6. Оперативна пам’ять

Оперативна пам’ять – процеси запам’ятовування, збереження і відтворення інформації, яка надходить та переробляється по ходу виконання дії і яка необхідна тільки для досягнення мети даної конкретної дії.

При оцінці якості роботи оперативної пам’яті вимірюють її об’єм, точність, швидкість запам’ятовування, тривалість збереження, характер її оперативних одиниць.

Об’єм оперативної пам’яті є показником кількості запам’ятовуваного та зберігаємого у пам’яті матеріалу.

Точність оперативного запам’ятовування є показником ідентичності відтворюємого і поданого матеріалу. Вона вимірюється по відтворенню у процесі рішення завдань, які є необхідними для досягнення мети дії.

Швидкість запам’ятовування характеризує той час, чи число повторів, який потребується для запам’ятовування усієї необхідної для рішення завдань інформації, а тривалість збереження характеризує той максимальний час, на протязі якого поданий матеріал зберігається без появи перекручувань, які перешкоджають вирішенню оперативного завдання. При оцінці тривалості збереження важливою є відповідність тривалості збереження матеріалу загальній тривалості дії.

Оперативні одиниці оперативної пам’яті мають різний рівень. Одиниці нижнього рівня відображають зовнішні, емпірично виділяємі властивості матеріалу, облік яких ледь забезпечує досягнення мети дії. На основі цього урахування найбільш суттєвих, закономірних внутрішніх властивостей матеріалу створюються оптимальні оперативні одиниці пам’яті. між цими крайніми полюсами розташовується гамма одиниць проміжного рівня.

7. Пам’ять у діяльності оператора

Лабораторні експерименти по навчанню операторів показали можливість і доцільність перенесення центру ваги на недовільну пам’ять у період навчання. Цьому сприяє проблемний метод навчання, коли перед учнями ставляться проблемно-теоретичні учбові завдання, а вони шукають засоби їхнього розв’я- зання.

Довільна пам’ять також розвивається. Усі прийоми довільного запам’ятовування умовно поділяються на 2 групи: логічні та мнемонічні.

Логічні прийоми засновані на вияві внутрішніх зв’язків, які існують у запам’ятовуємому матеріалі.

Мнемонічні прийоми уявляють собою привнесені у запам’ятовуваний матеріал штучні зв’язки іззовні. Так, школярі запам’ятовують назви кольорів райдуги по першим буквам штучної фрази: «каждый охотник желает знать, где сидит фазан».

Ефективність і надійність довільного запам’ятовування визначається якістю застосовуємих способів: чим глибше аналіз запам’ятовуємого матеріалу і більш змістовні зв’язки налагоджуються з минулим досвідом людини, тим точніше і міцніше запам’ятовування.

Найбільше число помилокзапам’ятовування у діяльності оператора пов’язано з порушеннями роботи оперативної пам’яті у зв’язку з обмеженістю її об’єму, малою тривалістю збереження, великою чуттєвістю до дій перешкод.

Підвищення якості роботи оперативної пам’яті досягається раціональною побудовою інформаційних моделей і пультів управління.

В умовах жорстких лімітів часу особливого значення набувають законо- мірності роботи короткочасної пам’яті людини. Знання її характеристик є необхідним для визначення об’єму виводимої одночасно інформації, вибора способу її виведення, визначення граничної і оптимальної частоти зміни інформації, а також при організації навчання операторів.

Контрольні запитання

1.  Як Ви розумієте феномен пам’яті?

2.  Які процеси та види пам’яті Ви знаєте?

3.  У чому полягає специфіка короткочасної пам’яті та довгострокового запам’ятовування?

4.  Що таке оперативна пам’ять?

5.  Яку роль грає пам’ять у діяльності оператора?