7.9. Оренда та лізинг у діяльності підприємства

Оренда (від лат. arendo – здаю в найм, наймаю). Договірне строкове платне володіння і користування необоротним активом (землею, під­приємством, основними засобами, іншим майном), переданим орендодавцем орендареві для самос­тійної господарської діяльності. Власником майна, зданого в оренду, залишається орендодавець, а про­дукція і доходи, отримані орендарем за час використання цього майна, є власністю останнього. Стосунки орендодавця з орендарем регулюються договором. У ньому вказують перелік і вказують вартість майна, переданого в оренду, розмір орендної платні, обов'язки сторін. Так, до обов'язків орен­додавця може належати участь у відновленні (оновленні) та ремонті зданого в оренду майна, надання різного роду допомоги орендареві в ефективному використанні цього майна (впровадження результатів науково-технічних досліджень, інформаційне обслугову­вання, задоволення соціально-побутових потреб орендарів тощо). Обов'язки орендаря полягають, насамперед, у використанні орендованого майна за призначенням відповідно до умов договору, своєчасному внесенні орендної платні, а після за­кінчення терміну оренди – поверненні майна орендо­давцеві у передбаченому договором стані. Зміна умов договору оренди, його дострокове розриван­ня допускається за взаємною згодою орендаря й орендодавця. Якщо ж зміни умов або розривання договору вимагає одна зі сторін, то ухвалу при­ймає господарський суд за наявності обґрунтованих причин (порушення умов договору, використання орендованого майна не за призначенням тощо). Після закінчення терміну договору орендар має право на його поновлення, продовження. Якщо жодна зі сторін не вимагає припинення договору чи зміни його умов, то він вважається продов­женим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені договором. У часі оренда буває:

• дов­готерміновою (лізинг);

• середньотерміновою (хай-ринг);

• короткотерміновою (рейтинг).

Залежно від права власності на орендований актив та теперішньої вартості орендних платежів оренда буває:

• фінансовою, тобто орендою, що перед­бачає передачу орендареві всіх вигод та ризиків, пов'язаних із правом користуватися та володіти активом. Оренду вважають фінансовою за наявності хоч би однієї з наведених нижче ознак: орендар набуває право власності на орендований актив після закінчення терміну оренди; орендар має змогу та намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання; термін оренди становить більшу частину терміну корисного використання (екс­плуатації) об'єкта оренди; теперішня вартість мінімальних орендних платежів від початку орен­ди перевищує справедливу вартість об'єкта оренди або рівна їй.

• операційною, тобто орендою протилежної до фінансової.

Щоразу більшого значення у діяльності вітчизняних підприємств набуває лізинг – довгострокова, цільова та платна оренда майном, що передається лізингоодержувачу особою – лізингодавцем, тобто власником цього майна. Лізингодавець надає орендатору для викорис­тання певні активи, що перебувають у його власності. Лізингоодержувач не отримує права власності на пере­дані активи, проте використовує їх і здійснює виплати лізингодавцю відповідно до укладеного договору про­тягом визначеного періоду часу. Об'єктом лізингу може виступати рухоме або нерухоме майно, що може бути віднесене згідно із законом до основних засобів лізингодавця. Як правило, об'єктом лізингу є будівлі, маши­ни, виробниче та офісне устаткування, транспортні засоби.

Є два основних види лізингу: оперативний та фінан­совий. Часто їх називають відповідно експлуатаційною та фінансовою орендою, оскільки вони відображають рентні відносини між суб'єктами лізингу.

За оперативного лізингу предмет лізингу пере­дається лізингоодержувачу на строк, менший від стро­ку повної його амортизації, та завжди повертається лізингодавцю після його закінчення. Як правило, лізингодавець відповідає за обслуговування й утриман­ня в нормі зданого в оренду устаткування. Період лізин­гу досить короткий, коротший від економічно обґрун­тованого строку служби устаткування, тобто лізингода­вець може повторно здати його в оренду або про­дати за зниженою ціною.

При фінансовому лізингу предмет лізингу пере­дається лізингоодержувачу на визначений строк і може бути придбаний ним після закінчення строку лізингу (в разі сплати повної вартості лізингу). Договором фінансового лізингу може бути передбачено право на викуп предмета лізингу до закінчення визначеного до­говором строку користування ним.

Відповідно до світової практики фінансовий лізинг є угодою, що діє протягом основної частини або всього корисного строку служби активів, переданих у лізинг. При цьому лізингодавець ніколи фізично не володіє предметом лізингу. Лізингоодержувач відповідає за задіяння, обслуговування та експлуатацію пред­мета лізингу.

Фінансовий лізинг має свій основний період дії, який покриває весь або більшу частину строку дії пред­мета лізингу. Як правило, цей період на 1—2 роки мен­ший за очікуваний строк служби наданого в лізинг устаткування. Надалі це устаткування вже практично немож­ливо здати в оренду або продати. Тому лізингодавець намагається забезпечити виплату всієї його вартості за час основного періоду. Наприкінці основного періоду орендатору може бути запропонована оренда на невизначений вторинний період за дуже низькою ці­ною, або можливість продати устаткування на ринку від імені лізингодавця за певну винагороду.

Лізингові платежі враховують платню за користуван­ня предметом лізингу, відшкодування процентів, що сплачуються лізингодавцем у разі купівлі устаткування за кредитні кошти, відшкодування страхових пла­тежів за відповідним договором страхування предмета лізингу, а також інші платежі, передбачені договором лізингу.