- •2. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
- •3. Предмет аграрного права України, його зміст та особливості.
- •4. Основні методи правового регулювання аграрного права.
- •5. Принципи аграрного права.
- •6. Аграрне право як галузь юридичної науки.
- •7. Система аграрного права як навчальної дисципліни.
- •8. Понятгя, ознаки і класифікація джерел аграрного права та їх особливості.
- •9. Конституція і Закони України як джерела аграрного права.
- •10. Укази Президента України у системі джерел аграрного права.
- •11. Урядові правові акти та акти органів державного управління у системі аграрного законодавства.
- •12. Види й юридична сила локальних правових актів як джерел аграрного права.
- •13. Роль і значення узагальнень судової та господарської практики у забезпеченні правозастосування і зміцнення законності в аграрному секторі економіки країни.
- •14. Поняття, класифікація й особливості аграрних правовідносин.
- •15. Поняття, види та особливості внутрішніх аграрних відносин.
- •16. Поняття та види зовнішніх аграрних виробничих правовідносин.
- •17. Поняття, особливості і класифікація суб'єктів аграрного права.
- •18. Законодавче визначення поняття сільськогосподарського товаровиробника,
- •19. Правосуб'єктність громадян - як суб'єктів аграрних правовідносин.
- •20. Правосуб'єктність кооперативних сільськогосподарських підприємств.
- •21. Правосуб'єктність аграрних підприємств корпоративного типу.
- •22. Особливості правового статусу аграрних підприємств, заснованих на державній формі власності.
- •23. Особливості правосуб'єктності міжгосподарських підприємств і об'єднань (агропромислових, агроторгівельних та інших об'єднань, комбінатів).
- •24. Правові підстави і особливості правового регулювання реорганізації та ліквідації суб'єктів аграрного підприємництва.
- •25. Загальна характеристика правового регулювання ринкових перетворень на селі.
- •26. Правове регулювання приватизації в апк.
- •27. Правове регулювання паювання землі й майна.
- •1. Пайовий фонд та його розподіл
- •2. Необхідність розпаювання майна
- •3. Особливості паювання землі
- •28. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі.
- •29. Правове забезпечення формування ринку сільськогосподарської техніки.
- •30. Правове регулювання ринку продовольства. Біржовий ринок.
- •31. Поняття, суть і принципи державного регулювання сільського господарства та їх правове закріплення.
- •32. Методи і форми регулятивної діяльності державних органів у сільському господарстві.
- •33. Задачі та функції Міністерства аграрної політики та продовольства України.
- •34. Органи державного управління сільського господарства та їхні повноваження.
- •35. Органи державного контролю та інспекції в сільському господарстві.
- •36. Правові підстави і межі державного втручання в діяльність аграрних підприємств як суб'єктів підприємницької діяльності.
- •37. Правові форми використання земель та інших природних ресурсів у сільському господарстві.
- •38. Права і обов'язки суб'єктів аграрного підприємництва стосовно використання земель сільськогосподарського призначення та інших природних ресурсів.
- •39. Правова охорона земель як об'єкта природного середовища у сільському господарстві.
- •40. Правове регулювання водокористування та надрокористування у сільському господарстві.
- •41. Правове регулювання використання тваринного та рослинного світу у сільському господарстві.
- •42. Правове регулювання лісокористування у сільському господарстві.
- •43. Понятгя та особливості юридичної відповідальності за порушення аграрного законодавства.
- •44. Дисциплінарна відповідальність працівників, зайнятих в аграрному виробництві.
- •45. Матеріальна відповідальність робітників аграрних підприємств.
- •46. Майнова відповідальність за аграрні правопорушення.
- •47. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства.
- •48. Поняття та правові ознаки фермерського господарства.
- •49. Умови і порядок створення фермерського господарства. Його державна реєстрація.
- •50. Умови та порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства,
- •51. Правовий режим майна у фермерському господарстві, його особливості.
- •52. Правові основи господарської діяльності, матеріально-технічного забезпечення та реалізації виробленої продукції фермерського господарства.
- •53. Державна підтримка фермерських господарств.
- •54. Правові підстави та порядок припинення фермерського господарства.
- •55. Соціально-економічна значимість і юридична природа особистого селянського господарства.
- •56. Поняття та основні ознаки особистого селянського господарства.
- •57. Правовий режим земель особистого селянського господарства.
- •58. Правовий режим майна особистого селянського господарства.
- •59. Зайнятість членів особистих селянських господарств, їх права та обов'язки.
- •60. Державна підтримка особистих селянських господарств.
- •61. Загальна характеристика законодавства у сфері сільськогосподарської кооперації.
- •62. Поняття та класифікація сільськогосподарського кооперативу, його основні юридичні ознаки.
- •63. Законодавче визначення поняття виробничих та обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів.
- •64. Порядок створення сільськогосподарського кооперативу та його державної реєстрації. Статут кооперативу.
- •65. Правові умови членства у сільськогосподарському кооперативі.
- •66. Система органів управління та контролю у сільськогосподарському кооперативі.
- •67. Правовий режим майна, землі та фінансів сільськогосподарського кооперативу. Право власності на пай.
- •68. Правові підстави реорганізації та ліквідації сільськогосподарського кооперативу.
- •69. Поняття та загальна характеристика правового становища господарських товариств в апк.
- •70. Правовий статус сільськогосподарських акціонерних товариств.
- •71. Правовий статус сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю.
- •72. Особливості правового статусу найманих працівників у сільськогосподарських акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю.
- •73. Особливості ліквідації сільськогосподарських акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.
- •74. Поняття соціального розвитку села.
- •75. Правовий режим об'єктів соціальної сфери села.
- •76. Правове забезпечення наукових досліджень, підготовки кадрів для села та зайнятості сільського населення.
- •77. Правове регулювання розвитку житлово-комунального та дорожнього господарства на селі.
- •78. Правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів сільського населення.
- •79. Правове регулювання рослинництва
- •80. Правова охорона прав на сорти рослин
- •81. Правове регулювання насінництва.
- •82. Правове регулювання захисту рослин
- •83. Правове регулювання страхування вражаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.
- •84. Правове регулювання тваринництва
- •85. Правове регулювання племінної справи у тваринництві.
- •86.Правове регулювання бджільництва
- •87. Правове регулювання виробництва рибної продукції.
- •88. Правове регулювання ветеринарної медицини.
- •89. Правове регулювання страхування тварин.
- •90. Поняття, особливості і види договірних відносин суб'єктів аграрного підприємництва.
- •91. Контрактація та інші окремі договори щодо реалізації сільськогосподарської продукції.
- •92. Договори на використання науково-технічної продукції у сільському господарстві.
- •9З. Договори агрохімічного, меліоративного та виробничо-технічного сервісу суб'єктів аграрного підприємництва.
- •94. Особливості аграрно-правового регулювання ринку зерна та заставних закупівель сільськогосподарської продукції,
- •95. Правове регулювання хімізації сільського господарства.
- •96. Правова охорона ґрунтів у сільському господарстві.
43. Понятгя та особливості юридичної відповідальності за порушення аграрного законодавства.
Під юридичною відповідальністю розуміється державний примус до виконання вимог, передбачених законодавством, охоронне правовідношення, в якому порушник зобов'язаний відповідати за свої винні вчинки. Найчастіше вона настає через негативні наслідки вчинених правопорушень. В аграрному праві відповідальність являє собою комплексний правовий інститут, який охоплює сукупність юридичних норм, що закріплюють види, засоби й порядок застосування заходів за порушення в сільськогосподарському виробництві. Види й засоби відповідальності порушників норм аграрного законодавства склалися в традиційних галузях права. Вони мають міжгалузеву або загальноправову сферу дії, тому їх активно застосовують з метою охорони правопорядку в аграрному секторі економіки.
Об'єктом відповідальності є винне порушення юридичних приписів, що регулюють здійснення виробничо - господарської й іншої діяльності сільськогосподарських підприємств та їхніх об'єднань. Визначаючи види й заходи відповідальності, законодавство бере до уваги специфіку функціонування сільськогосподарського виробництва, умови життя й побуту працівників села.
Результати виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників багато в чому залежать від правильного врахування кліматичних, погодних, природних та біологічних факторів, раціонального використання природних ресурсів, їх заощадження й забезпечення відтворення. Вплив зазначених факторів на результати та обсяг виробництва сільськогосподарських продуктів важливо мати на увазі під час визначення характеру правопорушення, встановленні ступеня вини працівника сільського господарства в правопорушенні, визначенні розмірів збитків, запрацівника сільськогосподарського підприємства, якібудь-я кого кретних умов, за яких вчинено правопорушення. Наприклад, на працівника сільськогосподарського підприємства, як і будь-якого іншого, не можна покладати відповідальність за збитки, які можуть бути віднесені до категорії нормального виробничо-господарського ризику. За ст. 130 КЗпП, на працівника не можна покладати відповідальність також за не одержані підприємством доходи і за шкоду, заподіяну працівником, який діяв у стані крайньої необхідності.
Органи сільськогосподарських підприємств не мають права самостійно визначати заходи юридичної відповідальності, але в установленому законом порядку застосовують їх як засіб зміцнення законності в сільському господарстві.
Найчастіше порушення в сільськогосподарському виробництві виникають внаслідок порушення передбачених заборон. У чинному законодавстві встановлено такі види юридичної відповідальності за вчинені правопорушення: дисциплінарна, матеріальна, майнова, адміністративна, кримінальна. Ця класифікація характеризує в основному юридичний метод, заходи і процесуальний порядок дії на порушників законодавства. Можна погодитися з думкою деяких учених, що вона, незважаючи на свою поширеність, не має під собою наукової основи, тому що побудована із врахуванням різнорідних ознак: міжгалузевих, галузевих та внутрішньогалузевих .
У літературі зустрічаються пропозиції про поділ відповідальності на економічну, еколого-правову, земельно-правову та інші види (В. В. Петров, Б. В. Єрофєєв, Є. П. Губін). Слушною є думка, що кожній галузі права має відповідати притаманна їй юридична відповідальність. Але це навряд чи можливо. Адже в більшості галузей права, як правило, відсутні властиві тільки одній із них санкції або заходи впливу на правопорушника. Ці заходи і санкції мають уніфікований характер (штраф, відшкодування шкоди) і застосовуються як в одній, так і в інших галузях права.
Види юридичної відповідальності можна розглядати не тільки за галузевою ознакою. З неправомірних діянь, що суперечать нормам аграрного законодавства, найбільш важливими і характерними є: екологічні правопорушення (порушення приписів про поліпшення сільськогосподарських земель, охорону ґрунтів та інших природних ресурсів, що використовуються в сільському господарстві); порушення організаційних основ і правил ведення сільськогосподарського виробництва (недодержання правил внутрішнього розпорядку, ветеринарних правил обслуговування тварин, правил і норм техніки безпеки та виробничої санітарії, охорони здоров'я працівників сільськогосподарських підприємств); заподіяння збитків майну сільськогосподарських підприємств.
За суб'єктами відповідальності можна розрізняти індивідуальну й колективну відповідальність, за органами застосування — судову й адміністративну. Суб'єктами відповідальності за порушення аграрного законодавства є: громадяни, що ведуть фермерське господарство, власники особистих селянських господарств, інші працівники сільськогосподарського виробництва, а також сільськогосподарські організації (підприємства, кооперативи, товариства тощо), основним видом діяльності яких є виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції.
Правопорушення, що їх вчиняють ці суб'єкти, є неоднорідними. Одні з них мають яскраво виражений аграрно-правовий, інші складніший характер, зокрема можуть бути одночасно порушенням правопорядку, передбаченого нормами різних галузей права. Отже, зміцнення правопорядку в сільськогосподарському виробництві (господарське використання земельних ділянок, захист майнових та інших прав сільськогосподарських товаровиробників, охорона соціальних прав сільських мешканців) забезпечується не тільки нормами аграрного законодавства, але й заходами, що містяться в нормах цивільного, трудового, фінансового, адміністративного, кримінального законодавства. Втім, застосування відповідних заходів та санкцій відбувається за вчинення аграрних правопорушень, тобто проступків, що порушують вимоги аграрного законодавства, яке бере до уваги особливості розвитку агропромислового комплексу взагалі й сільського господарства зокрема. Врахування цих особливостей додає заходам кримінальної, адміністративної, майнової, матеріальної та іншим видам відповідальності аграрного аспекту, що спричиняє втрату ними свого галузевого характеру та зумовлює набуття міжгалузевого, загальноправового значення.