1.3.2. Основні вимоги до нормативів

1. Вважається, що будь-який хімічний забруднювач має свій поріг безпечності, і ціллю нормування є знаходження граничної і підпорогової концентрації. Не шкідливі концентрації і дози забруднювачей установлюються на рівень підпорогової концентрації.

2. Встановлення ГДК відбувається для “середньої людини”, й для найбільш ослаблених груп: дітей, старців та хворих.

3. У основу санітарного нормування хімічних забруднювачей призначений експеримент на тваринах із наступною екстраполяцією досвідів на результат у людини.

4. При встановлені граничної дії враховуються не тільки очевидні патології, але й функціональні неспецифічні зміни в організмі.

5. Нормування присутніх забруднюючих речовин в трьох середовищах: вода, повітря, ґрунт, - здійснюється по різним методикам, при цьому ГДК і дози одних й тих же хімічних речовин істотно відмінні:

а) для нормирування забруднювачей ґрунтів в першу чергу встановлюються масштаби забруднення: регіональні, локальні, глобальні. Далі встановлюються можливі шляхи взаємопроникнення: вода – ґрунт – повітря, потім оцінують ступінь забруднення ґрунту за допомогою спеціальних формул;

б) при нормуванні водяних об'єктів попереш установлюється тип водокористування (водокористування оборотне чи ні, якщо ні, то норми водозабору). Потім – шляхи забруднення водяних об'єктів, тип забруднення;

в) нормування атмосфери засновано на стандартизованій методиці розрахунку концентрацій викидів підприємств, згідно з якою враховуються: тип забруднюючих речовин, характеристики джерела забруднення, метеорологічні умови, форми рельєфу, характеристика розташування джерела забруднювачей.

Загальний принцип нормирування, котрий дотримується у більшості випадків описується як:

. (1.1)

1.3.3. Підходи до визначення гдк

Існує три основних підходів до визначення ГДК .

1. Вважати нормою той склад повітря, що спостерігається в природних, незабруднених людиною умовах. Недоліки цієї концепції в тому, що:

• не враховується природне забруднення середовища,

• на Землі не існує територій поза антропогенного впливу,

• вважається шкідливою будь-яка антропогенна діяльність.

2. Встановлювати ГДК на тому рівні, що можна домогтися при даному розвитку науки і техніки. Недоліки полягають у тому, що приймаються за норму практично досяжні але не завжди нешкідливі впливи, до того ж концепція має істотну економічну хибу.

3. Сучасна концепція нормування ГДК включає три основні положення:

• припустима, може бути прийнята така концентрація забруднювача, що не робить прямого або непрямого шкідливого або неприємного впливу на людину, не знижує його працездатність і самопочуття;

• неприпустимою є концентрація речовини, що робить шкідливий вплив на рослинність, клімат місцевості, прозорість атмосфери, побутові умови життя населення;

• звикання до речовини розглядається як несприятливий момент.

Недоліки концепції ГДК :

1. Відсутність уніфікованих принципів і методичних підходів до нормування довкілля, проведення експертизи.

2. Різнорідні вимоги до якості навколишнього середовища для людини та природних екосистем.

3. Відсутність загальногопідходу до охорони навколишнього середовища.

4. Неузгодженістьнорм впливу на різноманітні компоненти навколишнього природнього середовища (вода, атмосфера, ґрунти, надра).

5. Неузгодженість між характерами взаємопроникнення і взаємного впливу токсикантів у компонентах навколишнього природнього середовища.

6. Відсутність просторово-часовоїдиференціаціїнормативів.

7. Відсутність рівномірного розвитку норм для всіхгалузей народного господарства і їхньогоув'язуванняз економічним механізмом.

8. Існують положення, коли враховують середовище чистим та нешкідливим, якщо концентрація забрудників менш ГДК.

9. У центрі санітарно-гігієнічного нормування лежить здоров’я людини, а не стан середовища його існування.

10. Не враховується накоплення токсикантів у трофічних ланцюгах.

11. Існують тільки диференціальні оцінюючі шкали для оцінки стану якості середовища.

12. Можливість помилок при переносі результатів дослідів з тварин на людину.