- •Хомуленко т.Б., Нестеренко м.О.
- •Розділ 1 програмований зміст навчальних модулів
- •1.1. Модуль 1. Психологія як система знань
- •Тема 1. Предмет і задачі психології як науки
- •План семінарського заняття Тема. Предмет і задачі психології як науки.
- •Теми рефератів і доповідей
- •Рекомендована література:
- •Тема 2. Розвиток наукових знань про природу психіки
- •План семінарського заняття
- •Тема 3. Методологія і методи психології
- •План семінарського заняття
- •Тема 4. Природничонаукові основи психіки людини
- •План семінарського заняття
- •Модуль 2. Еволюція та розвиток психіки
- •Тема 5. Розвиток психіки у філогенезі
- •План семінарського заняття Тема. Виникнення і становлення психіки в філогенезі
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Рекомендована література:
- •Тема 6. Проблема свідомості в психології
- •План семінарського заняття
- •Тема 7. Психологічна характеристика діяльності людини
- •План семінарського заняття
- •Тема 8. Спілкування
- •План семінарського заняття
- •Тема 9. Психологія груп
- •План семінарського заняття
- •План семінарського заняття
- •Рекомендована література:
- •Тема 11. Проблема особистості в наукових теоріях
- •План семінарського заняття
- •Тема 12. Темперамент
- •План семінарського заняття Тема. Темперамент
- •Лабораторно-практичне заняття Тема. Дослідження властивостей темпераменту
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Рекомендована література:
- •Тема 13. Характер
- •План семінарського заняття
- •Тема 14. Здібності
- •Рекомендована література:
- •Розділ 2 практична частина
- •2.1. Тестові запитання для контролю та самоконтролю
- •Тема 1. Предмет і задачі психології як науки
- •Тема 2. Етапи розвитку психології
- •Тема 3. Методологічні основи та методи психології
- •Тема 4. Природничонаукові основи психіки людини
- •Тема 5. Розвиток психіки у філогенезі
- •Тема 6. Свідомість як проблема психології
- •Тема 7. Діяльність людини та її психологічна характеристика
- •Тема 8. Спілкування
- •Тема 9. Психологія груп
- •Тема 10. Особистість та її психологічна характеристика
- •Тема 11. Проблема особистості в наукових теоріях
- •Тема 12. Темперамент
- •Тема 13. Характер
- •Тема 14. Здібності
- •Тематичний словник
- •Тема 1. Предмет і задачі психології як науки
- •Тема 2. Розвиток наукових знань про природу психіки
- •Тема 3. Методологічні основи та методи психології
- •Тема 4. Природничонаукові основи психіки людини
- •Тема 5. Розвиток психіки у філогенезі
- •Тема 6. Свідомість як проблема психології.
- •Тема 7. Діяльність людини та її психологічна характеристика
- •Тема 8. Спілкування
- •Тема 9. Психологія груп
- •Тема 10. Особистість
- •Тема 12. Темперамент
- •Тема 13. Характер
- •Тема 14. Здібності
- •Рекомендована література
- •1 Семестр
- •2 Семестр
- •Додатки
- •Тьюторське заняття на тему Природничонаукові основи психіки людини
Тема 8. Спілкування
Спілкування – взаємодія двох чи більше людей, яка полягає в обміні між ними інформацією пізнавального чи афективно-оцінного характеру.
Рефлексія – усвідомлення суб’єктом того, як він сприймається і оцінюється іншими індивідами або спільнотами; аналіз власного психічного стану.
Соціально-психологічна ідентифікація – уміння зрозуміти іншу людину, уподібнивши себе їй, тобто вміння стати на її позицію (децентрація).
Атрибуція каузальна – інтерпретація суб’єктом чинників і мотивів поведінки інших людей на основі власного досвіду проживання подібних ситуацій.
Соціальний стереотип – це стійке уявлення про явища або людей, які є властивими певній групі.
Атракція – поняття, що позначає виникнення привабливості однієї людини для іншої при їх взаємному сприйнятті. Формування прихильності виникає в суб’єкта як результат його специфічного емоційного відношення, оцінка якого породжує різноманітну гаму почуттів (від ворожості до симпатії і навіть любові) і виявляється у виді особливої соціальної установки на іншу людину.
Сумісність – це ефект взаємодії людей, який означає максимальне суб’єктивне задоволення партнерів один одним за певних енергетичних витрат і значної взаємної ідентифікації. Суб’єктивна задоволеність – це головна ознака сумісності.
Емпатичне слухання – розуміння почуттів, які переживаються іншою людиною, відповідний вираз свого розуміння цих почуттів. Мета емпатичного слухання – відчути емоційне забарвлення ідей, думок, їх значення для співрозмовника та зрозуміти, які почуття при цьому він спитує.
Стиль спілкування – індивідуально-стабільна форма комунікативної поведінки людини, яка виявляється в будь-яких умовах взаємодії – у ділових і особистісних стосунках, у стилі керівництва і виховання дітей, способах прийняття рішень і розв’язання конфліктів, у прийомах психологічного впливу на людей.
Тема 9. Психологія груп
Група – обмежена в розмірах спільність людей, що виділяється із соціального цілого на основі визначених ознак (характеру виконуваної діяльності, соціальної або класової приналежності, структури, композиції, рівня розвитку тощо).
Велика група – кількісно обмежена спільність людей, виділена за певними соціальними ознаками (клас, нація, прошарок), або реальна, значна за розмірами та складно організована спільність людей, поєднана спільною діяльністю (певна організація).
Мала група – відносно невелика кількість (3-30) безпосередньо контактуючих людей, об’єднана спільними цілями або завданнями.
Реальна група – обмежена в розмірах спільність людей, що існує в загальному просторі і часі й об’єднана реальними стосунками (шкільний клас, військовий підрозділ, родина тощо).
Умовна група – об’єднана за певною ознакою (діяльність, вік, стать) спільність людей, що не мають прямих або непрямих об’єктивних взаємостосунків між собою. Люди, що складають цю спільність, можуть не тільки не зустрічатися, але і не знати нічого один про одного, хоча при цьому вони знаходяться у певних, більш-менш однакових відношеннях із іншими членами своїх реальних груп.
Конгломерат – група раніше незнайомих людей, які знаходяться в той самий час на одній території. Кожен член групи переслідує свою індивідуальну мету, відсутня сумісна діяльність (наприклад, пасажири автобусу, відвідувачі театру тощо). Спілкування є ситуативним.
Номінальна – група людей, які зібралися разом і отримали загальну назву (наприклад першокурсниками називають абітурієнтів, що поступили в вуз та збираються на перші заняття). Спілкування цілеспрямоване.
Асоціація – група людей, які об’єднані сумісною діяльністю. Починають формуватися групова структур та елементарні норми, раз’являються загальні інтереси групи.
Кооперація – це група активно взаємодіючих людей, які домагаються певного результату в своїй діяльності. Відбувається прийняття, інтеріоризація кожним членом групи загальної мети з урахуванням власних цілей і інтересів. Структура чітко позначена: кожен має свою статусну позицію та грає відповідну статусу роль. Головна ознака – досягнення результату діяльності.
Корпорація – група людей, яка характеризується гіперавтономією, замкнутістю, ізольованістю від інших груп. Головна ознака – задоволення групових інтересів за рахунок інших груп. Якщо група-корпорація починає задовольняти свої інтереси за рахунок суспільних, вона перетворюється в злочинну організацію.
Колектив – група людей, об’єднаних спільними цілями і завданнями, досягнутими в процесі їхньої спільної соціально значущої діяльності. Групові процеси в колективі ієрархізовані й утворюють багаторівневу структуру, ядром якої є спільна діяльність, обумовлена особистісними і соціально значущими цілями.
Група офіційна (формальна) – реальна або умовна соціальна спільність, що має юридично фіксований статус, члени якої в умовах суспільного поділу праці об’єднані соціально заданою діяльністю, що організує їхню працю. Офіційна група завжди має певну нормативно закріплену структуру, призначене або обране керівництво, нормативно закріплені права й обов’язки її членів. Прикладами офіційних груп можуть служити різні комісії, групи референтів, консультантів тощо.
Група неофіційна (неформальна) – реальна соціальна спільність, що має юридично фіксованого статусу, вона добровільно об’єднана на основі інтересів, дружби і симпатії або на основі прагматичної користі. Неформальні групи можуть виступати як ізольовані спільності або складатися всередині офіційних груп. Їхні інтереси можуть мати як професійну, так і поза професійну спрямованість (наприклад, приятельські компанії). Існують також умовні неформальні групи, що об’єднують людей на основі спільних інтересів.
Референтна група – реальна або умовна соціальна спільність, із якою індивід співвідносить себе як з еталоном думок, цінностей, оцінок; на яку він орієнтується у своїй поведінці та самооцінці. Референтна група виконує загалом дві функції: нормативну і порівняльну. Нормативна функція виявляється в мотивуючому впливі референтної групи, що виступає джерелом норм поведінки, соціальних установок і ціннісних орієнтацій індивіда. Порівняльна функція референтної групи виявляється в перцептивних процесах.
Групова ідентифікація – форма групових стосунків, що виникає в спільній діяльності, при якій переживання одного із членів групи даються іншим як мотиви поведінки, що організують їхню власну діяльність, спрямовану одночасно на здійснення групової мети і на усунення впливів, які фруструють. Психологічною основою внутрішньогрупової ідентифікації є готовність суб’єкта (що складається в спільній діяльності) почувати, переживати, діяти у відношенні іншого так, якби цим іншим був він сам.
Групова інтеграція – стан групи, що характеризується упорядкованістю внутрішньо групових структур, погодженістю основних компонентів системи групової активності, усталеністю субординаційних взаємозв’язків між ними, стабільністю і наступністю їхнього функціонування.
Групові норми - правила регуляції поведінки членів групи, що були вироблені в результаті сумісної групової діяльності та спілкування.
Конфлікт – зіткнення різнопланових цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів суб’єктів взаємодії, що фіксуються ними в жорстокій формі. Конфліктна ситуація передбачає суб’єкта можливого конфлікту і його об’єкт. Однак, щоб конфлікт почав розвиватися, необхідний інцидент, при якому одна зі сторін починає діяти, принижуючи іншу. Якщо протилежний бік відповідає тим же, то конфлікт із потенційного переходить в актуальний і далі може розвиватися як прямий або опосередкований, конструктивний (стабілізує) або неконструктивний (дестабілізує ситуацію чи стосунки).
Групові конфлікти – конфлікти, що виникають у системах соціальної взаємодії: «особистість - група» або «група - група».
Роль – нормативно заданий або колективно схвалений зразок поведінки особистості в групі.
Статус – реальне положення особистості в системі внутрішньогрупових стосунків, ступень її авторитетності. Статус може бути високим, середнім або низьким.
Статус соціальний – загальне положення особистості або соціальної групи в суспільстві, що визначається сукупністю прав і обов’язків.
Лідерство – засіб впливу на групу, що базується на особистісному авторитеті, визнанні особистості лідера.
Лідер – член групи, що суттєво впливає на свідомість і поведінку інших членів групи завдяки свого особистісного авторитету (неформальний лідер) або посаді, котру займає (формальний лідер).
Соціально-психологічний клімат - якісна сторона міжособистісних стосунків, яка проявляється у вигляді сукупності психологічних умов, що сприяють ся або перешкоджають продуктивній діяльності та всебічному розвитку особистості групи. Важливішими ознаками є задоволеність належністю до групи, висока ступень емоційного включення і взаємодопомоги в ситуаціях, які викликають фрустрацію у когось із членів колективу, довіра й висока вимогливість членів групи один до одного, прийняття на себе відповідальності за стан справ у групі кожним із її членів тощо.
МОДУЛЬ 4. ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ