14. Поняття, класифікація й особливості аграрних правовідносин.

Суб'єкти аграрного права — це виробники сільськогосподарської продукції, що володіють відособленим майном, наділені спеціальною правоздатністю і дієздатністю (правосуб'єктністю), господарська діяльність яких здійснюється при використанні землі як основного засобу виробництва для забезпечення населення міста і села необхідними продуктами харчування, сировиною і продовольством рослинного і тваринного походження. Суб'єктів аграрного права можна умовно поділити на суб'єктів організаційно-господарських повноважень у сфері управління гос­подарською діяльністю та суб'єктів господарювання. До першої групи належать органи державної влади та місцевого самоврядування, які безпосередньо (Міністерство аг­рарної політики України) або опосередковано (Кабмін) здійснюють управлінські та організаційно-гос­подарські функції в аграрному секторі економіки України. Друга група представлена суб'єктами аграрного господарюван­ня, тобто аграрними формуваннями всіх форм власності та громадянами-підприємцями, які безпосередньо вирощують і виробляють сільськогосподарську продукцію, юридичними особами та підприємцями, що забезпечу­ють діяльність сільськогосподарських товаровиробників, а також різними фінансово-кредитними, страховими та посередницькими структурами, які надають свої послуги сільськогосподарським товаровиробникам. Окрему групу суб'єктів аграрного права становлять фізичні особи, які господарюють на землі для задоволення особистих потреб у | сільськогосподарській продукції. Такі суб'єкти здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи і не ставлять за мету от­римання прибутку (особисті селянські господарства). За формами власності суб'єкти поділяються: До першої групи слід віднести суб'єктів, заснованих на приватній власності (селянські господарства). Другу становлять суб'єкти, засновані на колективній формі власності, тобто спілки селян, с\г виробничі кооперативи тощо, а також виробники корпоративного типу: акціонерні товариства, асоціації, концерни, товариства з обмеженою відповідальністю, орендні формування та ін. До третьої групи належать засновані на державній формі власності і такі суб'єкти, як державні підприємства (науково-дослідні організації). Четверту групу суб'єктів аграрного права становлять формування, засновані на змішаній формі власності, тобто на декількох формах власності в їх поєднанні: приватної і державної, державної і колективної, приватної, державної і колективної, в тому числі з іноземним інвестором тощо. До останніх можна віднести, зокрема, суб'єктів сфери сервісу, які можуть бути засновані на будь-якій формі власності. Суб'єкти аграрного господарювання мають загальну цивільну правосуб'єктність. Тобто вони можуть мати цивільні права та нес­ти цивільні обов'язки з метою здійснення будьяких видів діяль­ності, не заборонених законом. Во­ни є учасниками цивільних, земельних, трудових, організаційно-управлінських, фінансових та інших правовідносин. Діяльність суб'єктів аграрного господарювання спрямована на задоволення матеріальних, духовних та інших соціальних потреб їх­ніх членів або учасників. Головна мета такої діяльнос­ті, як правило, — отримання прибутку. Звідси випливають і особ­ливі завдання діяльності вищеназваних суб'єктів, якими є вироб­ництво, переробка й реалізація с\г товарної продукції. Особливості правового статусу суб'єктів аграрного господарю­вання виявляються також і в договірних правовідносинах. Так договірні відносини між с\г товаровиробниками й державою у сфері реалізації с\г продукції для державних потреб регулюються спеціальними нормативними акта­ми¹ та особливим видом договору — договором контрактації с\г продукції.