- •2. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
- •3. Предмет аграрного права України, його зміст та особливості.
- •4. Основні методи правового регулювання аграрного права.
- •5. Принципи аграрного права.
- •6. Аграрне право як галузь юридичної науки.
- •7. Система аграрного права як навчальної дисципліни.
- •8. Понятгя, ознаки і класифікація джерел аграрного права та їх особливості.
- •9. Конституція і Закони України як джерела аграрного права.
- •10. Укази Президента України у системі джерел аграрного права.
- •11. Урядові правові акти та акти органів державного управління у системі аграрного законодавства.
- •12. Види й юридична сила локальних правових актів як джерел аграрного права.
- •13. Роль і значення узагальнень судової та господарської практики у забезпеченні правозастосування і зміцнення законності в аграрному секторі економіки країни.
- •14. Поняття, класифікація й особливості аграрних правовідносин.
- •15. Поняття, види та особливості внутрішніх аграрних відносин.
- •16. Поняття та види зовнішніх аграрних виробничих правовідносин.
- •17. Поняття, особливості і класифікація суб'єктів аграрного права.
- •18. Законодавче визначення поняття сільськогосподарського товаровиробника,
- •19. Правосуб'єктність громадян - як суб'єктів аграрних правовідносин.
- •20. Правосуб'єктність кооперативних сільськогосподарських підприємств.
- •21. Правосуб'єктність аграрних підприємств корпоративного типу.
- •22. Особливості правового статусу аграрних підприємств, заснованих на державній формі власності.
- •23. Особливості правосуб'єктності міжгосподарських підприємств і об'єднань (агропромислових, агроторгівельних та інших об'єднань, комбінатів).
- •24. Правові підстави і особливості правового регулювання реорганізації та ліквідації суб'єктів аграрного підприємництва.
- •25. Загальна характеристика правового регулювання ринкових перетворень на селі.
- •26. Правове регулювання приватизації в апк.
- •27. Правове регулювання паювання землі й майна.
- •1. Пайовий фонд та його розподіл
- •2. Необхідність розпаювання майна
- •3. Особливості паювання землі
- •28. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі.
- •29. Правове забезпечення формування ринку сільськогосподарської техніки.
- •30. Правове регулювання ринку продовольства. Біржовий ринок.
- •31. Поняття, суть і принципи державного регулювання сільського господарства та їх правове закріплення.
- •32. Методи і форми регулятивної діяльності державних органів у сільському господарстві.
- •33. Задачі та функції Міністерства аграрної політики та продовольства України.
- •34. Органи державного управління сільського господарства та їхні повноваження.
- •35. Органи державного контролю та інспекції в сільському господарстві.
- •36. Правові підстави і межі державного втручання в діяльність аграрних підприємств як суб'єктів підприємницької діяльності.
- •37. Правові форми використання земель та інших природних ресурсів у сільському господарстві.
- •38. Права і обов'язки суб'єктів аграрного підприємництва стосовно використання земель сільськогосподарського призначення та інших природних ресурсів.
- •39. Правова охорона земель як об'єкта природного середовища у сільському господарстві.
- •40. Правове регулювання водокористування та надрокористування у сільському господарстві.
- •41. Правове регулювання використання тваринного та рослинного світу у сільському господарстві.
- •42. Правове регулювання лісокористування у сільському господарстві.
- •43. Понятгя та особливості юридичної відповідальності за порушення аграрного законодавства.
- •44. Дисциплінарна відповідальність працівників, зайнятих в аграрному виробництві.
- •45. Матеріальна відповідальність робітників аграрних підприємств.
- •46. Майнова відповідальність за аграрні правопорушення.
- •47. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства.
- •48. Поняття та правові ознаки фермерського господарства.
- •49. Умови і порядок створення фермерського господарства. Його державна реєстрація.
- •50. Умови та порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства,
- •51. Правовий режим майна у фермерському господарстві, його особливості.
- •52. Правові основи господарської діяльності, матеріально-технічного забезпечення та реалізації виробленої продукції фермерського господарства.
- •53. Державна підтримка фермерських господарств.
- •54. Правові підстави та порядок припинення фермерського господарства.
- •55. Соціально-економічна значимість і юридична природа особистого селянського господарства.
- •56. Поняття та основні ознаки особистого селянського господарства.
- •57. Правовий режим земель особистого селянського господарства.
- •58. Правовий режим майна особистого селянського господарства.
- •59. Зайнятість членів особистих селянських господарств, їх права та обов'язки.
- •60. Державна підтримка особистих селянських господарств.
- •61. Загальна характеристика законодавства у сфері сільськогосподарської кооперації.
- •62. Поняття та класифікація сільськогосподарського кооперативу, його основні юридичні ознаки.
- •63. Законодавче визначення поняття виробничих та обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів.
- •64. Порядок створення сільськогосподарського кооперативу та його державної реєстрації. Статут кооперативу.
- •65. Правові умови членства у сільськогосподарському кооперативі.
- •66. Система органів управління та контролю у сільськогосподарському кооперативі.
- •67. Правовий режим майна, землі та фінансів сільськогосподарського кооперативу. Право власності на пай.
- •68. Правові підстави реорганізації та ліквідації сільськогосподарського кооперативу.
- •69. Поняття та загальна характеристика правового становища господарських товариств в апк.
- •70. Правовий статус сільськогосподарських акціонерних товариств.
- •71. Правовий статус сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю.
- •72. Особливості правового статусу найманих працівників у сільськогосподарських акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю.
- •73. Особливості ліквідації сільськогосподарських акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.
- •74. Поняття соціального розвитку села.
- •75. Правовий режим об'єктів соціальної сфери села.
- •76. Правове забезпечення наукових досліджень, підготовки кадрів для села та зайнятості сільського населення.
- •77. Правове регулювання розвитку житлово-комунального та дорожнього господарства на селі.
- •78. Правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів сільського населення.
- •79. Правове регулювання рослинництва
- •80. Правова охорона прав на сорти рослин
- •81. Правове регулювання насінництва.
- •82. Правове регулювання захисту рослин
- •83. Правове регулювання страхування вражаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.
- •84. Правове регулювання тваринництва
- •85. Правове регулювання племінної справи у тваринництві.
- •86.Правове регулювання бджільництва
- •87. Правове регулювання виробництва рибної продукції.
- •88. Правове регулювання ветеринарної медицини.
- •89. Правове регулювання страхування тварин.
- •90. Поняття, особливості і види договірних відносин суб'єктів аграрного підприємництва.
- •91. Контрактація та інші окремі договори щодо реалізації сільськогосподарської продукції.
- •92. Договори на використання науково-технічної продукції у сільському господарстві.
- •9З. Договори агрохімічного, меліоративного та виробничо-технічного сервісу суб'єктів аграрного підприємництва.
- •94. Особливості аграрно-правового регулювання ринку зерна та заставних закупівель сільськогосподарської продукції,
- •95. Правове регулювання хімізації сільського господарства.
- •96. Правова охорона ґрунтів у сільському господарстві.
81. Правове регулювання насінництва.
Закон України «Про насіння і садивний матеріал» від 26 грудня 2002 р. визначає насінництво та розсадництво як галузь рослинництва, що займається розмноженням насіння і садивного матеріалу, збереженням і поліпшенням їх сортових, посівних і врожайних якостей (властивостей), а також здійснює сортовий та насіннєвий контроль. Відповідно до ст. З зазначеного Закону до суб'єктів насінництва та розсадництва належать фізичні та юридичні особи, яким надано право займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння і садивного матеріалу відповідно до законодавства України.
Галузева програма «Селекція і насінництво - 2006-2010», затверджена наказом Мінагрополітики України та УААН від 11 грудня 2006 р. № 757/129 зазначає, що виробництвом оригінального, елітного насіння та садивного матеріалу сільськогосподарських рослин у 2006-2010 pp. займатимуться 55 науково-дослідних установ та 110 дослідних господарств Української академії аграрних наук, а також близько 90 навчально-дослідних господарств та інших паспортизованих суб'єктів насінництва, які будуть вести первинне і елітне насінництво більш ніж 800 сортів і гібридів та виробляти в середньому за рік майже 320 тис. тонн елітного насіння зернових і зернобобових культур, понад 16 тис. тонн картоплі, 13 тис. тонн сої, 1,5 тис. тонн ріпаку і 2,6 млн шт. саджанців хмелю.
Для впорядкування відносин з насінництва та уточнення переліку суб'єктів насінництва і розсадництва дані про них вносяться до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, який ведеться на основі Положення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 29 травня 2003 р. № 152, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2003 р. за № 595/7916. Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу(далі - Реєстр) - це перелік суб'єктів насінництва та розсадництва, яким надано право виробляти та реалізовувати насіння і садивний матеріал. Реєстрація суб'єктів насінництва і розсадництва проводиться на підставі наказу Міністерства аграрної політики України про видачу паспорта на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу та занесення його до Реєстру. Суб'єкти насінництва і розсадництва, не занесені до Реєстру, не мають права виробляти насіння та садивний матеріал для реалізації. Реєстр за дорученням Міністерства аграрної політики України веде Державна служба з охорони прав на сорти рослин.
Одержання статусу суб'єкта насінництва врегульовує Порядок проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння і садивного матеріалу, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 29 травня 2003 р. № 152, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 липня 2003 р. за № 594/7915. Атестацію суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння і садивного матеріалу проводять атестаційні комісії. Атестаційна комісія з надання суб'єктам господарювання права на виробництво та реалізацію: оригінального й елітного насіння - утворюється наказом Міністерства аграрної політики України; репродукційного насіння і садивного матеріалу, гібридів першого покоління - утворюється наказом Міністерства агропромислового комплексу АР Крим, головних управлінь сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій. На підставі рішення атестаційних комісій та висновків Державної служби з охорони прав на сорти рослин Міністерство аграрної політики України видає наказ про видачу паспорта на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій та занесення до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу. Виготовлення, заповнення та видачу суб'єктам насінництва і розсадництва паспортів здійснює Український інститут експертизи сортів рослин.
Паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій видається на термін дії укладеного ліцензійного договору між власником сорту та виробником насіння цього сорту, але не більше ніж на 5 років. Після закінчення терміну дії паспорта проводиться переатестація, у результаті якої видається новий паспорт.
У процесі використання сортового насіння можуть суттєво погіршитися його сортові якості. Причин такому явищу можна навести досить багато: недотримання технології посіву, догляду за посівами, збирання, переробки й зберігання врожаю. На погіршення сортових якостей можуть вплинути навіть невідповідні природно-кліматичні умови. Дослідження відповідності насіння сортовим вимогам здійснюється за допомогою апробації (випробування) сортових посівів, яка здійснюється на основі Порядку здійснення організації та контролю за проведенням апробації сортових посівів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 3 липня 2009 р. № 463, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 липня 2009 р. за № 659/16675.
Основна мета проведення апробації сортових посівів - підтвердження того, що ознаки сорту залишились незмінними в процесі їх розмноження та визначення придатності сортових посівів для використання урожаю з них на насіннєві цілі. Для цього за встановленими морфологічними ознаками відмінності сорту визначаються сортова чистота (однорідність), засміченість сортового посіву іншими рослинами, в тому числі рослинами, насіння яких важко відокремлюється, карантинними, злісними й отруйними бур'янами, встановлюється ступінь ураження рослин хворобами та ушкодження шкідниками. Апробації підлягають усі сортові посіви сільськогосподарських рослин, які занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, та призначені для використання на насіннєві цілі або проходять виробниче випробування і належать суб'єктам насінництва та розсадництва. Здійснює апробацію державний інспектор з насінництва із залученням, за необхідності, автора сорту або представників установи-оригінатора та заявника.
Загальна схема апробації включає сукупність таких дій. До початку проведення апробації в підприємстві складається загальний план апробації посівів чи насаджень. У плані необхідно вказати назви (номери) ділянок, розміщення рядів і рослин у ряду згідно зі сторонами світу, строками і черговістю проведення апробації. Під час проведення апробації на ділянці оглядають усі рослини або кущі кожного ряду, відзначаючи в польовому журналі номер ряду, кількість рослин основного сорту, домішки і випади. Апробацію проводять двоє людей - апробатор і помічник. Апробатор визначає відповідність рослин сорту, відрізняє домішки і веде записи. Помічник за його вказівками позначає домішки (етикеткою, фарбою або інше) чи видаляє їх і підраховує кількість рослин (саджанців або кущів) кожного основного сорту окремо у ряді. За результатами досліджень визначається чистосортність і зрідженість посівів (насаджень) у відсотках до загальної кількості рослин на одиницю площі. За матеріалами апробації складаються акти апробації у трьох примірниках за підписом апробатора, керівника підприємства, засвідчуються печаткою і перший примірник надсилається до Української державної помологічно-ампелографічної інспекції, другий залишається в господарстві, а третій - подається установі, якій підзвітне підприємство.
За результатами визначення посівних якостей насіння відповідні насіннєві інспекції (за територіальною ознакою) видають власникові такі державні документи: Сертифікат на насіння України; Посвідчення про кондиційність; Результат аналізу насіння.
Об'єктами насінництва та розсадництва згідно зі ст. 2 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» є: 1) сорт рослин (клон, лінія, гібрид, популяція, сортосуміш); 2) насіння і садивний матеріал; 3) насінницькі посіви та насадження.
Сутність таких різновидів сорту рослин, як клон, лінія і гібрид, було розкрито вище. Популяцієює сукупність рослин одного виду, поширених у певній місцевості. Щодо сорту, то це переважаюче поширення якогось сорту рослин у межах певної місцевості.Сортосумішодержується внаслідок цілеспрямованого або ненавмисного (при обробці, зберіганні чи перевезенні) змішуванні різних сортів рослин одного виду. Внаслідок різних властивостей змішаних сортів сортосуміш як насіння використовується одноразово.
Під насіннямрозуміються органи рослин, які використовуються для розмноження.Садивний (посадковий) матеріал- це рослини та їх частини, що вважаються придатними для відтворення цілісних рослин.
Насінницькі посіви - це ділянки ріллі, призначені для розмноження посівних сортів рослин. Насадженняпризначаються для розмноження багаторічних рослин, які відтворюються за допомогою садивного (посадкового) матеріалу.
Залежно від можливості передати сортові якості насіння поділяють на категорії:
- оригінальне -це насіння первинних ланок насінництва, вироблене оригінатором сорту, тобто особою, яка створила, вивела, виявила сорт та (або) забезпечує його збереження. На оригінатора покладається обов'язок забезпечувати підтримку сорту таким чином, щоб зберігалися ознаки, вказані у описі сорту, складеному на дату його реєстрації у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні;
- елітнимє насіння, отримане від послідовного розмноження оригінального насіння в елітно-насінницьких та інших господарствах, занесених до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу. Кількість поколінь елітного насіння визначає оригінатор сорту, але, як правило, їх є два, тобто суперелітне та елітне;
- репродукційненасіння - усі наступні покоління елітного насіння, тобто насіння першої та наступних репродукцій. Репродукцією є період одноразового розмноження насіння внаслідок його висіву і збирання врожаю. Через природно-кліматичні особливості продукцію рослинництва можна одержати лише один раз на рік. Тому репродукцією є порядковий номер року розмноження елітного насіння. Наприклад, вираз «насіння другої репродукції» означає, що таке насіння одержано на другий рік розмноження елітного насіння. Залежно від видових особливостей рослин може бути декілька репродукцій. Як правило, після четвертої репродукції насіння втрачає свої сортові якості і потребує сортооновлення. Сортооновленням є періодична заміна сортового насіння сільськогосподарських культур високоякісним насінням цього самого сорту. При цьому бажано, щоб насіння було оригінальним, елітним або хоча б не нижче першої репродукції.
До насіння зазначених категорій прирівнюється відповідний садивний матеріал картоплі, винограду, плодових, горіхоплідних, ягідних, декоративних, лікарських, лісових культур з урахуванням особливостей їх розмноження.