Книга іу. Про позови

1. Нам залишається поговорити про позови.

Якщо задати питання, скількох видів бувають позови, то найправильніше прийняти два види позовів: речові та персональні.

2. Персональним буде той позов, який ми подаємо проти того, хто відповідальний чи за договором, чи за деліктом, тобто персональним позов буває тоді, коли ми формуємо позовну заяву таким чином, що відповідач повинен чи передати, чи зробити, чи надати що-небудь.

3. Речовий позов має місце тоді, коли ми заявляємо і стверджуємо, що тілесна річ - наша, або розпочинаємо спір про те, що ми маємо яке-небудь право... тобто право вимагати від сусіда, щоб він ніяким чином не заважав формі...

5. Речові позови називаються ще віндикаціями, а персональні позови, в яких ми виражаємо вимогу дати що-небудь або зробити що-небудь - кондикціями.

6. Іноді ми заявляємо позов з метою отримати річ, іноді — лише для покарання, ще в інших випадках - з тією та іншою метою.

11. Позови, які вживались у давнину називалися legas actiones, через те, що були встановлені законами, так як в той час не були у вживані преторські едикти, які ввели нові позови, або через те, що в позовних формулярах відтворювалися слова і вирази закону, і через те вважалися незмінними подібно до самих законів.

30. Всі ці форми судочинства поступово вийшли із вжитку, так як внаслідок черезмірної дріб'язковості тодішних юристів, які рахувалися творцями права, справа була доведена до того, що найменше відхилення від припису чи обряду тягнуло за собою програш справи; тому законом Ебуція і двома законами Юлія було відмінено ці урочисті позови і введено судочинство за допомогою формул.

75. На випадок злочину, скоєного синами і рабами,- якщо вони, наприклад, здійснили крадіжку чи нанесли образу, встановлені ноксальні позови, за якими батькові чи власнику надається або прийняти на себе наслідки скоєного злочину як винагороду, або виказати винного головою...

82. Зараз ми повинні сказати, що заявляти позови ми можемо або від свого власного імені, або від чужого в якості, наприклад, представника в процесі, уповнаваженного, опікуна, тоді як під час панування старого судочинства заявляти позови від імені третьої особи не дозволялось, за виключенням деяких випадків.

103.Всі суди базуються на приписах цівільного права, або на преторській владі.

104.Цивільні (законні) суди це ті, що відбуваються в самому місті Римі або в межах тисячі кроків від Риму між римськими громадянами і при сприянні одного судді.

105.На преторській владі базуються суди, що складаються із рекуператорів, і ті, які здійснюються при сприянні одного судді, коли суддя чи одна із сторін, що сперечаються, належить до перегринів. В тому ж становищі знаходяться всі ті суди, які відбуваються в межах міста Риму як між римськими громадянами, так і між перегринами. Ці суди базуються на преторській владі, тому що вони мають силу до тих пір, поки зберіг свою владу той, хто призначив ці суди.

117.Заперечення (ексцепції) мають місце також в тих позовах, які не спрямовані на персону. Якщо ти, наприклад страхом чи злим наміром схилив мене дати тобі манципірованним способом яку-небудь річ у власність і будеш її від мене вимогати, то мені дається заперечення, за допомогою якого ти усуваєшся, якщо я доведу, що ти заставив мене погодитись під впливом погроз чи обману.

139. У певних випадках претор чи проконсул застосовує свою владу для припинення спорів. Це передбачається тоді, коли спір іде між сторонами про посідання і ніби посідання; претор наказує чи забороняє що-небудь. Урочисті формули наказу, якими він користується в цьому випадку, називаються інтердиктами чи декретами, чи інтердиктами в вузькому розумінні слова.

140. Декретами вони називаються тоді, коли претор наказує кому-небудь зробити що-небудь, наприклад, повернути захоплену річ; інтердиктами - тоді, коли наказує утриматися від яких-небудь дії, наприклад, коли забороняє чинити насильство персоні, що володіє правильно ..

141.Однак коли претор наказав що-небудь зробити чи заборонив, то цим справа відразу не закінчується; сторони йшли до судді чи до рекуператорів? тут після наведення формул перевіряли, зроблено чи не зроблено по едикту претора те, що він наказав зробити...

150. Коли дається інтердикт з приводу землі чи будівлі, то за наказом претора бере гору той, хто володіє під час інтердикту, якщо тільки він не силою, не таємно, не прекарним способом не отримував посідання від супротивника; а навпаки, при інтердикті про рухому річ той отримує верх, хто володів нею на протязі більш ніж половини останнього року й не насильно, не таємно, не прекарним способом.

154. Для відновлення порушенного володіння звичайно дається інтердикт в тому випадку, коли хто-небудь втратив посідання внаслідок насильства. Цим інтердиктом, той хто вигнав примушується повернути посідання витісненому із своєї ділянки, якщо тільки останній не володів нерухомим майном того, хто вигнав не насильно, не таємно чи прекарним способом, я можу позбавити володіння без покарання.

( При перекладі використано латинський та російський тексти за виданням: Гай. Институции /Пер.с лат. Ф.Дадынского. –М.: Юристъ, 1997)