Титул 1. Про позов до хазяїна корабля

1. (Ульпіан)... Оскільки ми внаслідок необхідності у морсь­ких перевозках укладаємо договори з капітаном (кораблів), не зна­ючи їхнього (юридичного) становища і хто вони, то було б спра­ведливим встановити, що той, хто призначив капітана корабля, ніс відповідальність, як відповідають ті, хто призначив завідуючого крамницею або якоюсь справою...

п.4. Не має значення, до якої категорії людей відноситься капітан^ вільний він чи раб, раб хазяїна корабля чи іншої особи; не має значення вік: той , хто призначив має звинуватити себе... п.6. Під кораблем ми повинні розуміти і морське судно, і річне, і судно, яке плаває по озеру, і пліт.

п. 7. Але не у всіх випадках претор дає позов до хазяїна ко­рабля, але стосовно лише тих справ, для яких призначено капіта­на...

Титул 2. Родоський закон про викидання

1. (Паул). Родоським законом встановлено, що коли з метою полегшення корабля викинуто товари, то це відшкодовується шляхом внеску всіх, оскільки викидання вчинено в інтересах усіх.

1. (Папініан). Якщо мачту або інший предмет спорядження корабля викинуто для усунення спільної небезпеки, то має бути проведено розподіл (інтересу)...

Титул III. Про позов через завідування

1. (Ульпіан). Оскільки ми одержуємо вигоду від дій завідую­чих, то претору здавалось справедливим, щоб внаслідок укладених останніми договорів на нас (хазяїв) покладались зобов'язан­ня і до нас покладалися позови. Але не однаково встановлює пре­тор стан того, хто призначив завідуючого, стосовно подачі позовів. Якщо хтось мав завідуючим свого власного раба, то його інтереси оберігаються набуттям ним позовів; а якщо (завідуючим був) чу­жий раб або ж вільна людина, то у нього (хазяїна) немає позову: але позов може бути подано до самого завідуючого або до його хазяїна на підставі договору порученця або підставі ведення чу­жих справ (negоtium gestio), однак Марцелл говорить, що треба дати позов тому, хто призначив завідуючого, до тих, хто уклав до­говори з останнім...

3. (Ульпіан) ...Немає великої різниці, призначено завідуючо­го для завідування крамницею чи будь-якою іншою справою.

7. (Ульпіан) ...§ 1. Практично не має значення, хто є завіду­ючим чоловік чи жінка, вільна людина чи раб свій або чужий.

11. (Ульпіан). ...§2. Якщо висить об'ява, що зданою особою не має бути укладено угоди, то ця особа не розглядається як така, що призначена для керування якоюсь справою...

§ 3. "Висить об'ява" означає, що вона має бути написана яс­ними літерами, так щоб це могло бути добре прочитано з поверхні землі, і це має висіти... не у віддаленому місці, а у місці, яке знахо­диться перед очима (грецькими чи латинськими літерами). Я ду­маю, - відповідно до умов даної місцевості, щоб ніхто не міг вип­равдовуватися незнанням літер. Зрозуміло, що коли б хтось ска­зав, що він не знає літер або не помітив того, що вивішено, в той час коли багато людей це читали і в той час, як об'ява висіла, то таку особу не слід вислуховувати.

Титул V. Про угоди з чужими підвладними

1. (Гай). Проконсул робить все для того, щоб особа, яка ук­лала угоду з тим, хто є під чужою владою, навіть якщо відсутні більш сильні позови, тобто позов до хазяїна корабля тощо все ж таки отримало своє, оскільки справа відповідає чесності та спра­ведливості. Якщо угоду укладено за наказом того, кому він підвлад­ний, то на цій підставі проконсул обіцяє позов у повторному обсязі; якщо не за наказом, але мало місце надходження до його майна, то дається позов про те, що надійшло у певних розмірах до майна, якщо ж нема ні того, ні іншого, то (проконсул) дає позов про пекулій.