Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
bichkova_s_s_civilne_pravo_ukraini_dogovirni_ta_nedogovirni.doc
Скачиваний:
59
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
2.32 Mб
Скачать

Глава 8. Договір про надання послуг

Поняття та загальна характеристика договору про надання послуг. Значну групу цивільно-правових зобов'язань становлять договори про надання послуг. До них можна віднести низку дого­ворів, які передбачені ЦК України (договори перевезення, тран­спортного експедирування, комісії, доручення, зберігання, позики, кредиту тощо), іншими нормативно-правовими актами (агент­ський договір (ст. 297 ГК України), договір морського буксируван­ня (ст. 222 КТМ України) тощо), а також договори, які хоч і не передбачені чинним законодавством, однак поширені в договірній практиці учасників цивільних правовідносин (договір консалтингу, надання юридичної допомоги, ріелтерського обслуговування тощо).

Усі договори про надання послуг мають низку спільних рис, і це обумовлює закріплення в гл. 63 ЦК України узагальнених поло­жень щодо договору про надання послуг. Норми цієї глави співвід­носяться з нормами, що регулюють договори про окремі послуги відповідно як загальні та спеціальні, тому застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо інше не випливає із суті відпо­відних зобов'язань.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати пос­лугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Договори про надання послуг є двосторонніми (оскільки створю­ють права та обов'язки для обох сторін), можуть бути реальними (наприклад, договір перевезення вантажу, зберігання) або консен-суальними (наприклад, договір транспортного експедирування).

Договори про надання послуг зазвичай є відплатними, а деякі з них — завжди відплатні (договори перевезення, транспортного екс­педирування, комісії тощо). Істотними умовами відплатного дого­вору про надання послуг, зокрема, є розмір, строки та порядок оп­лати послуги (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Деякі послуги можуть надаватися безвідплатно, про що необ­хідно зазначити в договорі, адже відповідно до ч. 5 ст. 626 ЦК Ук-

раїни будь-який договір вважається відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Якщо в договорі про надання послуги нічого не вказано щодо оплати або виходячи з його умов не можна чітко визначити розмір плати, то такий договір вважається відплатним, а ціна послуги визнача­ється виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні пос­луги на момент укладання договору (ч. 4 ст. 632 ЦК України).

Сторонами договору про надання послуг є виконавець і замов­ник.

Замовником є фізична чи юридична особа, яка зацікавлена в отриманні та споживанні певної послуги.

Виконавцем є фізична або юридична особа, яка здатна особисто надати відповідну послугу. Законодавець може висувати певні ви­моги до виконавців окремих видів послуг: для фізичної особи - на­явність статусу суб'єкта підприємницької діяльності; для юридич­ної особи - певна організаційно-правова форма, наявність необхідного майна (приміщень, обладнання тощо), отримання доз­волу (ліцензії) на відповідний вид діяльності тощо. Також при укла­данні договорів для замовників важливого (однак не вирішального) значення можуть набувати деякі професійні характеристики вико­навця: освіта, досвід (стаж) діяльності, спосіб (техніка) застосуван­ня знань і навичок комерційного, технічного або іншого характеру, наявність висококваліфікованого персоналу, позитивні відгуки клієнтури тощо.

Предметом договору про надання послуг є послуга. Відповідно до ст. 177 ЦК України вона є самостійним об'єктом цивільних прав, проте її визначення в ЦК України не закріплено. В інших норма­тивних актах1 та юридичній літературі2 спостерігається неодно­значне розуміння того, що собою являє послуга.

1 Див., наприклад: Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 p.; Наказ Державного комітету статистики України "Про затвердження інструкцій щодо заповнення форм державних статистичних спостережень з обліку послуг" № 382 від 17 червня 2004 р.

2 Див., наприклад: Ємельянчик С. Послуга в цивільному праві // Під­приємництво, господарство і право. - 2005. - № 3. - С. 208; Цивільне право України: Підручник. У 2-х т. / За заг. ред. B.I. Борисової, І.В. Спасибо-Фатє-свої, В.Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т. 2. - С 268.

Детально не зупиняючись на огляді всіх існуючих позицій зако­нодавця і науковців з приводу вказаного поняття, зазначимо, що послуга в будь-якому разі характеризується такими основними оз­наками:

- послуга спрямована на досягнення певного корисного і пра­вомірного результату;

- результат послуги є завжди немайновим, хоча може мати ре­чову форму (наприклад, письмовий юридичний висновок мо­же бути результатом надання юридичних послуг). При цьому слід розуміти, що при наданні послуги головним є не майнова форма вираження результату послуги, а її зміст;

- послуга є різновидом товару, адже вона спрямована на задо­волення потреб і має грошову оцінку;

- послуга невіддільна від джерела, тісно пов'язана з особою ви­конавця та процесом її надання;

- послугу неможливо зберігати, тобто вона існує лише на той час, коли надається;

- надання й споживання послуги відбувається одночасно, тоб­то послуга споживається в процесі її надання.

Однією з особливостей договору про надання послуг є їх строко-вість, адже для замовника зазвичай важливо те, протягом якого проміжку часу йому буде надано послугу. Строк договору про на­дання послуг може визначатися в договорі за домовленістю сторін або ж в актах цивільного законодавства. Наприклад, якщо сторони не визначили строк договору управління майном, цей договір вва­жається укладеним на п'ять років (ч. 1 ст. 1036 ЦК України).

Форма договору про надання послуг визначається за загальними правилами щодо форми правочинів і договорів (ст. 205-210, 639 ЦК України). Однак для договорів про окремі послуги закон вста­новлює вимогу про письмову форму, зокрема для перевезення ван­тажу (ч. 2 ст. 909 ЦК України), транспортного експедирування (ч. 1 ст. 930 ЦК України) тощо, або ж встановлює спеціальні правила щодо форми договору, наприклад, для зберігання (ст. 937 ЦК Ук­раїни).

Права та обов'язки сторін договору про надання послуг є взаємними. Особливості надання кожної окремої послуги визна­чають специфічний зміст відповідного договору, однак можна ви-

ділити спільні права та обов'язки сторін для всіх договорів про на» дання послуг.

Основним обов'язком виконавця є особисте й належне надання послуги (послуг) відповідно до домовленостей із замовником. Ви­мога особистого надання послуги виконавцем пов'язана з характе­ристиками його особистої діяльності, на які зважає замовник при виборі виконавця необхідної йому послуги.

Однак сторони можуть обумовити в договорі випадки, за яких виконавець має право залучити до надання послуги іншу особу, яка повністю або частково замінить його в процесі надання послу­ги. При цьому первісний виконавець залишається в повному обсязі відповідальним перед замовником за порушення умов договору (ч. 2 ст. 902 ЦК України), у тому числі з вини тих осіб, на яких він поклав виконання договору. Прикладом повної заміни виконавця є передоручення, субагентування, субкомісія тощо, а часткової -випадок, коли експедитору, який організовує перевезення вантажу за договором транспортного експедирування, надано право по­класти переміщення вантажу на транспортне підприємство.

Найважливіший обов'язок замовника полягає в тому, що він зобов'язується: у разі відплатності договору - оплатити виконавцеві надану послугу (ч. 1 ст. 903 ЦК України); у разі безоплатності дого­вору — відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання (ч. 1 ст. 904 ЦК України).

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 903 і ч. 2 ст. 904 ЦК України ри­зик невиконання договору про надання послуг з причин, що не залежать від вини виконавця, покладається на замовника. Таким чином, у разі неможливості виконати відплатний договір про надан­ня послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'я­заний виплатити виконавцеві розумну плату, розмір якої зале­жить від понесених витрат і дій, які були реально здійснені виконавцем для надання послуги.

Якщо невиконання безвідплатного договору про надання послуг мало місце внаслідок дії непереборної сили, замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для ви­конання договору.

Відповідальність сторін за порушення договору про надання послуг встановлюється законодавством або договором і залежить від того, відплатним чи безвідплатним є цей договір.

Досить просто визначається відповідальність замовника. Якщо порушення трапилося з його вини і це призвело до неможливості виконати договір, замовник зобов'язується: за відплатним дого­вором — виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 903 ЦК України); за безвідплатним договором — відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ч. 2 ст. 904 ЦК Ук­раїни).

Виконавець несе відповідальність у разі невиконання чи нена­лежного виконання договору. За порушення умов відплатного дого­вору виконавець зобов'язується в повному обсязі відшкодувати за­подіяні замовнику збитки, завдані з його вини, якщо інше не передбачене договором.

Для виконавців, що здійснюють підприємницьку діяльність, законом передбачена підвищена відповідальність. Так, за ч. 1 ст. 906 ЦК України вони несуть відповідальність як за винне, так і не­винне порушення відплатного договору про надання послуг. Проте, якщо невиконання або неналежне виконання договору сталося внаслідок непереборної сили, виконавець-підприємець звільняється від відповідальності. Вказане правило є загальним, тому не засто­совується, якщо інше встановлено договором або законом.

За збитки, завдані ненаданням або неналежним наданням пос­луги за безвідплатним договором, виконавець відповідає незалежно від вини. Однак розмір його відповідальності обмежений двома не­оподаткованими мінімумами доходів громадян, якщо інший розмір не встановлений договором. При цьому слід пам'ятати, що за за­гальним правилом, встановленим у ст. 617 ЦК України, викона­вець, який порушив зобов'язання, звільняється від відповідаль­ності, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Розірвання договору про надання послуг здійснюється в загаль­ному порядку, передбаченому гл. 53 ЦК України.

Список рекомендованої літератури

1. Ємельчик С. Послуга в цивільному праві // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 3. - С 105-108.

2. Карчевсъкий К А. Платні освітні послуги вищих закладі)) оті ти МВС України: цивільно-правовий аспект: Автореф. дис. ... кішд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. ун-т внутр. справ. - X., 2001. - 19 с.

3. Смотров O.I. Договір щодо оплатного надання медичних пос= луг: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. ун-т внутр. справ. - X., 2003. - 20 с.

4. Степанов Д. Обязательство по оказанию услуг и его объект. - М.: Хозяйство и право, 2004. - 48 с.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]