90. Поняття, особливості і види договірних відносин суб'єктів аграрного підприємництва.

Згідно ст.626 ЦК України договором єдомовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Отже, договір є правовою формою (засобом) узгодження волі двох чи декількох сторін, спрямованої на досягнення певного правового результату. За своєю правовою природою договір є правочином.Господарський договір– це майнова угода суб’єкта підприємницької діяльності з іншим суб’єктом (контрагентом), яка регулює (встановлює, змінює, припиняє) зобов’язання сторін у сфері господарської і комерційної діяльності.Ознаки господарського договору:1) завжди укладаються з господарською або комерційною метою для досягнення певних господарських результатів: виробництво або реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг; 2) діють окремі правила чи положення стосовно підстав їх укладання і змісту договірних зобов’язань; 3) укладається між суб’єктами господарської (в тому числі підприємницької) діяльності або між одним чи декількома такими особами та не господарюючою юридичною особою (наприклад, органом влади). Для того щоб вступати у договірні відносини кожний суб’єкт аграрної підприємницької діяльності повинен матидоговірну правоздатність,яка визначається в законах, підзаконних актах, в статутах кожного окремого підприємства. Для того, щоб договір мав належну юридичну силу, він повинен відповідати ряду вимог закону, які прийнято називатиумовами дійсності угоди:1) щодо змісту договору (зміст становлять умови договору); 2) щодо наявності договірної правоздатності суб’єктів; 3) щодо відповідності внутрішньої волі і волевиявлення сторін в договорі; 4) щодо форми (господарські договори укладаються письмово і повинні бути підписані уповноваженими особами); 5) щодо реальності договору, тобто спрямування волевиявлення сторін на досягнення певних юридичних наслідків; 6) щодо дотримання спеціальних умов договору.^ 2. Види договірних відносин в АПК. В агарному підприємництві можна визначити такіосновні групи договорів:1) матеріально-технічного та фінансового забезпечення виробничої діяльності аграрних товаровиробників; 2) у сфері надання послуг суб’єктам аграрного підприємництва або матеріально-технічне обслуговування; 3) у сфері реалізації виробленої продукції; 4) у сфері наукового забезпечення суб’єктів аграрного виробництва. Проте, варто зауважити, всі аграрно-правові договори підпорядковуються загальним правилам цивільного законодавства. Нормами аграрного права визначаються особливості їх правового регулювання.Видидоговорівматеріально-технічногозабезпечення: договір оптової купівлі-продажу; договір поставки; договір поставки за прямими тривалими зв’язками; договір лізингу; договір оренди.Договір поставки(ст.265 ГК) являє собою угоду, за якою одна сторона –постачальникзобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У договорі поставкимає бути зазначено:найменування сторін; найменування, кількість та асортимент продукції; якість і кількість продукції; строки поставки; ціна, порядок і форма розрахунків; умови поставки (вид транспорту, норма відвантаження); строки повернення тари багаторазового використання; порядок розгляду спорів, які можуть виникнути; додаткові умови; штрафні санкції за неналежне виконання або невиконання умов договору; строк дії договору, юридичні адреси сторін, банківські та поштові реквізити. Договір поставки вважається укладеним і набуває юридичної сили від дня його підписання сторонами, якщо інше не встановлено сторонами. Договори у сфері виробничо-технічного обслуговування можуть бути таких видів:договори на капітальне будівництво; договори на ремонт та технічне обслуговування; договори на агрохімічне обслуговування; договір на перевезення вантажів; договір на виконання авіаційно-хімічних робіт; договір на виконання робіт по терасуванню схилів, створенню полезахисних смуг; договори на полив сільськогосподарських культур тощо.Сторонамицих договорів можуть бути як юридичні особи, так і окремі громадяни, які виконують технічне обслуговування на підставі договору підряду. У договорахвизначаєтьсяобсяг і кількість робіт, строки виконання , їх вартість, а також інші необхідні умови. Вироблену або перероблену с/г продукцію аграрні товаровиробники можуть реалізовувати на підставітаких договорів:договір контрактації; договір купівлі-продажу (оптова торгівля, роздрібна торгівля); договір міни; договір комісії; біржова угода; поставки.Біржові угоди(ЗУ «Про товарну біржу» 1991 р.):

1. форвардні– зобов’язання придбати (продати) у майбутньому у визначений час та на визначених умовахз фіксацією цінпід час укладання контракту;

2. ф’ючерсні – зобов’язання придбати (продати) у майбутньому за цінами на момент виконання зобов’язання. (пост. КМ 17.11. 1995 р. схвалено Концепцію організації біржового сільськогосподарського ринку).

^ Державна закупкасільськогосподарської продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі держзамовлення (ЗУ «Про поставки продукції для державних потреб» від 22 грудня 1995 р.; ЗУ «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 р.; ЗУ «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 р.). Згіднодоговору контрактації(ст.272 ГК)виробник сільськогосподарської продукції (виробник)зобов’язуєтьсяпередати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (контрактант) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, аконтрактант зобов’язуєтьсясприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.^ Предметом договорує сільськогосподарська продукція.Сільськогосподарська продукція– це живі тварини; продукти тваринного походження; продукти рослинного походження; жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; воски тваринного або рослинного походження; готові харчові продукти; алкогольні та без алкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники (п. 2.15 ст. 2 ЗУ «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 р., ЗУ «Про митний тариф України» від 5 квітня 2001 р.) У договоріконтрактації повинно бути передбаченонаступне: 1) види продукції (асортимент), номер державного стандарту або ТУ, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин; 2) кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника; 3) ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції; 4) обов’язки контрактанта щодо надання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства; 5) взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору; 6) інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженому в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів. Договорамиу сфері наукового забезпеченняє договори аграрних підприємців із різними виробниками, науково-виробничими об’єднаннями, науково-виробничими та виробничими системами. Ці суб’єкти через договори запроваджують в аграрне виробництво нові технології, сорти рослин, що дає змогу підняти рівень сільськогосподарське виробництва і отримувати більш значні результати.