- •2. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
- •3. Предмет аграрного права України, його зміст та особливості.
- •4. Основні методи правового регулювання аграрного права.
- •5. Принципи аграрного права.
- •6. Аграрне право як галузь юридичної науки.
- •7. Система аграрного права як навчальної дисципліни.
- •8. Понятгя, ознаки і класифікація джерел аграрного права та їх особливості.
- •9. Конституція і Закони України як джерела аграрного права.
- •10. Укази Президента України у системі джерел аграрного права.
- •11. Урядові правові акти та акти органів державного управління у системі аграрного законодавства.
- •12. Види й юридична сила локальних правових актів як джерел аграрного права.
- •13. Роль і значення узагальнень судової та господарської практики у забезпеченні правозастосування і зміцнення законності в аграрному секторі економіки країни.
- •14. Поняття, класифікація й особливості аграрних правовідносин.
- •15. Поняття, види та особливості внутрішніх аграрних відносин.
- •16. Поняття та види зовнішніх аграрних виробничих правовідносин.
- •17. Поняття, особливості і класифікація суб'єктів аграрного права.
- •18. Законодавче визначення поняття сільськогосподарського товаровиробника,
- •19. Правосуб'єктність громадян - як суб'єктів аграрних правовідносин.
- •20. Правосуб'єктність кооперативних сільськогосподарських підприємств.
- •21. Правосуб'єктність аграрних підприємств корпоративного типу.
- •22. Особливості правового статусу аграрних підприємств, заснованих на державній формі власності.
- •23. Особливості правосуб'єктності міжгосподарських підприємств і об'єднань (агропромислових, агроторгівельних та інших об'єднань, комбінатів).
- •24. Правові підстави і особливості правового регулювання реорганізації та ліквідації суб'єктів аграрного підприємництва.
- •25. Загальна характеристика правового регулювання ринкових перетворень на селі.
- •26. Правове регулювання приватизації в апк.
- •27. Правове регулювання паювання землі й майна.
- •1. Пайовий фонд та його розподіл
- •2. Необхідність розпаювання майна
- •3. Особливості паювання землі
- •28. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі.
- •29. Правове забезпечення формування ринку сільськогосподарської техніки.
- •30. Правове регулювання ринку продовольства. Біржовий ринок.
- •31. Поняття, суть і принципи державного регулювання сільського господарства та їх правове закріплення.
- •32. Методи і форми регулятивної діяльності державних органів у сільському господарстві.
- •33. Задачі та функції Міністерства аграрної політики та продовольства України.
- •34. Органи державного управління сільського господарства та їхні повноваження.
- •35. Органи державного контролю та інспекції в сільському господарстві.
- •36. Правові підстави і межі державного втручання в діяльність аграрних підприємств як суб'єктів підприємницької діяльності.
- •37. Правові форми використання земель та інших природних ресурсів у сільському господарстві.
- •38. Права і обов'язки суб'єктів аграрного підприємництва стосовно використання земель сільськогосподарського призначення та інших природних ресурсів.
- •39. Правова охорона земель як об'єкта природного середовища у сільському господарстві.
- •40. Правове регулювання водокористування та надрокористування у сільському господарстві.
- •41. Правове регулювання використання тваринного та рослинного світу у сільському господарстві.
- •42. Правове регулювання лісокористування у сільському господарстві.
- •43. Понятгя та особливості юридичної відповідальності за порушення аграрного законодавства.
- •44. Дисциплінарна відповідальність працівників, зайнятих в аграрному виробництві.
- •45. Матеріальна відповідальність робітників аграрних підприємств.
- •46. Майнова відповідальність за аграрні правопорушення.
- •47. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства.
- •48. Поняття та правові ознаки фермерського господарства.
- •49. Умови і порядок створення фермерського господарства. Його державна реєстрація.
- •50. Умови та порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства,
- •51. Правовий режим майна у фермерському господарстві, його особливості.
- •52. Правові основи господарської діяльності, матеріально-технічного забезпечення та реалізації виробленої продукції фермерського господарства.
- •53. Державна підтримка фермерських господарств.
- •54. Правові підстави та порядок припинення фермерського господарства.
- •55. Соціально-економічна значимість і юридична природа особистого селянського господарства.
- •56. Поняття та основні ознаки особистого селянського господарства.
- •57. Правовий режим земель особистого селянського господарства.
- •58. Правовий режим майна особистого селянського господарства.
- •59. Зайнятість членів особистих селянських господарств, їх права та обов'язки.
- •60. Державна підтримка особистих селянських господарств.
- •61. Загальна характеристика законодавства у сфері сільськогосподарської кооперації.
- •62. Поняття та класифікація сільськогосподарського кооперативу, його основні юридичні ознаки.
- •63. Законодавче визначення поняття виробничих та обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів.
- •64. Порядок створення сільськогосподарського кооперативу та його державної реєстрації. Статут кооперативу.
- •65. Правові умови членства у сільськогосподарському кооперативі.
- •66. Система органів управління та контролю у сільськогосподарському кооперативі.
- •67. Правовий режим майна, землі та фінансів сільськогосподарського кооперативу. Право власності на пай.
- •68. Правові підстави реорганізації та ліквідації сільськогосподарського кооперативу.
- •69. Поняття та загальна характеристика правового становища господарських товариств в апк.
- •70. Правовий статус сільськогосподарських акціонерних товариств.
- •71. Правовий статус сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю.
- •72. Особливості правового статусу найманих працівників у сільськогосподарських акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю.
- •73. Особливості ліквідації сільськогосподарських акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.
- •74. Поняття соціального розвитку села.
- •75. Правовий режим об'єктів соціальної сфери села.
- •76. Правове забезпечення наукових досліджень, підготовки кадрів для села та зайнятості сільського населення.
- •77. Правове регулювання розвитку житлово-комунального та дорожнього господарства на селі.
- •78. Правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів сільського населення.
- •79. Правове регулювання рослинництва
- •80. Правова охорона прав на сорти рослин
- •81. Правове регулювання насінництва.
- •82. Правове регулювання захисту рослин
- •83. Правове регулювання страхування вражаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.
- •84. Правове регулювання тваринництва
- •85. Правове регулювання племінної справи у тваринництві.
- •86.Правове регулювання бджільництва
- •87. Правове регулювання виробництва рибної продукції.
- •88. Правове регулювання ветеринарної медицини.
- •89. Правове регулювання страхування тварин.
- •90. Поняття, особливості і види договірних відносин суб'єктів аграрного підприємництва.
- •91. Контрактація та інші окремі договори щодо реалізації сільськогосподарської продукції.
- •92. Договори на використання науково-технічної продукції у сільському господарстві.
- •9З. Договори агрохімічного, меліоративного та виробничо-технічного сервісу суб'єктів аграрного підприємництва.
- •94. Особливості аграрно-правового регулювання ринку зерна та заставних закупівель сільськогосподарської продукції,
- •95. Правове регулювання хімізації сільського господарства.
- •96. Правова охорона ґрунтів у сільському господарстві.
ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ З АГРАРНОГО ПРАВА
1. Завдання та зміст аграрної реформи та її основної складової земельної реформи в реалізації аграрної політики держави. Роль аграрного права у їх реалізації.
Аграрна реформа в Україні спрямована насамперед на перехід до ринкової економіки. у зв'язку із цим реальне значення ринку і розширення товарно-грошових відносин у розвитку агропромислового комплексу непомірно зростає. Ринок, як система товарно-грошових відносин виробників і споживачів матеріальних благ стає все більшим стимулюючим чинником розвитку товарного виробництва в умовах приватної власності на землю, основні засоби і вироблену продукцію. Ринкові відносини характеризують ступінь розвитку кожної країни, обміну, стан і співвідношення попиту і пропозиції, як на окремі товари або якийсь один із них в масштабі однієї країни, або світової економічної системи. У більш вузькому розумінні ринок - це місце продажу товарів. Місткість ринку визначають обсяг виробництва, його спеціалізація і купівельна спроможність населення та інші чинники. Найвищого розвитку ринкові відносини досягають за капіталізму, де товарне виробництво стає масовим. Наявність ринку зумовлює необхідність врахувати при виробництві і реалізації товарів суспільно-необхідні затрати праці. Ринкова вартість визначається середніми умовами виробництва певного товару. В тих товаровиробників в яких індивідуальна вартість нижча від суспільної одержують додатковий продукт, що є формою надлишкової додаткової вартості. Ці товаровиробники, в яких індивідуальна вартість вища від ринкової не витримують конкуренції і змушені знижувати індивідуальні затрати виробництва.
2. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
Галузь права — основний підрозділ у структурі права, його диференційована складова. Вона є сукупністю певних норм права, що регулюють якісно особливі суспільні відносини. Разом узяті галузі права становлять систему права — його закономірно послідовний склад. До нього входять як основні (профільні, фундаментальні) галузі права, так і вторинні, зокрема комплексні. До перших належать цивільне, адміністративне, кримінальне право тощо. До других — господарське, аграрне, екологічне й багато інших галузей права. Слід зазначити, що нині у зв'язку із урізноманітненням суспільних відносин, а також форм їх правового врегулювання, кількість комплексних галузей збільшується. Аграрне право було однією з перших комплексних галузей. Комплексні галузі права містять як норми основних галузей права, при цьому істотно їх спеціалізуючи, так і свої власні галузеві норми, які створюють їх базу. Усі разом вони формують цілісну правову галузеву сукупність норм. Найхарактернішими рисами правової спільності комплексних спеціалізованих галузей права є не так методи правового регулювання, як особливі принципи (загальні вихідні положення). Саме ці принципи, як зазначає С. С. Алексеев, надають комплексним галузям права специфічного галузевого відтінку. Починаючи з 30-х і до 90-х рр. минулого століття єдиною комплексною галуззю права, яка обслуговувала суспільні відносини в сільському господарстві колишнього СРСР, у тому числі й в УРСР, було колгоспне право. Ця галузь права стосувалася тільки одного суб'єкта суспільних відносин — колгоспів, що було зумовлено наявністю самостійної колгоспно-кооперативної форми власності та адміністративними методами керівництва господарськими процесами на селі. У 70-х рр. закономірно виникла наукова ідея про потребу сукупного галузевого правового регулювання діяльності не лише колгоспів, а й інтегровано всіх сільськогосподарських (аграрних) підприємств. Вперше її сформулював М. І. Козир як потребу формування сільськогосподарського права, котре згодом почали називати аграрним. У дискусії, яка розгорнулася щодо цього, брали участь українські вчені — В. 3. Янчук, Н. І. Титова, В. С. Шелестов, В. К. Попов, Ц. В. Бичкова, 3. А. Павлович та ін. Уже тоді необхідність існування аграрного права обгрунтовано доводили не стільки особливостями суб'єктів аграрних відносин, скільки унікальною специфікою їх виробничо-сільськогосподарської діяльності як єдиного об'єкта цих правовідносин. Адже тільки у сфері сільського господарства існує унікальне органічне поєднання господарської діяльності (праці) із землекористуванням,, а самі землі виступають як основний засіб виробництва. Неповторні особливості процесу виробництва сільськогосподарської продукції дістають вияв у всіх сільськогосподарських структурах незалежно від форм власності та господарювання. Саме ця юридична специфіка суспільних аграрних відносин стала першоосновою вирішення їх як предмета правового регулювання окремою комплексною, інтегрованою і спеціалізованою галуззю аграрного права. Аграрне право — порівняно нова галузь у системі права, яка об'єктивно сформувалась у 70-х рр. минулого століття внаслідок об'єднання в єдиний комплекс правових норм, які регулювали суспільні відносини в колгоспах, державних сільськогосподарських підприємствах, інших сільськогосподарських виробничих структурах, що існували у той час. Об'єктом аграрних відносин цих різних суб'єктів стала насамперед їх сільськогосподарська виробнича діяльність. Вона є розмаїта, а за змістом реалізується різними аграрними суб'єктами, проте має єдину спрямованість — на використання земель сільськогосподарського призначення для виробництва відповідної продукції. Ця діяльність може бути безпосередньо сільськогосподарською або тісно з нею пов'язаною. З виникненням України як суверенної держави, радикальними змінами суспільних відносин на селі у зв'язку з реалізацією земельної та аграрної реформ істотно розширилося та набуло якісно нового змісту аграрне законодавство, що становить нормативно-правову базу аграрного права як галузі права. Проте, як і раніше, воно акумулює законодавчі акти, що регулюють земельні, трудові, майнові, організаційні, управлінські та інші відносини різних аграрних суб'єктів. Аграрне право це, по-перше, комплексна галузь права, яка є сукупністю різних за юридичною природою норм, що регулюють органічний за змістом комплекс аграрних суспільних відносин, а саме: земельних, трудових, майнових, організаційних, управлінських та ін.; по-друге — інтегрована галузь права, норми якої регулюють відносини багатьох аграрних суб'єктів: фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, особистих селянських господарств, приватних і державних аграрних підприємств та ін. їхня діяльність може бути заснована на приватній, комунальній та державній формах власності; по-третє, — це спеціалізована галузь права, що зумовлено таким узагальнюючим для всіх аграрних суб'єктів принципом їх основної діяльності, як сільськогосподарська виробнича та пов'язана з нею діяльність. У свою чергу, ця діяльність має певну специфіку — пов'язаність із використанням природних властивостей земель сільськогосподарського призначення. Можна назвати ще одну специфічну рису аграрного права, яка полягає в тому, що воно відповідає окремій аналогічній галузі економіки. По суті, йдеться про адекватність галузі права й галузі економіки. Норми сучасного аграрного права України не можуть не регулювати певною мірою й соціальні проблеми селян, кількість яких, за переписом 2001 р., становить 32,8% від усього населення країни. Розширення предмета правового регулювання сучасного аграрного права України відбувається завдяки тому, що воно стосується не тільки відносин у сфері виробництва сільськогосподарської продукції (які залишаються основними), а й відносин у сфері переробки сільськогосподарської сировини, реалізації відповідної продукції та ін. І Отже, аграрне право України — це комплексна, інтегрована і спеціалізована галузь права; вона охоплює різні правові норми, які регулюють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та пов'язаної з нею сільськогосподарської діяльності під час використання земель сільськогосподарського призначення різними аграрними суб'єктами. Ця галузь виникла у 70-х рр. минулого століття, пройшла дискусійний етап свого становлення, утвердилась у комплексну, інтегровану та спеціалізовану галузь права, яка істотно розширила й якісно збагатила свій зміст внаслідок здійснення в Україні земельної та аграрної реформ.