2.3. Фізичний та моральний знос

Просте і розширене відтворення основних виробничих фондів відбу­вається у безперервному процесі ремонту, модернізації та заміни окре­мих елементів засобів праці, технічного переоснащення, реконструкції та розширення виробництва. Необхідною умовою нормального протікання процесів відтворення є постійний облік рівня зносу основних фондів.

Розрізняють два види зносу основних виробничих фондів підприємства: фізичний і моральний.

Фізичний знос (спрацювання) настає під впливом дії навко­лишнього середовища та експлуатаційних навантажень. При цьому деформуються деталі, метал корозує, зношуються тертьові поверхні. Фізичний знос зменшує вартість основних фондів і робить їх непридатними до експлуатації.

Фізичне спрацювання будь-якого засобу праці можна поділити умовно на дві частини: одну з них періодично ліквідують внаслідок проведення ремонтів; другу ж частину зносу в такий спосіб усунути неможливо. З часом цей знос поступово накопичується і зумовлює такий технічний стан того або іншого засобу праці, коли подальше використання його у виробництві стає неможливим, тобто настає мо­мент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни такого за­собу праці новим аналогічного призначення. У зв'язку з цим розріз­няють усувний (тимчасовий) і неусувний фізичний знос.

Ступінь фізичного зносу окремої одиниці основних фондів мож­на визначити трьома розрахунковими методами:

• за строком її експлуатації (порівнянням фактичної і норматив­ної величин з урахуванням ліквідаційної вартості), тобто визначенням наступного коефіцієнту фізичного зносу:

, (2.7)

де – фактичний термін експлуатації, років; – нормативний термін експлуатації, років;

• за даними обстеження технічного стану (обчисленням віднос­ної величини економічного спрацювання, тобто відношення їх вар­тості, перенесеної на вартість готової продукції, до загальної балансо­вої вартості на кінець року);

• на основі відношення вартості чергового капітального ремонту до початкової вартості основних фондів.

Моральний знос. Процес знецінення задіюваних засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення застосову­ваних та створення нових засобів виробництва, упровадження прин­ципово нової технології, старіння вироблюваної продукції.

Моральне старіння властиве передусім знаряддям праці та транс­портним засобам. Воно завдає реальних економічних збитків підпри­ємствам. Існує два способи щодо оцінювання морального зносу основних виробничих фондів:

• за зміною у відтворенні основних виробничих фондів за умов наявного стану розвитку науково-технічного прогресу:

, (2.8)

де – первісна вартість основних фондів певної групи; – відновна вартість основних фондів;

• на основі врахування первісної вартості нових та старих основних виробничих фондів, їхньої продуктивності та терміну експлуатації:

, (2.9)

де – відповідно первісна вартість застарілого (старого) та нового устаткування, – річна продуктивність старого та нового устаткування; – термін експлуатації старого та нового устаткування.

Відшкодування зносу основних виробничих фондів здійснюється шляхом амортизації.