2.5. Методи нарахування амортизаційних відрахувань

У практиці господарювання можуть застосовуватися такі методи нарахування амортизації:

1) метод рівномірної (лінійної) амортиза­ції, згідно якого переноситься первісна (балансова) вартість основних фондів на собівартість продукції, що виробляється (послуг, що нада­ються), протягом амортизаційного періоду засобів праці за однакови­ми нормами амортизаційних відрахувань, тобто рівними частками. Щорічно амортизаційні відрахування розраховують за однією й тією ж нормою амортизації за стандартною формулою від первісної вартості основних виробничих фондів. Сума амортизаційних відрахувань відповідно визначається як добуток балансової вартості основних фондів на початок звітного періоду та встановленої для певної групи амортизації;

2) метод зменшення залишкової вартості, згідно якого річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості основних засобів на по­чаток звітного року або первісної вартості на дату початку нараху­вання амортизації та річної норми амортизації. Норма амортизації обчислюється за лінійним методом, але амортизаційні відрахування обчислюються за цією нормою не від початкової вартості основних фондів, а від недоамортизованої їх частини;

3) метод прискореного зменшення залишкової вартості, згідно якоого річна су­ма амортизації визначається як добуток вартості об'єкта основних за­собів на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислю­ється виходячи зі строку експлуатації об'єкта та подвоюється. Використовується норма амортизації, розрахована за лінійним методом, але збільшена в 1,5 – 2 рази; амортизаційні суми обчислюються за цією ж нормою але від недоамортизованої частини основних фондів;

4) кумулятивний метод, згідно якого річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості днів, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на сумарну кількість років його корисного вико­ристання (експлуатації). Характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду та поступовим їх зниженням у другій половині. Визначення річних сум амортизації цим методом здійснюється в декілька етапів: визначається сума цілих значень років експлуатації; обчислюється дріб від ділення цілих чисел років експлуатації, при цьому дріб від ділення цілого значення останнього року експлуатації ставиться на перше місце, передостаннього на друге, і т.д.; відповідний дріб для кожного року перемножується на ціну устаткування і в такий спосіб визначається сума амортизації за потрібний рік;

5) виробничий метод, згідно якого місячна норма амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (вико­нати) з використанням об'єкта основних засобів. Заснований на тому, що функціональна корисність основних фондів залежить не від часу, а від результатів їх використання. При цьому строк корисного функціонування визначається обсягом продукції (послуг), які підприємство планує виготовити (виконати) з використанням цих засобів праці.