
- •Передмова
- •1.1. Породи великої рогатої худоби
- •1.2. Породи свиней
- •1.3. Породи овець
- •1.4. Породи коней
- •1.5. Породи і кроси птиці
- •1.5.1. Породи курей
- •1.5.2. Породи качок
- •1.5.3. Породи гусей
- •1.5.4. Породи індиків
- •1.6. Породи кролів
- •1.7. Основні вимоги щодо сировини м’ясної промисловості
- •Контрольні запитання і завдання
- •2.1. Перевезення тварин автотранспортом
- •2.2. Транспортування тварин залізничним транспортом
- •2.3. Перевезення тварин водним шляхом
- •2.4. Транспортування гоном
- •2.5. Центровивіз
- •2.6. Приймання та утримання тварин і птиці на м’ясопереробних підприємствах
- •2.6.1. Приймання і ветеринарний огляд тварин
- •2.6.2. Приймання тварин за живою масою і вгодованістю
- •2.6.4. Надходження худоби на скотобазу
- •2.6.5. Передзабійне утримання худоби на скотобазах
- •Контрольні запитання і завдання
- •3.1. Оглушення тварин
- •3.1.1. Оглушення великої рогатої худоби електричним струмом
- •3.1.2. Механічне оглушення тварин
- •3.1.3. Оглушення свиней електричним струмом
- •3.1.4. Оглушення свиней газовою сумішшю
- •3.2. Забій і знекровлення тварин
- •3.3. Знімання шкури
- •3.3.1. Піддування стисненим повітрям
- •3.3.2. Механічне знімання шкури
- •3.4. Оброблення свинячих туш у шкурі
- •3.5. Оброблення свинячих туш методом крупонування
- •3.6. Видалення внутрішніх органів
- •3.7. Розпилювання, зачищення і оцінювання якості туш
- •3.8. Гнучка автоматизована система переробки худоби
- •3.9. Переробка птиці
- •3.9.1. Оглушення птиці
- •3.9.2. Забій птиці
- •3.9.3. Обшпарювання тушок і видалення оперення
- •3.9.4. Патрання і напівпатрання тушок птиці
- •3.10. Організація технологічного процесу переробки птиці
- •3.11. Оброблення перо-пухової сировини
- •3.12. Переробка кролів
- •Контрольні запитання і завдання
- •4.1. М’язова тканина
- •4.2. Сполучна тканина
- •4.3. Жирова тканина
- •4.4. Кісткова і хрящова тканини
- •4.5. Водозв’язувальна здатність м’яса
- •4.6. Фізичні властивості м’яса
- •4.7. Електрофізичні властивості м’яса
- •4.8. Зміни властивостей м’яса під час автолізу
- •4.9. Поживна цінність м’яса
- •4.10. Склад і поживна цінність субпродуктів
- •4.11. Характеристика, хімічний склад і біологічна цінність харчових субпродуктів
- •4.12. Кров
- •4.12.1. Хімічний склад, властивості і фізичні константи крові
- •4.12.2. Хімічний склад і властивості плазми крові
- •4.12.3. Хімічний склад і властивості формених елементів крові
- •Контрольні запитання і завдання
- •5.1. Оброблення м’ясо-кісткових субпродуктів
- •5.2. Оброблення свинячих голів
- •5.3. Оброблення м’якушевих субпродуктів
- •5.4. Оброблення слизових субпродуктів
- •5.5. Оброблення шерстних субпродуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •6.1. Технологія оброблення кишок
- •6.2. Оброблення кишок на потоково-механізованих лініях
- •6.3. Вади кишкової сировини і фабрикату
- •Контрольні запитання і завдання
- •7.1. Склад і властивості жирів
- •7.2. Характеристика жиросировини
- •7.3. Технологія харчових тваринних жирів
- •7.4. Витоплювання жиру
- •7.5. Витоплювання жиру із м’якої сировини в установках періодичної дії
- •7.6. Витоплювання жиру із м’якої сировини під надмірним тиском
- •7.7. Витоплювання жиру із м’якої сировини в установках безперервної дії
- •7.8. Витоплювання жиру із твердої сировини в установках періодичної дії
- •7.9. Виробництво жиробілкової емульсії
- •7.10. Витоплювання кісткового жиру в установках безперервної дії
- •Контрольні запитання і завдання
- •8.1. Основні види продукції з крові та вимоги до якості сировини
- •8.2. Консервування крові
- •8.3. Стабілізація крові
- •8.4. Дефібринування крові
- •8.5. Сепарування крові
- •8.6. Технологія отримання просвітленої крові
- •8.7. Сушіння крові і плазми (сироватки)
- •8.8. Способи розпилення крові
- •8.9. Вибір режиму сушіння
- •8.10. Сушарки для крові і плазми (сироватки)
- •8.11. Виробництво кров’яного борошна
- •Контрольні запитання і завдання
- •9.1. Загальна характеристика сировини для виробництва органопрепаратів
- •Контрольні запитання і завдання
- •10.1. Причини псування м’яса та м’ясних продуктів
- •10.2. Вплив температури на якість м’яса та м’ясних продуктів при зберіганні
- •10.3. Технологія консервування м’яса та м’ясних продуктів
- •10.4. Заморожування та зберігання замороженого м’яса та м’ясних продуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •11.1. Технологія підготовки шкур до консервування
- •11.2.1. Сухосольовий спосіб консервування
- •11.2.2. Консервування шкур тузлукуванням
- •11.3. Сортування, маркування і пакування шкур
- •11.4. Технологія оброблення щетини-шпарки
- •11.5. Технологія оброблення волосу худоби
- •Контрольні запитання і завдання
- •12.1. Асортимент ковбасних виробів
- •12.2. Вимоги до готової продукції
- •12.3. Вимоги до сировини і допоміжних матеріалів
- •12.3.1. Основна сировина
- •12.3.2. Допоміжна сировина і матеріали
- •12.4. Технологічний процес
- •12.4.1. Приймання сировини
- •12.4.3. Розбирання сировини
- •12.5. Виробництво варених ковбасних виробів
- •12.5.1. Вторинне подрібнення і приготування фаршу
- •12.5.2. Наповнення оболонок фаршем і формування ковбасних виробів
- •12.5.3. Термічне оброблення варених ковбасних виробів
- •12.6. Фаршировані ковбаси
- •12.7. Виробництво напівкопчених ковбас
- •12.7.1. Перший спосіб виробництва напівкопчених ковбас
- •12.7.2. Другий спосіб виробництва напівкопчених ковбас
- •12.8. Виробництво ковбасних виробів із м’яса птиці
- •12.9. Виробництво варено-копчених ковбас
- •12.9.1. Перший спосіб виробництва варено-копчених ковбас
- •12.9.2. Другий спосіб виробництва варено-копчених ковбас
- •12.10. Виробництво сирокопчених ковбас
- •12.10.1. Перший спосіб виробництва сирокопчених ковбас
- •12.10.2. Другий спосіб виробництва сирокопчених ковбас
- •12.10.3. Особливості виробництва напівсухих сирокопчених ковбас
- •12.11. Виробництво сиров’ялених ковбас
- •12.12. Особливості виробництва деяких видів ковбасних виробів
- •12.12.2. Виробництво ліверних ковбасних виробів
- •12.12.4. Виробництво холодців
- •12.12.5. Виробництво сальтисонів
- •12.13. Виробництво продуктів із свинини, яловичини і баранини
- •12.13.1. Асортимент виробів
- •12.13.2. Технологія виробів із свинини, яловичини і баранини
- •12.13.3. Продукти зі свинячого шпику
- •12.14. Контроль якості ковбасних виробів
- •Контрольні запитання і завдання
- •13.1. Асортимент м’ясних консервів
- •13.2. Вимоги до готової продукції
- •13.3. Характеристика сировини м’ясних консервів
- •13.3.1. Основна сировина
- •13.3.2. Харчові добавки і прянощі
- •13.4. Консервна тара і вимоги до неї
- •13.5. Виготовлення тари
- •13.6. Маркування консервів
- •13.7. Основні технологічні процеси виробництва м’ясних консервів
- •13.8. Підготовка сировини для виготовлення консервів
- •13.9. Подрібнення м’ясної сировини
- •13.10. Перемішування сировини
- •13.11. Підготовка допоміжних компонентів
- •13.12. Підготовка і санітарне оброблення консервної тари
- •13.13. Фасування сировини в банки
- •13.14. Герметизація банок
- •13.15. Перевірка герметичності закупорених банок
- •13.16. Стерилізація консервів
- •13.17. Теоретичні основи теплового оброблення консервів
- •13.18. Визначення формули стерилізації
- •13.19. Способи розрахунку змін поживної цінності продуктів при стерилізації
- •13.20. Техніка стерилізації консервів
- •13.21. Особливості виготовлення пастеризованих консервів
- •13.23. Сортування, пакування і зберігання консервів
- •13.23.1. Сортування консервів
- •13.23.2. Пакування консервів
- •13.23.3. Зберігання консервів
- •13.24. Реалізація консервів
- •Контрольні запитання і завдання
- •14.1. Виробництво напівфабрикатів
- •14.1.1. Натуральні напівфабрикати
- •14.1.2. Паніровані напівфабрикати
- •14.1.3. Мариновані напівфабрикати
- •14.1.4. Січені напівфабрикати
- •14.2. Продукти швидкого приготування
- •Контрольні запитання і завдання
- •15.1. Теоретичні основи створення комбінованих м’ясних продуктів
- •15.2. Фізіологічна роль білків
- •15.3. Фізіологічна роль жирів і вуглеводів
- •15.4. Фізіологічна роль харчових волокон
- •15.6. Сучасна система асиміляції їжі
- •15.7. Шляхи поліпшення використання вторинної сировини тваринного походження
- •15.8. Поживна цінність і технологічні властивості сировини рослинного походження
- •15.9. Класифікація сировини і харчових добавок для виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.10. Технологічні процеси виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.10.2. Виробництво комбінованих ковбасних виробів
- •15.11. Підходи до аналізу вхідних характеристик сировини і технологічних процесів виробництва комбінованих м’ясних продуктів
- •15.12. Рангове оцінювання якості комбінованих м’ясних продуктів
- •Контрольні запитання і завдання
- •16.1. Будова і фізичні властивості яєць
- •16.2. Фізико-хімічні властивості яєчного білка
- •16.3. Фізико-хімічні властивості яєчного жовтка
- •16.4. Хімічний склад шкаралупи яєць
- •16.5. Первинне оброблення і зберігання яєць
- •16.6. Дефекти і мікробне псування яєць
- •16.7. Виробництво яйцепродуктів
- •16.7.1. Виробництво яєчного меланжу
- •16.7.2. Виробництво сухих яєчних продуктів
- •16.8. ПАКУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ СУХИХ ЯЄЧНИХ ПРОДУКТІВ
- •Контрольні запитання і завдання
- •17.1. Характеристика і призначення клею
- •17.2. Характеристика і призначення желатину
- •17.3. Сировина для виробництва клею і желатину
- •17.4. Технологічний процес виробництва клею і желатину
- •17.5. Технологічна підготовка м’якушевої сировини
- •17.6. Технологічна підготовка твердої сировини
- •17.7. Лужне та кислотне оброблення сировини
- •17.8. Видалення желеутворювальних речовин
- •17.9. Оброблення бульйону
- •Контрольні запитання і завдання
- •18.1. Асортимент тваринних кормів
- •18.2. Кормовий і технічний жири
- •18.3. Сировина для виробництва сухих тваринних кормів та жирів для кормових і технічних потреб
- •18.4. Технологічні схеми переробки нехарчової сировини
- •18.4.1. Приймання та підготовка нехарчової сировини до переробки
- •18.4.2. Сортування, промивання і подрібнення нехарчової сировини
- •18.4.3. Теплове оброблення нехарчової сировини
- •18.4.4. Оброблення шквари
- •18.4.5. Коагуляція крові, формених елементів і шляму
- •18.5.1. Переробка технічної сировини в горизонтальних вакуумних котлах з відбиранням жиру на пресах
- •18.5.2. Переробка технічної сировини у вакуумних котлах з проміжним відбиранням жиру на центрифузі
- •18.5.3. Виробництво сухих тваринних кормів на лінії К7-ФКЕ
- •18.5.6. Переробка технічної сировини у горизонтальних вакуумних котлах з проміжним відбиранням жиру, суміщеним із сушінням і тонким подрібненням
- •18.6. Вимоги до якості сухих тваринних кормів
- •18.7. Оброблення жирів для кормових і технічних потреб
- •18.8. Пакування, зберігання та транспортування технічного і кормового жирів
- •Контрольні запитання і завдання
- •Список рекомендованої літератури

Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…
Якщо на підприємстві немає міздрильних машин, то шкури свиней обробляють уручну. Видалення прирізів уручну проводять так само, як і зі шкур ВРХ.
Шкури свиней повинні бути звільнені від підшкірно-жирової клітковини на чепраку врівень з цибулинами щетини і мати рів- номірну по всій площі товщину за рахунок шару жиру на полах, залишкова кількість якого не повинна перевищувати 6 % від маси парних шкур.
Зрізування дерми і цибулин щетини не допускається. Бахрому жиру по краях шкури обрізають. Кількість прирізів жиру на сви- нячих шкурах визначають зовнішнім оглядом.
Підшкірно-жирову клітковину, зібрану в цеху консервування шкур, використовують для витоплювання технічного жиру.
Сортування шкур. Шкури сортують за навальністю, масою і площею. Сортування шкур за навальністю проводять, оглядаючи їх з боку шерсті. Чисті шкури направляють на консервування су- хим засолюванням, а навальні — для попереднього розмочування навалу.
Шкури без навалу, які солять мокрим засолюванням (тузлуку- ванням), підлягають промиванню. Їх промивають водою у перфоро- ваних барабанах, ваннах, на столах, стелажах та іншими способами. На столах або стелажах шкури промивають з обох боків так, щоб за- бруднення з боку волосу не потрапляло на міздрову частину шкури.
Свинячі шкури промивають тільки з боку щетини. Для цього їх поштучно розстеляють на широкому похилому столі щетиною вго- ру і зрошують водопровідною водою з душа. Під час промивання зі шкур спеціальними скребачками (душ-скребачка) зчищають бруд, кров і залишки навалу.
11.2.ТЕХНОЛОГІЯ КОНСЕРВУВАННЯ ШКУРО-ХУТРОВОЇ СИРОВИНИ
Шкури ВРХ, ДРХ, коней і свиней можна консервувати сухим засолюванням або мокрим (тузлукуванням) з подальшим підсо- люванням (або без підсолювання). Крім того, шкури ДРХ консер- вують кислотно-сольовим способом.
11.2.1. Сухосольовий спосіб консервування
Сухосольовий спосіб — сухе засолювання, яке проводять солін- ням шкур, розстилаючи їх на стелажах і піддонах для кожного виду шкур окремо. Проте за незначної кількості шкур ВРХ і коней їх засолюють разом, так само як і шкури ДРХ.
Дуже бактеріально забруднені шкури консервують на окремих стелажах, як і шкури кнурів.
При консервуванні сухим засолюванням обряджені шкури роз- стеляють міздряним боком угору так, щоб головна (вороткова) части-
212

Розділ 11. Оброблення шêóро-хóтрової сировини
на кожної наступної (верхньої) шкури була на головній частині по- передньої (нижньої), а огузкова — на огузковій. Старанно розправ- ляючи кінці, зморшки і загини шкур, посипають поверхню рівним шаром чистої сухої кухонної солі або сумішшю кухонної солі й анти- септика. Кожний штабель може формуватися впродовж трьох діб.
Шкури ДРХ для консервування укладають в одинарні або укрупнені штабелі одна на другу, міздряним боком угору, голов- ною частиною в один бік. Штабелі повинні мати невеликий схил до країв для стікання розсолу. Овчини з дуже забрудненою вовною (за наявності навалу) засолюють з укладанням шкур міздряним боком до міздряного. У цьому разі шкури з вовняного боку також посипають сіллю.
Іноді шкури укладають на соляну подушку заввишки 7 – 10 см. За всіх способів укладання штабель зверху посипають суцільним шаром солі (закривають). На нього кладуть штабельну картку або бирку із зазначенням номера штабеля, виду і кількості шкур, дати початку і закінчення комплектування (закриття) та розбирання штабеля, прізвища засолювача.
Сухе засолювання свинячих шкур можна проводити механізо- ваним способом у барабані марки Я8-ФКМ (рис. 11.4), сумішшю для соління, що складається з силіцієфториду натрію і кухонної солі (помелу № 1 або № 2) або їх суміші в будь-якому співвід- ношенні.
Рис. 11.4. Барабанний апарат Я8-ФКМ для соління шкур свиней:
1 — рама; 2 — барабан; 3 — зовнішня лопать; 4 — труба для подавання води; 5 — внутрішня лопать; 6 — піддон; 7 — цапфа; 8 — підшипникова опора; 9 — муфта; 10 — електродвигун; 11 — редуктор; 12 — клинопасова передача; 13 — огородження приво- ду; 14 — стопор; 15 — шафа керування; 16 — пересувна огорожа; 17 — кришка люка
213

Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…
Сировину обробляють за дві стадії: засолювання і підсолюван- ня, між якими розсіл, що утворюється, відводять. Обряджені шку- ри завантажують у барабани поштучно за допомогою конвеєра або вручну. Суміш для соління добавляють не менше ніж за 3 – 4 прийоми у міру завантаження шкур. Барабан заповнюють шку- рами і сумішшю для соління не більше ніж на 0,55 його об’єму, причому суміші для соління завантажують 20 – 25 % від маси шкур. На стадії засолювання барабан обертається з частотою (36±1) хв–1 протягом 2,0 – 2,15 год при безперервному зрошуванні його поверхні водопровідною водою. Температура сировини на стадії засолювання має становити 15 – 25 °С.
Після закінчення стадії засолювання барабан зупиняють, пе- ремикають на обертання з частотою (18±2) хв–1 і крізь отвори в кришці відводять розсіл. Після цього в барабан завантажують су- міш для соління в кількості 10 – 15 % від маси парних шкур і при закритому люку обертають ще 10 – 15 хв. Підсолену сировину ви- вантажують на стелаж за частоти обертання (18±2) хв–1, склада- ють на двосхилий піддон або візок для стікання на 3 – 6 год і по- дають на сортування.
Вміст вологи в консервованих шкурах ВРХ, коней і ДРХ має бути 46 – 48 %, а свиней — не більше ніж 48 %.
Сухосольовим способом урозстил, у теплий період року, коли їх відвантаження в мокросольовому вигляді не дозволяється, консе- рвують також шкури ДРХ.
Шкури ДРХ консервують у штабелях не менш як 2 доби, після чого штабель розбирають, шкури обтрушують від солі і розвішують на жердини для сушіння.
На жердинах шкури розвішують уздовж лінії хребта міздряним боком угору, ретельно розправляючи передні та бокові ділянки шкур: головну частину, поли і лапи.
Шкури розмішують на жердинах так, щоб у двох паралельних рядах головна частина їх спрямовувалась у різні боки, тобто голов- на частина шкур одного ряду розміщувалася напроти хвостів шкур другого ряду.
Для сушіння застосовують обчищені від кори, без сучків, рівні, гладенькі, круглі жердини діаметром 5 – 6 см.
Жердини зі шкурами розміщують на відстані не менш як 20 см одна від одної в один, два і більше ярусів без контакту шкур верх- ніх і нижніх ярусів. Жердини зі шкурами верхніх ярусів розмі- щують у проміжках між жердинами нижніх.
У процесі сушіння шкури час від часу переміщують на жерди- нах, опускаючи по черзі то один, то другий край, щоб підсушува- лися також ділянки шкур, що стикаються з жердиною. Для зруч- ності виконання цієї операції рекомендується кінці жердин робити три- або чотирикутними, щоб, повертаючи їх від однієї грані до іншої, можна було пересувати шкури на жердинах.
214

Розділ 11. Оброблення шêóро-хóтрової сировини
Шкуро-хутрову сировину сушать в умовах, що унеможливлю- ють потрапляння прямих сонячних променів на шкури.
Сушіння проводять в опалюваному приміщенні або під навісом на свіжому повітрі. Температура повітря в приміщенні 20 – 30 °С, відносна вологість 50 – 60 %. Приміщення для сушіння обладну- ють вентиляцію.
Забороняється сушити сировину під залізними дахами без теп- лової ізоляції, на землі, дротах і мотузках, розвішувати шкури ближче ніж 1 м від нагрівальних приладів.
Після того, як шкури просохнуть із міздряного боку, їх зніма- ють із жердин, не очікуючи повного просушування огузкової та головної частин, і підсушують у розгорнутому вигляді на жерди- нах, розстеляючи їх волосяним боком угору і періодично перевер- таючи із волосяного боку на міздряний, і навпаки. Положення шкур змінюють кілька разів, пересуваючи при цьому недосушені ділянки на висушені доти, доки шкури не підсохнуть рівномірно з обох боків по всіх площі.
Висушені шкури складають у сухому приміщенні в коло (кри- ничкою) — полами і лапами назовні. Через 2 дні сировину огля- дають, недосушені шкури підсушують. Вміст вологи в сухосоленій сировині 20 %.
Готову сировину сортують, складають у штабелі або тюки для відвантаження. Щоб уникнути ламання, розгинати і складати шкури слід дуже обережно, не допускаючи сильних перегинів по хребтовій лінії.
Забороняється тюкувати або складати в штабелі шкури відразу після сушіння без дводобового витримування, а також шкури з недосушеними ділянками.
11.2.2. Консервування шкур тузлукуванням
Тузлукування шкіряної сировини полягає в тому, до шкури за- нурюють у насичений розчин кухонної солі або кухонної солі з ан- тисептиком (силіцієфторид натрію).
Для тузлукування шкур застосовують протиструминні шнекові апарати безперервної дії, підвісні барабани періодичної дії, під- вісні конвеєри для тузлукування шкур у чанах та інше обладнан- ня, характеристики якого наведено в табл. 11.1 та на с. 217.
Тузлукування шкіряної сировини проводять на підприємствах м’ясної промисловості, що мають потрібні приміщення, обладнан- ня, очисні споруди і забезпечені в достатній кількості водою. На тузлукування направляють тільки промиті шкури ВРХ і свиней, якщо туші свиней не промивали перед зняттям з них шкур.
Після промивання вологу зі шкур видаляють на валковій ма- шині, вручну скребачкою або шкури складають для стікання на козли або козли-візки волосяним боком угору і якомога більшою кількістю для кращого віджимання вологи. Стікання триває не
215

Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…
менш як 20 – 30 хв. Після промивання і видалення поверхневої вологи шкури направляють на тузлукування.
Таблиця 11.1. Характеристики основного обладнання, що застосо-
вується при консервуванні шкіряної і шубно-хутрової сировини
Технічні показники |
Шнекові протиструминні апарати |
||||
|
безперервної дії |
|
|||
|
ПШАК-5 |
ПШАК-8 |
ПШАК-12 |
||
Внутрішній діаметр барабана, мм |
3000 |
|
3000 |
|
3000 |
Кількість секцій |
4 |
|
6 |
|
9 |
У тому числі: |
|
|
|
|
|
для тузлукування |
3 |
|
5 |
|
8 |
для зливання розсолу |
1 |
|
1 |
|
1 |
Довжина однієї секції, мм |
1200 |
|
1200 |
|
1200 |
Геометричний об’єм однієї секції, м3 |
7,85 |
|
7,85 |
|
7,85 |
Кількість сировини, що завантажуєть- |
|
|
|
|
|
ся в одну секцію, т (при рідинному ко- |
1,03 |
|
1,03 |
|
1,03 |
ефіцієнті 2,5 – 3,0) |
|
|
|||
Робочий об’єм однієї секції, м3 |
3,60 |
|
3,60 |
|
3,60 |
Тривалість циклу консервування, год: |
7,00 |
|
7,00 |
|
7,00 |
великої сировини |
|
|
|||
свинячих шкур |
4,00 |
|
4,00 |
|
4,00 |
Габаритні розміри, мм: |
|
|
|
|
|
довжина |
5000 |
|
8000 |
|
12 000 |
ширина |
4570 |
|
4570 |
|
4570 |
висота |
4245 |
|
4245 |
|
4245 |
|
Підвісні |
барабани періодичної дії |
|||
|
БХА-1,4 |
|
БХА-1,8 |
|
БХА-2,2 |
Розміри барабана, мм |
|
|
|
|
|
внутрішня довжина |
1400 |
|
1800 |
|
2200 |
внутрішній діаметр |
2500 |
|
2500 |
|
2500 |
Маса сировини, що завантажується, т |
1,0 |
|
1,5 |
|
1,8 |
Частота обертання барабана, хв–1 |
12 |
|
12 |
|
12 |
Потужність електродвигуна, кВт |
3,7 |
|
4,5 |
|
4,5 |
Габаритні розміри, мм: |
|
|
|
|
|
довжина |
3400 |
|
3400 |
|
4000 |
ширина |
3000 |
|
3200 |
|
3200 |
На великих підприємствах завантаження шкур механізоване, а на невеликих його проводять уручну. При консервуванні на кон- веєрній лінії шкури навішують на гачки рухомого конвеєра. Після консервування шкури автоматично скидаються з гачків.
Перед завантаженням кожної партії шкур і в процесі тузлуку- вання контролюють концентрацію тузлуку за його питомою вагою (густиною), кількістю разів його використання, а також врахуван- ням рідинного коефіцієнта.
216

Розділ 11. Оброблення шêóро-хóтрової сировини
Технічні характеристики обладнання для консервування
Підвісний конвеєр для тузлукування шкур у чанах |
|
|
Розміри чана, мм: |
|
|
довжина ........................................................................................... |
|
9600 |
ширина ............................................................................................. |
|
8600 |
висота ................................................................................................. |
|
600 |
Загальна довжина конвеєрного ланцюга, м .................................... |
|
220 |
Довжина конвеєрного ланцюга над чаном, м .................................. |
|
132 |
Загальна кількість гачків конвеєра, шт. ........................................ |
|
1150 |
Максимальна кількість шкур, що містяться в тузлуку, шт. |
.......... 560 |
|
Швидкість руху конвеєра, м/хв: |
|
|
максимальна .................................................................................. |
|
0,530 |
мінімальна ..................................................................................... |
|
0,105 |
Відстань між гачками конвеєра, мм .................................................. |
|
250 |
Кількість тузлуку в чані, м3 ................................................................ |
|
100 |
Тривалість консервування, год: |
|
|
великих шкур ........................................................................................ |
|
9 |
свинячих шкур ...................................................................................... |
|
7 |
Місткість чана, м3 ............................................................................... |
|
5 – 8 |
Барабан марки Я8-ФКМ для оброблення свинячих шкур |
||
сухими сумішами для соління |
|
|
Технічна продуктивність, шкур за цикл .......................................... |
|
200 |
Тривалість циклу, год ............................................................................. |
|
3 |
Частота обертання барабана при засолюванні, с–1 .................. |
|
3,6 ± 0,1 |
Частота обертання барабана при підсолюванні, с–1 |
............... |
1,8 ± 0,1 |
Габаритні розміри установки, мм ............................ |
3500 × 2000 × 2000 |
|
Габаритні розміри барабана, мм: |
|
|
довжина ........................................................................................... |
|
2000 |
діаметр ............................................................................................. |
|
1280 |
Витрати електроенергії за цикл, кВт год ........................................... |
|
23 |
Витрати води за цикл, м3 ..................................................................... |
|
0,4 |
Агрегат марки Я1-ФПГ для нанесення на овчини |
|
|
сумішей для соління |
|
|
Технічна продуктивність, шкур за годину ....................................... |
|
300 |
Швидкість руху стрічкового конвеєра, м/хв .................................... |
|
13,3 |
Споживання електроенергії, кВт год ................................................. |
|
8,5 |
Габаритні розміри, мм................................................ |
4400 × 2400 × 3200 |
|
Кількість суміші для соління, нанесеної на 1 дм2 ............................. |
|
40 |
Маса, т .................................................................................................. |
|
3,12 |
Піддон марки Я8-ФТВ для витримування |
|
|
в розсолі овчин |
|
|
Маса сировини, розміщеної на піддоні, кг ....................................... |
|
500 |
Габаритні розміри, мм.................................................. |
2200 × 1400 × 400 |
|
Маса піддона, кг .................................................................................... |
|
130 |
Густину тузлуку визначають ареометром.
Режими тузлукування і наступного підcолювання шкур наве- дено в табл. 11.2.
217

Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…
Таблиця 11.2. Режими тузлукування і підcолювання шкур
Процеси і параметри |
Норми шкур |
|
ВРХ |
свиней |
|
|
і коней |
|
|
|
|
Кухонна сіль, г/л |
312 |
312 |
Силіцієфторид натрію, г/л |
0,75 –1,0 |
0,75 –1,0 |
Температура тузлуку, °С |
Не нижче |
Не вище |
|
ніж +5 |
ніж +25 |
Густина тузлуку, г/см3 |
1,19 – 1,20 |
1,19 – 1,20 |
Рідинний коефіцієнт — об’єм робочої рідини, що |
3 |
3 |
припадає на одиницю маси сировини |
||
Тривалість тузлукування, год: |
|
|
у шнекових і підвісних барабанах |
7 |
4 |
на конвеєрних лініях |
9 |
7 |
у чанах |
18 – 20 |
18 |
Вміст вологи в тузлукованих шкурах, % |
54 |
56 |
Витрати солі або сухої суміші для соління при |
|
|
підсолюванні тузлукованих шкур, % від маси |
15 |
15 |
парних |
||
Тривалість витримування шкур у штабелях піс- |
2 |
2 |
ля підсолювання, діб |
||
Вміст вологи в тузлукованих шкурах після підсо- |
46 – 48 |
Не більше |
лювання і витримування, % |
|
ніж 48 |
П р и м і т к а: для тузлукування шкур у шнекових апаратах густина тузлуку на вході в головну секцію апарата становить 1,19 – 1,20, на виході з апарата — 1,13 – 1,14 г/см3.
Після закінчення тузлукування вологість шкур ВРХ становить 52 – 54 %, шкур свиней — 53 – 56 %, а концентрація солі не пере- вищує 15 %, що потребує додаткового видалення вологи і підсолю- вання. Тому шкури складають на ґратчасті стелажі або козли і залишають на 2 год для стікання або віджимають з них поверхне- ву вологу на валковій машині. Після стікання (віджимання) шку- ри ВРХ і свиней складають у штабелі по 75 шкур ВРХ і по 250 шкур свиней в одному штабелі, підсолюючи кожну шкуру сухою сумішшю для соління або сіллю і витримують у штабелях не мен- ше ніж 2 доби.
Кількість солі на підсолювання, як і при сухому засолюванні, становить 15 % від маси парних шкур, а загальна кількість витрат солі на весь процес засолювання — 25 % від маси парних шкур.
На закриті штабелі кладуть штабельні картки або прикріплю- ють бирку із зазначенням номера штабеля, виду і кількості шкур, дати закриття штабеля, прізвища засолювача.
Після закінчення консервування штабелі розбирають, шкури сортують згідно із стандартом і підготовляють їх до відвантаження.
При тузлукуванні шкур у чанах шкури на ґратах опускають у чани з тузлуком (рідинний коефіцієнт 1 – 3) на 18 – 20 год для
218

Розділ 11. Оброблення шêóро-хóтрової сировини
шкур ВРХ і свиней, а для овчин на 6 год, після чого ґрати із шку- рами піднімають. Шкури витримують на ґратах протягом 2 діб без додаткового підсолювання.
У процесі тузлукування сольовий розчин втрачає до 10 % солі і для його подальшого використання потребує підсилення, тому пе- ред завантаженням наступної партії його підсилюють, додаючи сіль у кількості 10 % від маси парних шкур, силіцієфторид нат- рію — 0,2 % від маси парних шкур, а також потрібну кількість роз- чину солі для забезпечення рідинного коефіцієнта.
Один і той самий тузлук без очищення можна використовувати не більше ніж 5 разів. Перерви у використанні тузлуку допуска- ються до 10 днів, залежно від забруднення сольового розчину, на- явності запаху затхлості та плісняви.
Після 10-денної перерви використання неочищеного тузлуку не допускається. Забруднений тузлук, незалежно від кратності його використання, для консервування шкур застосовувати не можна.
11.2.3.Кислотно-сольовий спосіб консервування шубних
іхутрових овчин
Консервування проводять завчасно приготовленою сумішшю для консервування, яка складається з кухонної солі (85 %), алю- мокалієвих галунів (7,5 %), хлориду амонію (7,5 %) або сульфату амонію (7,5 %).
Кислотно-сольова суміш для засолювання має бути однорідною, для чого компоненти ретельно перемішують у змішувачі або вручну.
Суміш для консервування наносять на міздряний бік овчин рів- номірним шаром, на потовщених ділянках і краях шкури суміш втирають руками.
Шкури укладають у штабелі так само, як і при консервуванні овчин мокросольовим способом. Тривалість консервування 5 діб. Для нанесення солі застосовують агрегат Я1-ФПГ, а для витриму- вання овчин у розсолі — піддон Я8-ФТВ.
Повторне консервування овчин кислотно-сольовим способом не дозволяється.
У законсервованих кислотно-сольовим способом овчинах вміст вологи має становити 35 – 45 %. Норма вмісту оксиду алюмінію в шкіряній тканині овчин кислотно-сольового консервування 0,6 – 2,0 % (у перерахунку на абсолютно суху речовину).
Приготування розсолів та сумішей для соління. Суміші для соління і тузлучних розчинів готують, як правило, в окремих приміщеннях. З метою механізації процесу забору і переміщення солі застосовують навантажувач марки МВС-4Б. Сумішшю для консервування шкур сухим засолюванням, підсолювання шкур після тузлукування і при пакуванні є суміш кухонної солі і одного із антисептиків.
Норми витрат матеріалів для консервування різними способа- ми наведено в табл. 11.3.
219

Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…
Таблиця 11.3. Норми витрат матеріалів на консервування
|
Витрати, кг на 1 т парної шкіряної сировини і |
||||
|
|
|
овчин |
|
|
Операція |
|
Алю- |
Хлорид |
Антисептики |
|
Кухон- |
(один із вказаних) |
||||
|
мока- |
або |
|
|
|
|
на сіль |
лієві |
сульфат |
Силіціє- |
Пара- |
|
|
галуни |
амонію |
фторид |
дихлор- |
|
|
|
|
натрію |
бензол |
Консервування шкур сухим засолюванням урозстил
Консервування тузлукуван- ням великої, свинячої шкі- ряної сировини, шкур телят і лошат з розрахунку п’ятикратного використання розчину
Підсолювання великих і свинячих шкур після тузлу- кування
Підсолювання шкур опойка і виростка після тузлуку- вання
Консервування шкур сухо- сольовим способом
Консервування шубних і хутрових овчин кислотно- сольовим способом
Консервування овчин і коз- лин сухим засолюванням урозстил
Підсолювання шкур при пакуванні
400,0 |
— |
— |
10,0 |
4,0 |
320,0 |
— |
— |
2,4 |
— |
150,0 |
— |
— |
3,8 |
1,5 |
150,0 |
— |
— |
— |
1,5 |
200,0 |
— |
— |
— |
— |
425,0 |
37,5 |
37,5 |
— |
— |
500,0 |
— |
— |
12,5 |
5,0 |
50,0 |
— |
— |
1,2 |
0,5 |
|
|
|
|
|
Суміш для консервування хутрових і шубних овчин кислотно- сольовим способом складається із солі, алюмокалієвих галунів і хлориду або сульфату амонію.
Парадихлорбензол застосовують у суміші з кухонною сіллю для консервування шкіряної сировини, шубних і хутрових овчин, при тюкуванні сировини і відвантаженні у весняно-літній період. Він швидко випаровується, тому його перевозять і зберігають у щільно закритій тарі, як отруйну речовину.
Алюмокалієві галуни, хлорид або сульфат амонію застосовують при консервуванні кислотно-сольовим способом хутрових і шубних овчин.
Суміші для консервування і підсолювання шкур великої рога- тої худоби та свиней готують з використанням солі помелу № 2 і № 3, для овчин — солі помелу № 1 або суміші однакових частин солі помелу № 1 і № 2.
Великі кристали солі та інших компонентів перед приготуван- ням суміші для соління подрібнюють до розміру часточок помелу
220

Розділ 11. Оброблення шêóро-хóтрової сировини
№ 1 і № 2. Просіяні компоненти відважують і змішують у змішу- вальних барабанах або вручну, перелопачуючи суміш до рівно- мірного кольору. Правильно приготовлену суміш для кислотно- сольового консервування перевіряють відповідно до технологічної інструкції.
Приготування тузлуку. Насичений розчин кухонної солі (ту- злук) готують у солерозчиннику перемішуванням води і солі лопа- тями мішалок або барботуванням стисненим повітрям, яке пода- ється в нижню частину солерозчинника, або пропускаючи воду крізь шар солі.
Для приготування тузлукового розчину застосовують сіль різ- них помелів. Розчин, що виходить із солерозчинника, повинен ма- ти густину 1,19 – 1,20 г/см3, температуру 20 – 25 °С. Концентрація кухонної солі — 312 г/л (25,6%-й насичений розчин).
Щоб підвищити консервувальний ефект кухонної солі, в тузлу- ковий розчин добавляють антисептик — силіцієфторид натрію у кількості 0,75 – 1,0 г/л.
Для приготування суспензії силіцієфториду натрію потрібну кількість його розмішують у невеликому об’ємі води, отриману су- спензію виливають у солерозчинник з тузлуковим розчином і су- міш старанно перемішують до повного розчинення.
Очищення тузлукових розчинів. Для очищення тузлуку за-
стосовують кілька методів.
Метод флотації (потоковий метод) показано на рис. 11.5. Відпрацьований тузлук перекачують у відділення очищення в піноутворювач. Перед входом в піноутворювач у тузлук вводять
Рис. 11.5. Схема очищення тузлуку методом флотації:
1 — ємкість для коа- гулянту; 2 — вентиль- дозатор; 3 — повітря; 4 — піноутворювач; 5 — відстійник для відокремлення піни;
6 — лотік
221