3. Кругообіг оборотних коштів

Кругообіг оборотних засобів. Безперервний процес обігу коштів у процесі виробництва. Він виникає з єдності та різноплановості оборотних фондів і фондів обігу, коли перші (фонди обігу) стають джерелом формування других (оборотних фондів), а ті, у свою чергу, стають обов'язковою умовою існування перших.

Класична форма кругообігу оборотних засобів визначена в "Капіталі" К. Маркса та має такий вигляд (рис.3.1):

Рис. 3.1. Кругообіг оборотних коштів на промислових підприємствах

Отже, для існування підприємства насамперед необхідно мати певний капітал, тобто гроші. Вони будуть викорис­тані: на закупівлю матеріалів, сировини, конструкцій, деталей; на фор­мування трудових ресурсів та придбання основних виробничих фондів підприємства, тобто на створення (купівлю) товару. Придбані за гроші товари братимуть участь у виробничому процесі. Результатом ви­робничої діяльності буде виготовлення якої-небудь продукції, тобто нового товару. Потім продукція має бути реалізована, у результаті підприємство отримає нові гроші. Ці нові гроші частково будуть ви­трачені: на відшкодування виробничих витрат, тобто знову на заку­півлю сировини та матеріалів; на оплату праці робітників та на онов­лення основних виробничих фондів; частково – на накопичення і розширення виробництва. І все починається спочатку.

Період, який починається з авансування капіталу на придбання виробничих запасів і завершується поверненням цього капіталу, на­зивається виробничим циклом.

У сфері інфраструктури (надання послуг) кругообіг оборотних коштів (засобів) відбуваєть­ся у дещо інший спосіб. Це пов'язано зі специфікою умов виробницт­ва у сфері послуг, а саме:

• процес виробництва послуг і процес їх споживання не відокрем­лені у просторі та часі;

• продукт сфери послуг не матеріальний, тому його не можна накопичувати та зберігати.

З огляду на це формула кругообігу оборотних коштів матиме такий вигляд (рис. 3.2.):

Рис. 3.2. Кругообіг оборотних коштів на підприємствах сфери послуг

3. Нормування та облік оборотних коштів

Нормуванням визначається той мінімальний розмір обо­ротних засобів, який необхідний для забезпечення безперервного й нормального функціонування виробництва. Сьогодні найбільш поширені три методи нормування оборотних засобів:

1) аналітичний метод, який ґрунтується на аналізі наявності оборот­них фондів підприємства з подальшим коригуванням фактичних запа­сів залежно від потреб виробництва і вилученням з них надлишкових;

2) коефіцієнтний метод, що полягає в уточненні фактичних запасів товарно-матеріальних цінностей на величину коефіцієнта змін умов виробництва, який розраховується на основі показників динаміки розвитку підприємства впродовж кількох попередніх років;

3) метод прямого розрахунку, який ґрунтується на розра­хунках нормативів по кожному нормованому елементу оборотних засобів: виробничих запасах; незавершеному виробництві; витратах майбутніх періодів та залишках готової продукції на складах. Цей метод є найпоширенішим, тому що він дає змогу точніше нормувати використання оборотних засобів підприємства, враховуючи специфі­ку виробництва та умови його розвитку. Крім цього, він дає мож­ливість проаналізувати, наскільки оптимальними є установлені нор­ми, виявити їх недоліки, якщо такі є.

Норматив оборотних коштів (засобів). Мінімальний плановий розмір коштів (засобів), необхідний для нормального функціонування підприємства. Розраховують такі нормативи оборотних коштів:

1) норматив оборотних коштів у виробничих запасах, який передбачає вра-хування:

• підготовчого запасу, який пов’язаний із необхідністю приймання, розвантаження, сортування та складування виробничих запасів. Норми часу встановлюються за допомогою хронометражу;

• транспортного запасу, що створюється за випадку перевищення термінів вантажообігу порівняно з термінами документообігу на підприємствах, віддалених від постачальників на значні відстані;

• технологічного запасу, який створюється за випадків, коли даний вид сировини потребує попереднього оброблення (наприклад, підсушування сировини тощо);

• поточного запасу, тобто основного виду запасу, необхідного для безперебійної роботи підприємства між двома суміжними поставками, визначається в натуральних одиницях ():

, (3.1)

де – період постачання конкретного матеріального ресурсу, днів;

• страхового запасу, який створюється на випадок непередбачених відхилень у постачанні та забезпечує безупинну роботу підприємства:

, (3.2)

де – період зриву постачання в днях.

Норматив оборотних коштів у запасах визначається шляхом множення денної потреби у певному виді запасів (Д) на норму запасів у днях ():

, (3.3)

де Д – денна потреба у конкретному ресурсі визначається за наступною формулою –

, (3.4)

у якій – загальна потреба в даному виді ресурсів, нат. од.;

2) норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві:

, (3.5)

де – собівартість річного випуску продукції;– тривалість циклу виготовлення продукції, днів;– коефіцієнт наростаючих витрат, що засвідчує рівень готовності виробів.

3) норматив оборотних коштів у залишках готової продукції:

, (3.6)

де – одноденний випуск продукції за виробничою собівартістю;– норма запасу готової продукції на складі в днях, тобто кількість днів, яка необхідна для підготовки продукції до реалізації (комплектування, пакетування, фасування, відвантажування споживачам тощо);

4) норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів:

, (3.7)

де – залишки коштів на початок періоду;– витрати, які необхідні в плановому періоді;– сума майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції.