3.5. Забезпечення якості повітря.

3.5.1. Індекс забруднення атмосфери і коефіцієнт небезпеки підприємства кнп.

Для контролю за промисловими викидами підприємств використовуються крім ГДК і інші нормативи:

ДЗК– допустима залишкова кількість.

ОБРВ– орієнтовно безпечний рівень впливу. Відіграє важливу роль у нормуванні, якщо не встановлено ГДК, ОБРВ встановлюється розрахунковим методом.

ОДК– орієнтовно допустима концентрація.

Мірою гостроти забруднення може служити індекс (потенціал) забруднення атмосфери IЗА (ПЗА).

IЗА– враховує умови і фактори розсіювання шкідливої речовини, він заснований на порівнянні середніх і максимальних концентрацій забруднюючих речовин стосовно санітарно-гігієнічних норм (ГДК).

, (3.9)

де q_cp.i – середній потенціал і-того забруднювача,

S– норматив.

, (3.10)

де С_i – залежить від класу забруднюючого речовини.

Константа, що дозволяє привести ступінь забруднення речовини до ступеня забруднення речовини, прийнятого за основу, (SО₂ на Україні), наведені в Табл.3.5.

Таблиця 3.5.

Класи небезпеки по SО₂.

Клас небезпеки	І	ІІ	ІІІ	ІV
Сi	1,7	1,3	1	0,9

. (3.11)

де q_cp.i – розраховується за даними моніторінгових постів міст.

І_повне – показує, якому рівню забруднювача атмосфери, в одиницях ГДК_SО2, відповідає зміст домішок, що спостерігається фактично, в атмосферному повітрі. Тобто показує, у скількох разів сумарний рівень забруднення атмосфери перевищує нормативне значення.

Гостроту забруднення атмосфери можна визначити, порівнюючи викиди:

, (3.12)

ΔВ_і = В_і + ГДВ (3.13)

– міра перевищення над ГДВ.

де І_Ві – індекс перевищення ГДВ конкретної домішці, що викидається, в %;

В_і – фактичний викид, г/сек чи т/рік.

Недоліки нормативу ГДВ полягають у тому, що він не враховує токсичність, тому вводять норматив ТУД – тони умовних домішок.

М(т/усл.т) = m_i * A_i, (3.14)

A_i– коефіцієнт небезпеки домішки (значення зафіксовані в таблицях).

, (3.15)

ΔВ_ГДВТУП = В_ТУП – ГДВ_ТУП, (3.16)

де K_j – коефіцієнт, враховуючий клас небезпечності забруднювача.

Показник забруднення повітря:

1. Відображає вагу усіх домішок по їх небезпечності для здоров’я людини.

2. Враховує шкідливий вплив кожної домішки у приземному шарі атмосфери, а також в процесі природнього круговороту.

3. Враховує фізико-географічні властивості кожного регіону, впливаючі на розсіювання домішок в атмосфері.

4. Враховує функціональне значення території, що підстилає, та плотність розміщення на ній реципієнтів.

5. Має простий математичний вираз, придатний для ранжировки об’єктів по ступеню забруднення повітря.

3.5.2. Визначення кнп- коефіцієнта небезпеки підприємства в залежності від данихпровикиди забруднюючих речовин в атмосферу

Для визначення КНП використовуються дані про викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Визначення ведеться за формою статистичної звітності. КОП розраховується по формулі:

, (3.17)

де М_i - маса викиду i-тої речовини, т/рік;

ГДК - відповідна ГДК середньодобова;

n- кількість речовин;

ai - константа, що дозволяє порівняти ступінь шкідливості речовині із сірчаним газом, знаходиться згідно з Табл.3.5.

Інгредієнт враховується, якщо його викид більше, ніж ГДК, тобто М_i/ГДК > 1; якщо М_i/ГДК < 1, то його в КНП не враховують.

Після підсумовування, на основі розрахунку КНП, підприємства поділяють по категоріях небезпеки, у відповідності з яким вибирають розміри санітарно-захисної зони.

Таблиця 3.6.

КНП та відповідні санітарно-захисні зони.

Категорія небезпеки	Числове значення КНП	Розміри СЗЗ, м
1а		3000
1б	108	1000
2	108 – 104	500
3	104 – 103	300
4	<103	100
5		50