Тема 6. Захист цивільних прав

(на самостійний розгляд )

Методичні вказівки

Ознайомивши з видами процесу, студент повинний звернути особливу увагу на питання про позови (actіo), вивчити поняття і види позовів.

Необхідно мати на увазі, що римське приватне право являє собою систему позовів. Ця особливість його пов’язана у першу чергу з тим, що порушене право могло бути захищене, якщо судові магістрати (в основному претори) давали стороні (позивачеві) позов проти іншої сторони (відповідача). Користуючись своєю владою, претор в едиктах вказував, які нові відносини, породжені життям він бере під свій захист (навіть всупереч указівці старого закону). Відповідно до цього претор видавав позивачеві формулу позову. Отже, зробити висновок про те, чи діє та або інша норма, чи захищається те або інше суб’єктивне право можна було тільки на підставі факту надання позовного захисту або відмовлення у ньому. Згодом формули позовів у практиці претора типізуються, тобто для позовів однієї категорії виробляються однакові формули. Таких формул було багато. Звідси і виникає зазначена характеристика приватного права як системи позовів.

Потрібно виявити і знати призначення і розбіжності позовів речових і особистих. Речовий позов – actіo іn rem, особистий позов – actіo іn personam.

Варто запам’ятати, що речовий позов дається для захисту права власності (і деяких інших речових прав) проти будь-якої особи, що порушує це право. По даному позову буде відповідати той, у кого знаходиться чужа річ, або той, хто зазіхає на цю річ. Право власності може бути порушено будь-якою особою, а тому речовий позов призначений захищати право власності від будь-якого його порушника. Такий захист згодом став називатися абсолютним.

Особистий позов служить цілям охорони права особи від порушень з боку строго визначеної особи (осіб). Тому він і одержав назву „особистий”. Цей позов застосовується, коли маються зобов’язальні правовідносини. Один із учасників зобов’язального правовідношення (кредитор) вправі подавати позов проти іншого учасника цього правовідношення (боржника), тобто вправі вимагати здійснення останнім певної дії. Отже, особистий позов є зобов’язальним позовом. Такий захист став називатися відносним, оскільки, на відміну від абсолютного, він обгороджує суб’єкта права від неправомірних дій не будь-якої, а заздалегідь відомої особи. Особистий позов можливий тільки стосовно визначеної особи.

Необхідно знати призначення штрафних позовів і кондикцій. Серед особливих засобів преторского захисту повинні бути зазначені: введення у володіння, інтердикт (заборона) і restіtutіo іn іntegrum (реституція), тобто відновлення в первісному стані.

Розглядаючи поняття позовної давності як строку, після закінчення якого втрачається право на пред’явлення позову, варто звернути увагу на такі питання: з якого моменту починається термін позовної давності, коли сплив позовної давності припиняється і коли переривається, якими є наслідки призупинення і перерви.

Питання до теми

1. Концепція захисту цивільних прав за римським правом.

2. Самозахист прав.

3. Преторські інтердикти.

4. Поняття та види позовів.

5. Строки та позовна давність.

6. Легісакційний процес.

7. Формулярний процес.

8. Формула та її складові частини.

9. Екстроардинарний процес.

Контрольні завдання:

1. Імператор Марк Аврелій заборонив позивачам примушувати відповідачів з’являтися до суду під час збору врожаю. Один презид провинції розпорядився про виклик сторін до суду з приводу права власності на щойно зібраний виноград, а коли вони не з’явилися, виніс рішення на користь позивача. Чи вірно він вчинив? Чи були в нього підстави порушити розпорядження принцепса? Чи вірно вчинили сторони, коли не з’явилися на вимогу презида?

2. В діалозі Цицерона „Про оратора” приводиться випадок, коли адвокат позивача наполегливо намагався дозволу претора на занадто високу суму позову, а адвокат відповідача – навпаки, намагався занизити суму позовних вимог. Цицерон назвав дії обох сторін як безграмотні. Чому?

3. Деякий митець Марк домовився з Квінтом Серторієм, а потім з Гнеєм Помпеєм про продаж належної йому скульптури. Він отримав гроші з обох, однак скульптуру передав Гнею Помпею, який нічого не знав про існування Квінта Серторія. Серторій пред’явив віндикаційний позов проти Помпея з метою витребування речі. Чи є правомірним такий позов?

4. Під час правління імператора Юстиніана Віктор Поліен передав Корнелію Ставру належний йому будинок в оренду на два роки, після чого поїхав у складі посольства за кордон, де перебував протягом 10 років. При повененні додому його було захвачено піратами та викуплено агентами уряду ще через 25 років. Корнелій Ставр відмовився повернути йому будинок, посилаючись на строк давності володіння. Чи може Поліен подати позив проти нього?

5. Деякий громадянин вимагає від сусіда аби той негайно прогнав своїх домашніх тварин з його поля, а сусід вимагає, аби громадянин полагодив його паркан. Чи можуть вони вимагати у претора інтердикти чи позови? Якщо так, то які?

Першоджерела:

1. Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана (Памятники Римского права). – М.: Зерцало, 1997.

2. Юлий Павел. Пять книг сентенций к сыну. Фрагменти Домиция Ульпиана / Пер. с латин. Е.М. Штаерман. – М.: Зерцало,1998.

3. Дигесты Юстиниана /Пер. с латин.; Отв. ред. Л.Л. Кофанов. – М.: Статут, 2002. – Т. I. – 584 с.

4. Дигесты Юстиниана: Пер. с латин. / Отв. ред. Л.Л. Кофанов. – М.: Статут, 2002. – Т. ІІ. – 622 с.

5. Дигесты Юстиниана: Пер. с латин. / Отв. ред. Л.Л. Кофанов. – М.: Статут, 2003. – Т. ІІІ. – 780 с.

6. Институции Юстиниана. / Пер. с латин. Д. Расснера; Под ред. Л.Л. Кофанова, В.А. Томсинова. (Серия „Памятники римского права”). – М.: Зерцало, 1998. – 400 с.

 Література:

№№: 97; 121; 164; 166; 167; 168; 186; 201; 124.