11

Лекція 2: Місцеві бюджети та місцеві фінансові інститути. Нормативно-правове регулювання місцевих фінансів.

1.4. Місцеві бюджети в складі бюджетної системи України

1.5. Принципи організації місцевих фінансів і склад місцевих фінансових інститутів

1.6. Нормативно-правове регулювання місцевих фінансів

1.4. Місцеві бюджети в складі бюджетної системи України

Одним із позитивних надбань державотворчих процесів в Україні ста­ло створення на початковому етапі власної бюджетної системи, а потім — її подальше реформування і вдосконалення. У перші роки після утво­рення незалежної Української держави відносини в галузі бюджету регламентувалися Законом Української РСР «Про бюджетну систему Української РСР» від 5 грудня 1990р., який був прийнятий в умовах командної економіки, найбільш характерною рисою якої була значна централізація фінансових і в тому числі бюджетних ресурсів. Побудова бюджетної системи України, згідно з цим Законом, передбачала включен­ня до її складу республіканського бюджету та місцевих бюджетів. До ос­танніх було віднесено обласні, районні, міські, селищні та сільські бю­джети.

У 1995 р. в Україні приймається нова редакція вищезазначеного За­кону, в якому, хоча із значним запізненням, було внесено низку змін, яких вимагали нові реалії політичного й економічного життя українсь­кого суспільства, а саме: утворення незалежної держави, створення ос­нов ринкового господарювання, відновлення інституту місцевого самоврядування, формування власної фінансової, бюджетної і податкової систем. Згідно з Законом «Про бюджетну систему України», бюджетна си­стема складалася з трьох ланок: 1) державного бюджету України; 2) республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і 3) місцевих бюджетів.

Позитивними надбаннями Закону «Про бюджетну систему України» стало розмежування дохідних джерел усіх ланок бюджетної системи, визначення напрямів витрачання бюджетних коштів, чітке окреслення процедур бюджетного процесу, а також упорядкування багатьох інших питань, які виникають в бюджетній сфері. Проте не всі положення цьо­го Закону були повністю реалізовані на практиці.

Наступним етапом у розвитку вітчизняної бюджетної системи, а в її складі — системи місцевих бюджетів — стало ухвалення 28 червня 1996 р. Конституції України, а 21 травня 1997 р. в розвиток її положень — За­кону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що започатку­вало новий підхід до тлумачення поняття місцевих бюджетів та визна­чення їх складу. У ст. 1 Закону записано, що БЮДЖЕТ МІСЦЕВОГО САМО­ВРЯДУВАННЯ (МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ) — це план утворення і використання фі­нансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повнова­жень місцевого самоврядування. Таким чином, поняття «бюджет міс­цевого самоврядування» і «місцевий бюджет» були ототожнені.

Як Конституція України, так і Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» принципово змінили місце і роль районних та облас­них бюджетів у складі бюджетної системи. У цих бюджетах, відповідно до нових підходів, мали акумулюватися кошти, які направляються з державного бюджету України для відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів. Крім того, в районні та обласні бюджети мали спрямовуватись кошти, залучені на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних со­ціально-економічних програм. Такий підхід до визначення нової ролі обласних і районних бюджетів позбавляв їх власної дохідної бази і перед­бачав формування виключно за рахунок коштів, що надходили з дер­жавного бюджету України і з місцевих бюджетів.

Новим етапом у реформуванні бюджетної системи України стало ПРИЙНЯТТЯ 21 ЧЕРВНЯ 2001 Р. БЮДЖЕТНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ. У цьому винят­ково важливому документі систематизовано і чітко окреслено всі аспек­ти функціонування бюджетів відповідно до Конституції України. Бю­джетний кодекс вніс зміни у побудову вітчизняної бюджетної системи, дав нове трактування засад її організації, місця і ролі в її складі місце­вих бюджетів; визначив процедури бюджетного процесу, повноваження органів державної влади, які здійснюють контроль за дотриманням бю­джетного законодавства, встановлює відповідальність за бюджетні право­порушення. На рис. 1 наведена структура вітчизняної бюджетної си­стеми відповідно до Бюджетного кодексу України.

Рис.1 Структура бюджетної системи України

Структура, принципи побудови бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, їх взаємозв’язок з державним бюджетом та іншими видами бюджетів визначаються бюджетним устроєм, який, у свою чергу, залежить від державного устрою країни та враховує її адміністративно-територіальний поділ.

Характерною ознакою сучасної побудови бюджетної системи Украї­ни є самостійність усіх бюджетів. Місцеві бюджети одного рівня не мо­жуть бути включені до місцевих бюджетів іншого рівня. Закон України «Про місцеве самоврядування в країні» визначає, що самостійність міс­цевих бюджетів гарантується власними та законодавчо закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів.

Визначення місця і ролі місцевих бюджетів у бюджетній системі краї­ни потребує проведення аналізу багатьох параметрів, які характеризу­ють кількість місцевих бюджетів за їх окремими видами, обсяги акуму­льованих у бюджетах ресурсів, структуру дохідних джерел і напрямки витрачання коштів.

У кожній країні місцеві бюджети є найбільш чисельною ланкою бюджетної системи. В Україні сьогодні нараховується БІЛЬШЕ 12 ТИСЯЧ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ (табл. 1).

Табл. 1 Кількісний склад місцевих бюджетів у 2009-му році*

Види місцевих бюджетів	Кількість
Місцеві бюджети, усього	12213
В т. ч.: бюджет Автономної Республіки Крим	1
бюджети міст Києва і Севастополя, що мають статус міст державного значення	2
обласні бюджети	24
міські бюджети	453
районні у містах бюджети	83
районні бюджети	488
селищні бюджети	887
сільські бюджети	10275

• 3. Жемеренко Є.В. Місцеві бюджети в економічній системі держави / Є.В. Жемеренко // Фінанси України. - 2010. - № 2. - С. 12-18.

В останні роки приблизно 70-75 % бюджетних ресурсів зосереджу­ється саме у державному бюджеті України, відповідно у місцевих бю­джетах акумулюється від 25 до 30 %.

На рис. 2 показана динаміка доходів та видатків місцевих бюджетів. З наведених даних видно, що сьогодні спостерігається не­гативна тенденція зменшення частки доходів, які надходили до місце­вих бюджетів: з 31,4 % у 2002 р. до 26% у 2009 р. (25,6% у 2010р.) Ця тенденція супере­чить необхідності зміцнення фінансової бази органів місцевого само­врядування. Поступове розширення кола завдань органів місцевого са­моврядування, делегування їм окремих повноважень органів державної влади закономірно знайшло відображення у збільшенні частки видат­ків, які здійснювалися з місцевих бюджетів. Так, частка видатків місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті України в останні роки зросла з 36,7 % у 2005 р. до 41 % у 2009 р. (40,2% у 2010р.)

Рис. 2 Доходи і видатки місцевих бюджетів, % до Зведеного бюджету

Абсолютні обсяги місцевих бюджетів постійно зростають (табл. 2). Спостерігається посилення невідповідності між доходами та видатками місцевих бюджетів.

Табл. 2 Динаміка доходів і видатків місцевих бюджетів

Рік	ВВП, млн. грн.	Доходи місцевих бюджетів		Видатки місцевих бюджетів
		млн. грн.	% ВВП		млн. грн.	% ВВП
2004	345113	22784.9	6.60		38803.6	11.24
2005	441452	30316.2	6.87		52074.7	11.80
2006	544153	39865.5	7.33		72364.2	13.30
2007	720731	58349	8.10		96511.2	13.39
2008	948056	73872.1	7.79		126906.2	13.39
2009	914720	71035.7	7.77		127187.8	13.90
2010	1095000	80515.8	7,35		152000.0	13,88

Місцеві бюджети займають не лише важливе місце у бюджетній си­стемі, але й одне з центральних місць в економічній системі кожної дер­жави, їх роль і значення безпосередньо зумовлені типом економічної си­стеми, обраними цілями та пріоритетами суспільного розвитку (рис. 3).

Основними складовими багатопланової РОЛІ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ є те, що вони виступають: важливим чинником економічного розвитку і фі­нансової стабільності; інструментом макроекономічного регулювання; важелем здійснення перерозподільчих процесів; фінансовою базою міс­цевого самоврядування; інструментом реалізації державної регіональ­ної політики; планами формування і використання фінансових ресурсів територіальних утворень; основним важелем фінансового вирівнюван­ня; головним джерелом фінансових ресурсів для утримання і розвитку місцевого господарства, вирішення місцевих проблем; з їх допомогою ре­алізуються перспективні цілі національного розвитку і загальнодержавних програм.

Рис. 3 Суспільна роль місцевих бюджетів