моделі IS-LМ.

Кейнсіанський хрест

У "Загальній теорії..." Кейнс висловив припущення, що у короткостроковому періоді сукупний дохід в економіці визначають здебільшого видатки домогосподарств, фірм та уряду. Чим більше люди готові витрачати, тим більший обсяг товарів і послуг фірми можуть продати. Чим більше фірми можуть продати, тим більший обсяг продукції вони вироблятимуть і більшу кількість робітників найматимуть. Отже, за Кейнсом, основною проблемою у роки спадів та депресій є те, що сукупні видатки недостатні. Кейнсіанський хрест — намагання пояснити цю ідею за допомогою моделі.

Заплановані видатки. Побудову кейнсіанського хреста почнемо зі з'ясування відмінності між фактичними і запланованими видатками. Фактичні видатки — це сума, яку домогосподарства, фірми та уряд витрачають на купівлю товарів і послуг; як відомо з розділу 2, фактичні видатки дорівнюють валовому внутрішньому продуктові економіки (ВВП). Заплановані видатки - це сума, яку домогосподарства, фірми та уряд хотіли б витратити на товари і послуги.

Чому фактичні видатки можуть відрізнятися від запланованих? Річ у тім, що фірми нерідко змушені робити незаплановані інвестиції у запаси, якщо рівень продажу несподівано відмінний від очікуваного. Якщо фірми продають меншу кількість продукції, ніж запланували, їхні запаси автоматично збільшуються. І навпаки, коли фірми продають більше, ніж запланували, їхні запаси зменшуються Оскільки такі незаплановані зміни у запасах розглядають як інвестиційні видатки фірм, фактичні видатки можуть бути вищі або нижчі від запланованих.

РозглянLMо тепер визначники запланованих видатків. Припустімо, що економіка закрита, тому чистий експорт дорівнює нулю. Запишімо заплановані видатки Е у вигляді суми споживання С, запланованих інвестицій І та державних закупівель G:

Е = С + І + G

Додамо до цього рівняння функцію споживання:

C = C( Y – T )

З цього рівняння випливає, що споживання залежить від використовуваного доходу (Y – T), який дорівнює різниці сукупного доходу Y і податків Т. Для простоти аналізу вважаємо, що рівень запланованих інвестицій незмінний:

I = I

Як і в розділі 3, припускаємо, що фіскальна політика — рівень державних закупівель та податків - незмінна.

G = G

T = T

Об'єднавши ці п'ять рівнянь, одержимо:

E = C (Y - T ) + I + G

З рівняння видно, що заплановані видатки є функцією доходу Y, рівня запланованих інвестицій I та змінних фіскальної політики G і Т.

На графіку 10-2 заплановані видатки зображено як функцію від рівня доходу. Ця лінія є висхідною, бо вищий рівень доходу зумовлює вищий рівень споживання. Щ тому і вищий рівень запланованих видатків. Нахил прямої дорівнює граничній схильності до споживання MPC. Гранична схильність до споживання показує, на скільки зростуть заплановані видатки, якщо дохід збільшується на одну грошову одиницю. Ця функція запланованих видатків є першим компонентом моделі, яку називають "кейнсіанський хрест".

Графік 10-2. Заплановані видатки як функція доходу. Заплановані видатки залежать від доходу, оскільки вищий рівень доходу зумовлює вищий рівень споживання, яке є складовою запланованих видатків. Нахил функції запланованих видатків дорівнює граничній схильності до споживання MPC.

Економіка у стані рівноваги. Наступним компонентом кейнсіанського хреста є припущення, що економіка перебуває у стані рівноваги, коли фактичні видатки дорівнюють запланованим. Це припущення виходить з того, що коли люди реалізують свої плани, у них немає підстав для зміни своєї поведінки. Згадавши, що Y як ВВП дорівнює не лише сукупному доходові, ай загальним фактичним видаткам на товари-і послуги,«умову рівноваги можемо записати у вигляді:

фактичні видатки = заплановані видатки.

Y = E

Лінія під кутом 45° на графіку 10-3 відображає точки, для яких виконується ця умова. Якщо на цьому графіку зобразити і функцію запланованих видатків, то отримуємо кейнсіанський хрест. Рівновага в економіці досягається в точці А, в якій функція запланованих видатків перетинає лінію 45°.

Графік 10-3. Кейнсіанський хрест. Стан рівноваги у кейнсіанському хресті досягається у точці А, де дохід (фактичні видатки) дорівнює запланованим видаткам.

Як економіка досягає стану рівноваги? Важлива роль у цьому процесі належить запасам. Якщо економіка не перебуває у стані рівноваги, відбуваються незаплановані зміни у запасах фірм, що спонукає їх змінювати рівні виробництва. Зміни виробництва впливають на сукупний дохід і загальні видатки, що спрямовує економіку до стану рівноваги.

Наприклад, припустімо, що ВВП перебуває на рівні, який перевищує рівноважний і становить Y1 як на графіку 10-4. У цьому разі заплановані видатки Е1 менші за обсяг виробництва Y1 тож фірми продають менше, ніж виробляють. Тому запаси фірм збільшуються: непродані товари враховують як запаси. Незапланований приріст запасів змушує фірми звільняти робітників і скорочувати виробництво, що зменшує ВВП. Цей процес небажаного нагромадження запасів і зменшення доходів триває доти, доки дохід Y не знизиться до рівноважного рівня.

Тепер припустімо, що ВВП перебуває на рівні, нижчому за рівноважний, і дорівнює Y2, як на графіку 10-4. У цьому разі заплановані видатки Е2 перевищують обсяг виробництва. Рівень продажу фірм зростає, вони продають більше, ніж виробили. Запаси скорочуються, і фірми наймають додаткових працівників і збільшують виробництво. ВВП зростає, і економіка прямує до стану рівноваги.

Загалом кейнсіанський хрест показує, як визначається дохід Y за даних рівнів запланованих інвестицій І та складових фіскальної політики G і Т. Цю модель можна використати для аналізу напряму зміни доходу у разі зміни однієї із цих екзогенних змінних.

Фіскальна політика і мультиплікатор державних видатків. Розглянемо, як зміни державних видатків впливають на економіку. Оскільки державні закупівлі є одним з компонентів видатків, їх збільшення означає, що за будь-якого даного рівня доходу заплановані видатки збільшуються. Якщо державні закупівлі зростають на G, лінія запланованих видатків переміщується вгору на G, як показано на графіку 10-5. Рівновага економіки переміщується з точки А в точку В.

Графік 10-4. Досягнення рівноваги у кейнсіанському хресті. Якщо виробництво фірм є на рівні Y1, то заплановані видатки Е1 менші від обсягу виробництва, і фірми нагромаджують запаси. Приріст запасів спонукає фірми скоротити виробництво. Так само якщо фірми виробляють на рівні Y2, їхні заплановані видатки Е2 перевищують обсяг виробництва, і фірми зменшують свої запаси. Зменшення запасів стимулює фірми збільшувати виробництво. В обох випадках рішення фірм щодо обсягів виробництва спрямовують економіку до стану рівноваги.

З графіка 10-5 видно, що збільшення державних закупівель веде до більшого за величиною приросту доходу. Тобто Y більше за G Відношення Y/ G називають мультиплікатором державних видатків. Мультиплікатор показує, наскільки зростає дохід, якщо державні закупівлі збільшилися на одну грошову одиницю. З аналізу кейнсіанського хреста випливає, що мультиплікатор державних видатків більший за 1.

Чому фіскальна політика спричиняє мультиплікативний вплив на дохід? Причина полягає у тому, що, згідно з функцією споживання С = С(Y - Т), вищий рівень доходу зумовлює вищий рівень споживання. Коли зростання державних закупівель збільшує дохід, воно також підвищує рівень споживання, що відповідно збільшує Дохід, який знову підвищує рівень споживання і т.д. Отже, у цій моделі приріст державних закупівель забезпечує більший приріст доходу.

Яким є розмір мультиплікатора? Для відповіді на це запитання простежмо усі стадії зміни доходу. Процес починається, коли видатки зростають на G, що означає

Графік 10-5. Зростання державних закупівель у кейнсіанському хресті. Зростання державних закупівель на G збільшує і заплановані видатки на ту ж саму величину за будь-якого рівня доходу. Рівновага переміщується з точки А у точку В, а дохід збільшується з Y1 до Y2. Завважте, що збільшення доходу Y перевищує приріст державних закупівель G. Отже, фіскальна політика зумовлює мультиплікативне збільшення доходу.

що в свою чергу збільшує видатки і дохід, і т. д. Цей перехід від споживання до доходу і знову до споживання повторюється безкінечно. Сукупний ефект дорівнює:

. .

. .

. .

_________________________________________________

Y = (1 + MPC + MPC2 + MPC3 + . . . ) G