Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
bichkova_s_s_civilne_pravo_ukraini_dogovirni_ta_nedogovirni.doc
Скачиваний:
75
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
2.32 Mб
Скачать

§ 4. Договір контрактації сільськогосподарської продукції

Поняття та загальна характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції. Договір контрактації сільсько­господарської продукції визначає відносини щодо заготівлі сільсько­господарської продукції, що становить основу добробуту будьякого суспільства. Специфікою сільськогосподарського виробництва є пряма залежність від погодних умов, інших випадкових факторів, що впли­вають на результат (хвороби тварин, шкідники рослин тощо). Це ро­бить виробника сільськогосподарської продукції економічно слабшою стороною договору (на відміну, наприклад, від продавця за договором поставки). Тому основна спрямованість регулювання відносин щодо контрактації сільськогосподарської продукції — це підвищення рівня правового захисту виробника-продавця.

Важливість договору контрактації для сільгоспвиробників оче­видна: він надає можливість одержати авансом кошти, необхідні для виробництва сільськогосподарської продукції (наприклад, для придбання насіння, паливно-мастильних матеріалів, необхідних запчастин), визначити найбільш вигідні (а отже, й найбільш необ­хідні для споживача) напрями своєї діяльності, розширити вироб­ництво тощо.

Держава за допомогою договорів контрактації може впливати на кількісні показники виробництва сільськогосподарської продукції, стимулюючи ті або інші напрями виробництва й тим самим регу­лювати ціни на таку продукцію.

Даний договір — один із видів договорів купівлі-продажу. Водно­час його зміст охоплюється загальним поняттям договору постав­ки, тому договір контрактації сільськогосподарської продукції є різ­новидом поставки. Такий характер договору обумовлює особливий характер його правового регулювання, що здійснюється на основі ст. 713 ЦК України та ст. 272-274 ГК України й норм, що засто­совуються до договору поставки, а також загальних положень про купівлю-продаж.

Отже, за договором контрактації сільськогосподарської про­дукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визна-

ченому ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору (ч. 1 ст. 713 ЦК України).

Договір контрактації сільськогосподарської продукції є двосто­роннім (права та обов'язки мають обидві сторони договору), консен-суальним (вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами) та відплатним (на заготівельника покладається обо­в'язок оплатити передану йому продукцію).

Виходячи з даного визначення, можна виділити ознаки даного договору, що відмежовують його від інших видів договорів купівлі-продажу. До них, зокрема, належать суб'єктний склад договору, предмет договору та особливості його передачі.

Сторонами договору контрактації сільськогосподарської про­дукції є виробник сільськогосподарської продукції та її заготівель­ник (контрактант).

Виробником може бути юридична особа або фізична особа-підпри-ємець, яка вирощує (виробляє) сільськогосподарську продукцію.

Заготівельником (контрактантом) є також юридична особа або фізична особа-підприємець, яка закуповує сільськогосподарську продукцію для наступного продажу або наступної переробки.

У деяких випадках до суб'єктів договору контрактації сільсько­господарської продукції, крім сторін, може також належати визна­чений заготівельником (контрактантом) одержувач.

У договорах контрактації сільськогосподарської продукції ма­ють передбачатися:

- види продукції (асортимент), номер державного стандарту або

технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкід­ливих речовин;

- кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо

у виробника;

- ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови до-

ставки, строки здавання-приймання продукції;

- обов'язки контрактанта щодо надання допомоги в організації

виробництва сільськогосподарської продукції та її транспор­тування на приймальні пункти і підприємства;

- взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання

ними умов договору тощо (ч. З ст. 272 ГК України).

При регулюванні відносин за договором контрактації сільсько­господарської продукції законодавець для визначення його предме­та використовує не термін "товар" (як у інших договорах купівлі-продажу), а термін "сільськогосподарська продукція".

Кількість сільськогосподарської продукції, що підлягає передачі за договором контрактації, не завжди може бути виражена точною цифрою, а асортимент, наприклад, вирощуваних товарів, як пра­вило, повинен визначатися заготівельником ще до посіву.

Кількість сільськогосподарської продукції різних найменувань може бути визначено не в точних розмірах (тоннах, центнерах то­що), а у двох граничних цифрах — найменшої й найбільшої, тобто "від і до". У цьому випадку в договорі потрібно зазначити, що заго­тівельник (контрактант) не вправі відмовитися від прийняття най­більшої кількості, а виробник сільськогосподарської продукції має право здати найменшу кількість із зазначеної в договорі.

Асортимент продукції після початку процесу виробництва вже не можна змінити (так, після закінчення посіву залишається лише че­кати врожаю).

Предмет договору контрактації має певні особливості:

1) предметом договору є сільськогосподарська продукція, яка ще підлягає вирощуванню (зерно, овочі тощо) або виробництву, розведенню в умовах сільського господарства (жива худоба, птахи тощо);

2) вирощування (розведення) пов'язане з різними стадіями сіль­ськогосподарського виробництва (обробкою ґрунту, посівом, збиранням тощо) і його умовами, що іноді не залежать від во­лі виробника (посуха, повінь, хвороби тварин тощо).

Таким чином, момент укладання договору і його виконання не тільки не збігаються, а й значно віддалені в часі.

Однією з особливостей виконання договору контрактації сіль­ськогосподарської продукції є те, що виробник повинен не пізніш як за п'ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі (ч. 1 ст. 273 ГК України).

Права, обов'язки та відповідальність сторін за договором конт­рактації сільськогосподарської продукції. За договором контрактації

сільськогосподарської продукції сторони мають взаємні права та обов'язки.

Основний обов'язок виробника сільськогосподарської продукції полягає в передачі заготівельникові виробленої продукції в пого­дженому асортименті та кількості.

Основний обов'язок заготівельника (контрактанта) зводить­ся до прийняття товару і його оплати.

Стаття 274 ГК України передбачає підстави відповідальності сторін за договором контрактації сільськогосподарської продукції.

Так, за нездачу сільськогосподарської продукції у строки, перед­бачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку в розмірі, встановленому договором, якщо інший розмір не передбачений законом.

У разі, якщо продукцію не було своєчасно підготовлено до зда-вання-приймання і про це не було попереджено контрактанта, ви­робник відшкодовує контрактанту завдані цим збитки.

За невиконання зобов'язання щодо приймання сільськогоспо­дарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі від­мови від приймання продукції, пред'явленої виробником у строки і в порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачу є ви­робнику штраф у розмірі п'яти відсотків вартості неприйнятої про­дукції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує зав­дані виробникові збитки, а щодо продукції, яка швидко псується, - повну її вартість.

У договорі контрактації сільськогосподарської продукції можуть бути передбачені також інші санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Однак, вирішуючи питання про відповідальність виробника сільськогосподарської продукції, необхідно враховувати специфіку сільськогосподарського виробництва. Виробник, який довів відсут­ність своєї вини у невиконанні або неналежному виконанні дого­вору, звільняється від відповідальності. Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини (наприклад, у разі впливу на виконання зобов'язань непереборної сили) доводить виробник сіль­ськогосподарської продукції.

В якості обставин непереборної сили, що звільняють виробника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання

Постачальник — особа, яка здійснює продаж споживачам енер­гетичних та інших ресурсів.

Споживачем (абонентом) може виступати юридична або фізич­на особа. Фізичні особи, як правило, укладають договір постачання енергетичними та іншими ресурсами з метою їх одержання для по­бутового споживання. Однак договором може бути передбачене ви­користання даних ресурсів і для забезпечення підприємницької ді­яльності.

До істотних умов даного договору належать умови щодо пред­мета договору, кількості, якості енергетичних та інших ресурсів, строку дії договору та ціни.

Предметом договору є енергетичні або інші ресурси, що нада­ються споживачеві (абонентові). Дані ресурси як товарна продукція відрізняються тим, що саме їх існування проявляється в споживан­ні, витраті.

Загальна кількість енергетичних та інших ресурсів, що поста­чальник зобов'язаний надавати споживачеві (абонентові), визна­чається за погодженням сторін. Сторони можуть встановити кіль­кість ресурсів не лише на строк дії договору, а й визначити їх місячну та, навіть, добову норму.

Коли споживачем (абонентом) за договором постачання енерге­тичними та іншими ресурсами виступає фізична особа, яка викори­стовує їх для побутового споживання: вона вправі використати дані ресурси в необхідній їй кількості з оплатою відповідно до фактич­ного споживання, що встановлюється за показниками лічильника.

Показники якості енергетичних та інших ресурсів узгоджу­ються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтри­мання яких є обов'язком для сторін договору (ч. З ст. 276 ГК Укра­їни). Наприклад, якість електричної енергії визначається, голов­ним чином, двома показниками - напругою і частотою струму.

Розрахунки за даними договорами проводяться на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Строки постачання енергетичних та інших ресурсів встанов­люються сторонами в договорі, виходячи, як правило, з необхід­ності забезпечення їх ритмічного та безперебійного надходження споживачу (абоненту) (ч. 4 ст. 276 ГК України).

На відміну від інших договорів купівлі-продажу, що передбачають обов'язок покупця прийняти товар, за договором постачання енерге­тичними та іншими ресурсами на споживача (абонента) не покладається обов'язку одержати певну кількість енергетичних або інших ресурсів; водночас абонент зобов'язаний дотримуватися передбаченого договором режиму використання енергетичних та інших ресурсів, забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Нарешті, для цього договору не характерні такі атрибути багатьох договорів ку­півлі-продажу, як гарантійний строк і строк придатності товару, комп­лектність товару, тара й упаковка тощо.

Права та обов'язки сторін за договором постачання енерге­тичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Основний обов'язок постачальника полягає в тому, щоб надавати абонентові енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, через приєднану мережу (ч. 1 ст. 714 ЦК України).

Постачання ресурсів означає в цьому випадку надання спожи­вачеві (абонентові) можливості одержувати з мережі енергетичні та інші ресурси в обумовленій кількості й зазначеної в договорі якості. Дані ресурси надходять до мережі споживача (абонента) і він вико­ристовує їх за необхідністю. З моменту надходження енергетичних та інших ресурсів з мережі постачальника до мережі споживача (або­нента) вони вважаються переданими абонентові й ризик їх випад­кового витоку або інших втрат покладається на нього. Момент над­ходження ресурсів до мережі споживача (абонента) фіксується приладами обліку, що, як правило, встановлюються на межі його мережі й мережі постачальника.

Виконання постачальником обов'язку надання ресурсів спожи­вачеві (абонентові) полягає в забезпеченні наявності ресурсів у ме­режі в будь-який час та дотриманні певного режиму, основними принципами якого є безперебійність, безперервність, якість. Основними обов'язками споживача (абонента) є: 1) оплата вартості прийнятих ним ресурсів. Оплата енерге­тичних та інших ресурсів, що відпускаються, здійснюєть­ся, як правило, у формі попередньої оплати. За погоджен­ням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущені енергетичні та інші ресурси (ч. 7 ст. 276 ГК України);

2) дотримання передбаченого договором режиму використання енергетичних та інших ресурсів. Як правило, він встанов­люється в договорах зі споживачами (абонентами), які вико­ристовують ресурси з метою забезпечення виробничої або ін­шої аналогічної діяльності. Поняття "режим" охоплює в цьому випадку дотримання певного порядку споживання по годинах, днях, тижнях, змінах тощо;

3) забезпечення безпечної експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

Споживач (абонент) також зобов'язаний негайно повідомляти постачальника про аварії, пожежі, несправності приладів обліку ресурсів й про інші порушення, що виникають при користуванні енергетичними та іншими ресурсами. Надзвичайна важливість даного обов'язку обумовлена властивостями ресурсів як продукції, використання якої пов'язане з небезпекою.

Відповідальність сторін за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу встановлюється законом або договором.

Зокрема, споживач (абонент) несе відповідальність за:

1) прострочення терміну внесення платежів;

2) порушення правил користування енергетичними та іншими ресурсами;

3) споживання ресурсів без приладів обліку;

4) пошкодження приладу обліку тощо.

На постачальника відповідальність покладається у разі:

1) переривання постачання енергетичними та іншими ресурса­ми з його вини;

2) відпуску енергетичних та інших ресурсів, параметри якості яких не відповідають показникам, зазначеним у договорі;

3) порушення прав споживачів (наприклад, відмова споживачеві в реалізації його прав, надання послуг, що за якістю не відпо­відають вимогам нормативно-технічних документів, відмова у наданні необхідної та достовірної інформації, ухилення від перевірки якості енергетичних та інших ресурсів) тощо.

Постачальник не несе відповідальності за тимчасове припи­нення постачання енергетичними та іншими ресурсами, постачання енергетичними та іншими ресурсами, параметри якості яких не

відповідають показникам, зазначеним у договорі, або за шкоду, за­подіяну споживачу (абоненту), якщо доведе, що вони виникли не з його вини, а внаслідок дії обставин непереборної сили або з вини споживача (абонента).

Крім того, постачальник не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу (абоненту) або третім особам внаслідок припинення або обмеження постачання енергетичними та іншими ресурсами, здійсненого у встановленому порядку.

Список рекомендованої літератури

1. Блинкова EJ5. Конклюдентные деяния как форма заключения договоров снабжения товарами через присоединенную сеть // Юрист. - 2004. - № 10. - С. 13-16.

2. Гуйван П. Особенности сделок энергоснабжения и их место в системе договоров // Предпринимательство, хозяйство и право. -2000.-№ 2.-С. 13-16.

3. Керефова Б.Б. Особенности заключения и расторжения договора энергоснабжения // Право и экономика. - 2004. - № 8. - С. 26-29.

4. Особливості діяльності енергетичних компаній та державне регулювання тарифів на електричну і теплову енергію / За ред. B.I. Пили, О.С. Чмир. - К.: ФАДА ЛТД, 2002. - 94 с

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]