- •Хомуленко т.Б., Нестеренко м.О.
- •Розділ 1 програмований зміст навчальних модулів
- •1.1. Модуль 1. Психологія як система знань
- •Тема 1. Предмет і задачі психології як науки
- •План семінарського заняття Тема. Предмет і задачі психології як науки.
- •Теми рефератів і доповідей
- •Рекомендована література:
- •Тема 2. Розвиток наукових знань про природу психіки
- •План семінарського заняття
- •Тема 3. Методологія і методи психології
- •План семінарського заняття
- •Тема 4. Природничонаукові основи психіки людини
- •План семінарського заняття
- •Модуль 2. Еволюція та розвиток психіки
- •Тема 5. Розвиток психіки у філогенезі
- •План семінарського заняття Тема. Виникнення і становлення психіки в філогенезі
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Рекомендована література:
- •Тема 6. Проблема свідомості в психології
- •План семінарського заняття
- •Тема 7. Психологічна характеристика діяльності людини
- •План семінарського заняття
- •Тема 8. Спілкування
- •План семінарського заняття
- •Тема 9. Психологія груп
- •План семінарського заняття
- •План семінарського заняття
- •Рекомендована література:
- •Тема 11. Проблема особистості в наукових теоріях
- •План семінарського заняття
- •Тема 12. Темперамент
- •План семінарського заняття Тема. Темперамент
- •Лабораторно-практичне заняття Тема. Дослідження властивостей темпераменту
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Рекомендована література:
- •Тема 13. Характер
- •План семінарського заняття
- •Тема 14. Здібності
- •Рекомендована література:
- •Розділ 2 практична частина
- •2.1. Тестові запитання для контролю та самоконтролю
- •Тема 1. Предмет і задачі психології як науки
- •Тема 2. Етапи розвитку психології
- •Тема 3. Методологічні основи та методи психології
- •Тема 4. Природничонаукові основи психіки людини
- •Тема 5. Розвиток психіки у філогенезі
- •Тема 6. Свідомість як проблема психології
- •Тема 7. Діяльність людини та її психологічна характеристика
- •Тема 8. Спілкування
- •Тема 9. Психологія груп
- •Тема 10. Особистість та її психологічна характеристика
- •Тема 11. Проблема особистості в наукових теоріях
- •Тема 12. Темперамент
- •Тема 13. Характер
- •Тема 14. Здібності
- •Тематичний словник
- •Тема 1. Предмет і задачі психології як науки
- •Тема 2. Розвиток наукових знань про природу психіки
- •Тема 3. Методологічні основи та методи психології
- •Тема 4. Природничонаукові основи психіки людини
- •Тема 5. Розвиток психіки у філогенезі
- •Тема 6. Свідомість як проблема психології.
- •Тема 7. Діяльність людини та її психологічна характеристика
- •Тема 8. Спілкування
- •Тема 9. Психологія груп
- •Тема 10. Особистість
- •Тема 12. Темперамент
- •Тема 13. Характер
- •Тема 14. Здібності
- •Рекомендована література
- •1 Семестр
- •2 Семестр
- •Додатки
- •Тьюторське заняття на тему Природничонаукові основи психіки людини
Тема 12. Темперамент
Темперамент – індивідуальні своєрідні вроджені форми поведінки, які виявляються в динаміці, тонусі та врівноваженості реакцій на життєві впливи.
Для холеричного темпераменту характерні високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкі рухи, а також сила, імпульсивність та яскрава виразність емоційних переживань. Якщо немає адекватного виховання, у холерика можуть закріпитися такі риси як нестриманість, гарячковість, нездатність до самоконтролю в емоційних умовах.
Сангвінічному темпераменту притаманні висока нервово-психічна активність, різноманітність та багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Водночас, переживання сангвініка неглибокі, а його рухливість при негативних виховних впливах призводить до втрати необхідної зосередженості, до поспіху, а іноді й поверховості.
Меланхолійний темперамент пов’язується з низьким рівнем нервово-психічної активності, стриманістю та приглушеністю, моторики й мовлення, значною емоційною реактивністю, глибиною і стійкістю почуттів при слабкому зовнішньому їх виявленні. Тому за недостатнього виховного впливу в меланхоліка можуть розвинутися підвищена емоційна вразливість, відчуженість.
Флегматичний темперамент характеризується такими ознаками поведінки, як низький рівень активності та невміння переключатися, повільність і спокій у діях, міміці та мовленні, рівність, сталість, глибина почуттів і настроїв. При неадекватному вихованні у флегматика можуть розвинутися такі негативні риси, як млявість, бідність та слабкість емоцій, схильність лише до звичних дій.
Пластичність і ригідність – гнучкість, легкість пристосування до нових умов і, навпаки, інертність, нечіткість до змінених умов.
Сенситивність – (чутливість) визначається величиною подразника, що приводить до виникнення реакції. Характерологічна особливість людини, що виявляється у підвищеній чутливості до подій, які відбуваються з нею. Звичайно супроводжується підвищеною тривожністю, острахом нових ситуацій, людей, усякого роду випробувань тощо.
Реактивність – сила емоційної реакції на зовнішні або внутрішні подразники.
Лабільність – швидкість виникнення та протікання процесів збудження і гальмування.
Екстраверсія – спрямованість особистості назовні, на оточуючих людей, предмети, події.
Інтроверсія – спрямованість особистості на себе, на особистісні переживання думки.
Активність – властивість, яка характеризує ступінь енергійності, з якою людина впливає на зовнішній світ і переборює перешкоди.
Тема 13. Характер
Характер – індивідуальне поєднання істотних, стійких властивостей особистості, що виражають її ставлення до дійсності (до праці, до інших людей, до самої себе) і виявляються в її поведінці, вчинках.
Структура характеру – виявляється в тому, як людина ставиться:
А) до інших людей, демонструючи уважливість, принциповість, прихильність, комунікабельність, миролюбність, лагідність, альтруїзм, дбайливість, тактовність, коректність або протилежні риси;
Б) до справ, виявляючи сумлінність, допитливість, ініціативність, рішучість, ретельність, точність, серйозність, ентузіазм, зацікавленість або протилежні риси;
В) до речей, демонструючи при цьому бережливість, економність, акуратність, почуття смаку або протилежні риси;
Г) до себе, виявляючи розумний егоїзм, впевненість у собі, певне самолюбство, почуття власної гідності чи протилежні риси.
Акцентуації характеру – крайні варіанти норми як результат підсилення його окремих рис. Акцентуації характеру можуть спричиняти неадекватні дії та вчинки людини.
Типи акцентуацій характеру – виділяють основні:
інтровертований тип – властиві замкненість, труднощі при спілкуванні та налагодженні контактів з оточуючими;
екстравертований тип – властиві жага спілкування та діяльності, балакучість, інколи – поверховість;
некерований тип – імпульсивний, конфліктний, категоричний, підозрілий;
тип неврастенічної акцентуації – з домінуванням хворобливого самопочуття, дратівливості, підвищеної втомлюваності;
сенситивний тип – з надмірною чутливістю, лякливістю, сором’язливістю, вразливістю;
демонстративний тип – властиві егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, співчутті, захопленні ним.
Мотивація досягнень – мотиваційні тенденції (мотив прагнення до успіху або уникнення невдачі) людини, які завжди зумовлені її вибором ступеня складності задачі. Люди з переважанням мотиву прагнення до успіху обирають задачі середнього ступня трудності, інші надають перевагу дуже легким (вибір гарантує успіх) або дуже важким (не зможе вирішити, то не виникає почуття приниження).