10.5 Показники рентабельності підприємства та методи їх розрахунку, оцінювання фінансово-економічного стану підприємства

Оцінювання фінансово-економічного стану підприємства здійснюється за двома напрямками:

• оцінювання прибутковості та активності (рентабельності);

• оцінювання фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Прибутковість підприємства оцінюється величиною рентабельності та величиною прибутку підприємства. Якщо прибуток – це абсолютний показник, то рентабельність – це відносний показник прибутковості, що засвідчує ефективність господарської та фінансової діяльності підприємства.

Залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють:

– загальний рівень рентабельності підприємства:

, (10.6)

де – балансовий прибуток; – загальна виробнича собівартість;

– рентабельність виробничих фондів:

, (10.7)

де – вартість основних виробничих фондів;

– рентабельність сукупних активів:

, (10.8)

де – середня сума активів балансу;

– рентабельність власного (акціонерного) капіталу:

, (10.9)

де – чистий прибуток; – сума власного капіталу;

– рентабельність продукції:

, (10.10)

де – повна собівартість реалізованої продукції;

– рентабельність певного виробу:

, (10.11)

де та– відповідно ціна та собівартість одиниці товару.

Ліквідність та платоспроможність підприємства розраховуються за даними балансу і відображують відповідні характе­ристики у певний момент часу. Залежно від часового інтервалу, протягом якого перевіряється спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання перед кредиторами, для оцінювання ви­користовують ту чи іншу характеристику: на найбільш короткостроковому періоді – платоспроможність, більш тривалому – ліквідність.

Ліквідність визначають як спроможність окремих майнових цінностей швидко перетворюватися в грошові кошти без втрати своєї поточної вартості в умовах кон’юнктури ринку, що склалася. Рівень ліквідності визначається тривалістю часу, протягом якого ці перетворення можуть відбутися. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Ліквідність підприємства частіше всього трактують як його спромож­ність перетворювати свої активи в гроші для здійснення необхідних поточних платежів, своєчасного погашення своїх боргових зобов'язань. Ліквідність підприємства визначається наявністю у нього ліквідних активів, до яких належать грошові кошти в касі, кошти на поточних та інших рахунках в банках, еквіваленти грошових коштів та інші елементи оборотних активів, які легко реалізуються без втрати своєї реальної рин­кової вартості.

Платоспроможність підприємства – це його спроможність своє­часно і повністю розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають з торговельних, кредитних та інших операцій грошового характеру. Фінансовий стан підприємства, за якого воно не спроможне своєчасно виконувати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі й із заробітної плати, характеризується його неплатоспроможністю. Остання виникає внаслідок різних обставин, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю, і супроводжується нестачею власних оборот­них коштів. Тривала неплатоспроможність може призвести до бан­крутства підприємства.

Ліквідність і платоспроможність, як економічні категорії, не є тотожними, але на практиці вони тісно пов'язані між собою. Ліквідність – необхідна і обов'язкова умова платоспроможності. Від рівня ліквідності балансу підприємства, тобто від рівня покриття боргових зобов'язань активами, термін перетворення яких у грошові кошти відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань, залежить платоспроможність підприємства. Ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків підприємства за своїми зобов'язаннями, так і можливість їх здійснення в перспективі. Водночас підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі перспективи в цьому плані на майбутнє. Для забезпе­чення високого рівня поточної платоспроможності підприємство повинно підтримувати певне співвідношення між перетворенням (конвертацією) оборотних активів у грошові кошти і термінами погашення поточних зобов'язань.

Фінансова стійкість підприємства. Забезпеченість запасів підприємства стійкими джерелами їх формування, гарантована платоспроможність, незалежність від випадковостей ринкової кон’юнктури і поведінки партнерів.

Фінансово стійким вважають підприємство доходи якого стабільно перевищують витрати, у якого забезпечується відповідність вартості запасів і величини власних та позикових джерел їх формування, яке має можливість вільно маневрувати грошовими коштами з метою їх ефективного використання, не допускає невиправ­дано високої дебіторської та кредиторської заборгованості, має опти­мальну структуру джерел фінансування (капіталу) і своєчасно розрахову­ється за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є раціо­нальна організація і використання оборотних коштів підприємства.