6.2. Класифікація поточних витрат підприємства

Сьогодні в економічній літературі налічується значна кількість класифікацій витрат промислового підприємства, а саме:

1. функціональне призначення витрат:

• витрати, пов’язані з операційною діяльністю, тобто зумовлені основним видом діяльності підприємства (виробництвом продукції, наданням послуг, виконанням робіт), або такі, що забезпечують її здійснення. До них входять: витрати на виробництво продукції; адміністративні витрати; витрати на збут продукції та інші операційні витрати;

• витрати, пов’язані з фінансовою діяльністю, тобто витрати які несе підприємство під час сплати відсотків за отримані від інших юридичних чи фізичних осіб фінансові кошти у вигляді кредитів та позик при первинному розміщенні на ринку цінних паперів акцій, облігацій власної емісії та інші;

• витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю, що здійснюються під час довгострокового вкладання підприємством капіталу для отримання прибутку (капітальне будівництво, розширення та розвиток виробництва, придбання довгострокових цінних паперів тощо). До їх складу входять: капітальне будівництво; розширення та розвиток будівництва; придбання довгострокових цінних паперів;

• витрати пов’язані із настанням надзвичайних подій, тобто із певними природними катаклізмами.

2) економічні елементи поточних витрат, які характеризують спожиті ресурси за їх економічним змістом, незалежно від форми та місця використання, тобто сукупність однорідних витрат у грошовому відображенні за їх видами:

• матеріальні витрати (сировина та основні матеріали, купіве­льні напівфабрикати та комплектувальні вироби, паливо та енергія, будівель­ні матеріали, запасні частини, тара, допоміжні матеріали;

• витрати на оплату праці (заробітна платня за окладами та тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток тощо);

• відрахування на соціальні заходи (від­рахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття);

• амортизація (амортизаційні відраху­вання на відновлення основних засобів та нематеріальних активів);

• інші витрати.

3) калькуляційні статті, які відображають формування витрат за напрямами діяльності та за місцем виникнення:

• сировина та матеріали;

• енергія технологічна;

• основна та додаткова заробітна пла­тня виробничих працівників;

• утримання та експлуатація машин і механізмів;

• загальновиробничі (накладні) ви­трати;

• підготовка та освоєння виробницт­ва;

• позавиробничі витрати.

4) рівні однорідності поточних витрат:

• прості витрати – однорідні за складом, ма­ють єдиний економічний зміст і є пер­винними;

• комплексні витрати – різняться за своїм складом і охоплюють кілька елементів витрат.

5) спосіб віднесення поточних витрат на собівартість:

• прямі витрати. Витрати, які безпосередньо пов'язані з виготовленням певного виду продукції та можуть бути обчислені безпосередньо на одиницю цієї продукції;

• непрямі витрати. Витрати, величина яких не може бути прямо обчислена на оди­ницю продукції, бо вони пов'язані не з виготовленням окремого виробу, а з процесом виробництва загалом.

6) рівень залежності витрат від обсягу виробництва та реалізації продукції:

• постійні витрати. Витрати, загальна сума яких не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах;

• змінні витрати. Витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції.

Поділ витрат на постійні за змінні дає змогу аналізувати залежність цих витрат і прибутку від обсягу виробництва при виборі варіантів планових рішень.