Тема 7. Діяльність людини та її психологічна характеристика

Діяльність – найважливіша загальна властивість особистості, яка виявляється у цілеспрямованій активності, що реалізує потреби суб’єкта під час взаємодії з довколишнім середовищем.

Активність – діяльнісний стан живих організмів як умова їхнього існування у світі. Активна істота не просто перебуває в русі, вона містить у собі джерело свого власного руху, і це джерело відтворюється в ході самого руху. Це система характеристик індивідуальної поведінки, що відображає швидкісний, енергійний (внутрішнє прагнення індивіда до напруженої діяльності) та варіацій (тенденція до різноманітності й новизни) її аспекти.

Поведінка – зовнішній прояв психічної діяльності. Це властива живим істотам взаємодія з навколишнім середовищем опосередкована їх зовнішньою (руховою) і внутрішньою (психічною) активністю. Становить собою складний синтез, сплав рис типу вищої нервової діяльності і життєвих вражень, закріплених у вигляді систем тимчасових нервових зв’язків, динамічних стереотипів, утворених у результаті її взаємодії із середовищем. На відмінність від діяльності поведінка людини не обов’язково здійснюється цілеспрямовано та може не переслідувати конкретні цілі. Вона може бути спонтанною та хаотичною. Діяльність же завжди має організаційні рамки.

Суб’єкт діяльності – людина, яка її здійснює.

Об’єкт діяльності – фрагмент реальності, на котрий спрямована активність (наприклад, навчальний процес у вузі).

Предмет діяльності – те, чого діяльність безпосередньо стосується (наприклад, в навчальній діяльності це знання, уміння, навички).

Потреба – стан живої істоти, що відображає її залежність від умов існування та спричиняє активність у ставленні до цих умов.

Мотив – спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреб, у яких виявляється активність суб’єкта. Власне усвідомлена потреба стає мотивом.

Мета – те, для чого працює, за що бореться людина, чого вона хоче досягнути у своїй діяльності.

Операція – конкретній спосіб, яким виконується завдання, досягається мета. Дія може виконуватися декількома типами операцій. Вибір певної операції визначається умовами конкретної ситуації та індивідуальними особливостями суб’єкта діяльності.

Дія – елемент діяльності, цілеспрямована активність, реалізована в зовнішньому або внутрішньому плані. Розрізнюють сенсорні, вольові, моторні та дії мислення.

Навичка – компонент діяльності, сформований шляхом багаторазового повторення та, який реалізується з мінімальною свідомою регуляцією.

Вправа – багаторазове повторення й закріплення дії у вигляді навички.

Уміння – закріплені способи застосування знань у практичній діяльності. Уміння формуються шліхом вправ і створює можливість виконання дії не тільки у звичних, але й у змінних умовах.

Інтерференція – негативний вплив раніше засвоєної навички на процес оволодіння новою.

Перенесення навички – позитивний вплив раніше засвоєної навички на процес оволодіння навою.

Інтеріоризація – формування внутрішніх структур людської психіки завдяки засвоєнню структур зовнішньої соціальної діяльності.

Екстеріоризація – процес породження зовнішніх дій, висловлювань тощо на основі перетворення низки внутрішніх структур, що склалися за рахунок інтеріоризації зовнішньої соціальної діяльності людини.

Гра – основна форма вияву активності дитини на перших етапах її розвитку; змістовна творча діяльність, у якій дитина ставить свідомі цілі, прагне до їх здійснення.

Навчання – різновид діяльності, що виражається у цілеспрямованій передачі суспільно-історичного досвіду; процес формування знань, умінь, навичок.

Навчальна діяльність – діяльність школяра під керівництвом учителя, спрямована на засвоєння знань, набуття умінь, навичок; розумовий розвиток школяра.

Праця – свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ.

Провідна діяльність – вид діяльності, який визначає найважливіші характеристики психіки людини, які відносяться до пізнавальних процесів, станів і властивостей особистості. В рамках трьох основних видів ведучим видом діяльності може бути гра (для дошкільників), навчання (школярів), праця (для більш зрілого віку).

Автоматизм – акт руху, що виробляється шляхом вправ і здійснюється без контролю свідомості.

Звички – це та частина діяльності людини, яка виконується нею механічно, не переслідує усвідомленої мети та найчастіше не має продуктивного результату, тобто не передбачає отримання якогось продукту. Внутрішнє спонукання (потреба) особистості робити (діяти, поводитися) певним чином.